8 грудня 2016, четвер

Як перемогти дурість

коментувати
Якщо Трамп продовжить танути, перетворюючися помалу в калюжу жовчі, все більше і більше республіканців буде відколюватися від партії

Якщо Трамп продовжить танути, перетворюючися помалу в калюжу жовчі, все більше і більше республіканців буде відколюватися від партії

Американцям настільки набридли еліти, що вони готові підтримати на президентських виборах карнавального закликача з половиною мозку. Це лякає, але рішення є

Можливо, я щось пропустив. Але серед усіх промов на з'їзді Демократичної партії США, присвячених тому, що Гілларі Клінтон зробила для американців, я так і не почув слів на кшталт "я почав свій бізнес завдяки Гілларі Клінтон" або "я найняв нових співробітників завдяки ХГлларі Клінтон".

Виступали і ветерани, і зажурені батьки, і жертви терору. Були відсутніми лише ті, хто рухає економіку США, винаходячи нове або позичаючи гроші заради створення компаній, які дають американцям роботу.

Спостерігаючи за з'їздом, ніколи не здогадаєшся, що великою Америку роблять люди, сповнені ідей, люди, які ризикували своїми заощадженнями, щоб побудувати компанії, які пропонують роботу і дохід. І тільки коли у нас буде більше таких людей, ми зможемо створити робочі місця, які обіцяє Клінтон. Єдине, в чому вона клянеться зараз,— "допомогти малому бізнесу, полегшити отримання кредитів".

Але це суперечить антибанківським настроям у Демократичній партії, оскільки близько половини кредитів, одержуваних малим бізнесом, видаються невеликими банками. І саме їм довелося найважче через встановлені після 2008 року законодавчі обмеження. Ми повинні перешкодити нерозсудливості, а не задушити прагнення до ризику.

Я сподіваюся, що Трамп так і пробуде абсолютним невігласом

Я порушую це питання з двох причин. По-перше, Дональд Трамп може не залишитися назавжди ідіотом (хоча може і залишитися), тому Клінтон доведеться здолати його у головному питанні економіки: зростанні. Трамп провів останні декілька днів, ображаючи батьків героїчного американця-мусульманина, солдата, загиблого в Іраку. Батьки — справедливо — критикували Трампа. Однак Трамп, відповідаючи їм, "вистрілив собі в ногу" і почав втрачати підтримку власної партії.

Свій напад на батьків солдата Трамп пояснив у стилі шестикласника: "Мене ж обізвали". Він забув, що з'їзд Республіканської партії був присвячений такому само дитячому цькуванню Клінтон, але вона проігнорувала його. Так роблять дорослі.

Врахуйте: я сподіваюся, що Трамп так і пробуде абсолютним невігласом, оскільки гнівні виступи відволікають його від останніх економічних новин, які стали б просто подарунком для нього — у другому кварталі економіка зросла на жалюгідні 1,2%, а зростання в першому кварталі було переглянуте у бік зниження. Ці економічні новини ідеальні для Трампа, але він не звернув на них уваги.

Трамп пробився дивовижно далеко, зовсім не готуючись до президентства і спираючись на гнівні твіти або переляканих республіканських виборців. Здавалося, його кампанія вже давно повинна була закінчитися. Але він усе ще в строю.

Мене лякає, що людям так набридли еліти; що вони так ненавидять Клінтон і не довіряють їй; що вони так стурбовані своїм майбутнім — робочими місцями, глобалізацією та тероризмом, що більшість готова підтримати карнавального закликача з половиною мозку.

І це підводить нас до другої причини, чому Клінтон слід додати трохи капіталізму в свій економічний план: коаліція, яку вона має очолити. Антиторгова, перевантажена обмеженнями, соціалістична програма, до якої скотилася Демократична партія під впливом Берні Сандерса, ніяк не допоможе пожвавити нашу економіку. Соціалізм — найкращий з коли-небудь придуманих способів зробити всіх однаково бідними. Капіталізм призводить до нерівності в доходах, але я волів би збільшити наш спільний пиріг, а потім поділити його, аніж займатися переділом того, що зменшується.

У Республіканській партії чимало бізнесменів з правоцентристськими поглядами, які залишилися за Трампа без діла. Клінтон слід було б звернутися до них з цією стратегією розвитку бізнесу.

Політично це логічно: перемогти Трампа у сфері, яку він вважає своєю сильною стороною. До того ж якщо Гілларі стане президентом, їй потрібно буде розвивати економіку, а не тільки займатися соціальними виплатами. Та й багато проблем розв'яже лише економічне зростання: з його допомогою можна зупинити неприязнь до мігрантів, яка збільшується, а також заспокоїти загальну тривогу, що підгодовує трампізм.

Для Гілларі настав час змінитися. Сьогодні Америці потрібна не перша жінка-президент. Їй потрібен перший за довгий час президент, готовий керувати коаліцією з право- і лівоцентристів і покласти край безвиході в монетарній політиці.

Якщо Трамп продовжить танути, перетворюючися помалу в калюжу жовчі, все більше і більше республіканців буде відколюватися від партії. З правильною економічною платформою Клінтон могла б не тільки переконати їх голосувати за неї, але і згодом залучити до коаліції.

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Томаса Фрідмана на The New York Times. Републікування повної версії тексту заборонене

Оригінал

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.