10 грудня 2016, субота

Ми живемо у вік протесту

коментувати
Тільки минулого тижня з масовими протестами довелося зіткнутися німецькому канцлеру Ангелі Меркель

Тільки минулого тижня з масовими протестами довелося зіткнутися німецькому канцлеру Ангелі Меркель

Світ охопили протести, які загрожують затягнути нас у порочне коло агресії. Так, можливо, варто зупинитися і подумати, перш ніж вихлюпувати свої люті 140 знаків у Twitter?

Якщо ви зайдете на сайт The Guardian, то знайдете там новий розділ з короткою назвою "Протест". За ранковою чашкою кави тепер можна подивитися не тільки новини, спорт і прогноз погоди, але й дізнатися абсолютно все про актуальні протести. У розділі я знайшов тексти з заголовками П'ять свіжих ідей для стріт-арт-агітатора в 2016 році, Мусульманську жінку прогнали з виступу Дональда Трампа за мовчазний протест і, нарешті, Ми живемо у вік протесту.

Це дійсно так.

Тільки минулого тижня з масовими протестами довелося зіткнутися німецькому канцлеру Ангелі Меркель. Мітинги почалися після слів міністра юстиції ФРН, який заявив, що арабські біженці, які потрапили в країну завдяки проведеній канцлером політиці відкритих дверей, відповідальні за масове сексуальне насильство над жінками в Кельні новорічної ночі.

У моєму розумінні це століття стало століттям протесту частково завдяки тому, що три найбільші сили на планеті — глобалізація, закон Мура і мати-природа — починають діяти все активніше. Вони створюють конфлікти, які впливають на сильні країни з міцним середнім класом і руйнують слабкі, при цьому змінюючи природу лідерства і влади.

Ми ніби перебуваємо в одному переповненому театрі, і всі питання раптово стали стосуватися кожного з нас

Раз стільки емоцій виникає в світі, де кожен, у кого є смартфон, стає одночасно репортером, фотографом і режисером-документалістом, дивно, що розділи "Протест" не з'явилися ще в кожній газеті.

Я запитав американського письменника і колумніста Дова Сейдмана, автора книги How: Why How We Do Anything Means Everything і голови правління компанії, яка консультує бізнес з питань лідерства, про його думку щодо століття протесту.

“Люди стають морально активнішими, — сказав Сейдман. — Філософ Девід Юм стверджував, що моральна уява слабшає з відстанню. Значить, правдиво і зворотне: чим більше скорочується відстань, тим сильнішою стає моральна уява. Тепер, коли відстані не існує, ми ніби перебуваємо в одному переповненому театрі, і всі питання раптово стали стосуватися кожного з нас — ми можемо безпосередньо переживати надії, розчарування і труднощі інших".

Ми насправді отримали доступ до зйомок жахливої жорстокості поліцейських, до відеороликів, в яких жертви паризьких терактів вистрибують з вікон театру; до расистських або сексистських мейлів, які стають здобиччю хакерів та оприлюднюються. Хто міг би залишитися байдужим?

“Подумайте ось про що, — каже Сейдман, — дантист з Міннесоти вбиває в Зімбабве знаменитого лева на ім'я Сесіл, і кілька днів потому про це знає весь світ; вчинок американця призводить до цунамі громадського обурення в Twitter і Facebook. В результаті деякі люди намагаються закрити його клініку за допомогою негативних відгуків на Yelp і пишуть фарбою "Вбивця левів" на стіні його пляжного будинку у Флориді. Потім майже 400.000 людей підписують петицію на сайті Change.org, вимагаючи, щоб компанія Delta Air Lines змінила правила перевезення мисливських трофеїв. Delta так і вчиняє. Її приклад наслідують інші компанії. А після цього мисливці протестують проти протестів, стверджуючи, що їх дискримінують".

Те, що ми стаємо активнішими, в цілому, на думку Сейдмана, добре. Але коли моральна активність перетворюється в моральну агресію, вона може дискредитувати важливу тему або істину. "Якщо за моральною агресією, якою б обґрунтованою вона не була, негайно слідують вимоги про звільнення або відставки, — вважає Сейдман, — ми можемо втягнутися в порочне коло агресії, на яку відповідають не меншою злістю, на противагу раціональному циклу діалогу".

Більше того, коли моральна агресія затуляє собою спілкування, результатом стане протистояння, а не вирішення конфлікту. Агресія може підживлювати епідемію нещирих вибачень, яка накрила нас. “Вибачення, вирвані під тиском, нічого не значать, — впевнений Сейдман.— Вони дають людям можливість залишити питання в минулому, так і не покаявшись у скоєному".

Через всю цю моральну активність здається, ніби ми потрапили в нескінченний шторм. Сейдман вважає, що для вирішення моральних диспутів необхідні перспектива і здатність визначати значущі відмінності.

Для цього потрібні лідери, яким стане хоробрості і співчуття, щоб переконати людей зупинитися і задуматися. Переконати їх не вихлюпувати свою лють в 140 символах у Twitter, а перетворювати моральну активність у глибокі та щирі дискусії. Якщо нам це вдасться (що під великим питанням), то, на думку Сейдмана, ми знову зможемо стати по‑справжньому великими.

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Томаса Фрідмана. Републікування повної версії тексту заборонене.

Оригінал

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.