9 грудня 2016, п'ятниця

Дональд Трамп почав нову «гонку озброєнь» у США

коментувати
Після абсурдних обіцянок Трампа кожен кандидат у президенти обіцяє виборцям усе більш неправдоподібні речі

Змушений зізнатися: як би мене не дратували антиіммігрантські тиради Дональда Трампа, спрямовані проти свободи торгівлі, стратегія його виборчої кампанії мені здається надзвичайно цікавою. Він не «антиполітик», як дехто його називає. Він створює карикатуру на політиків. І, як будь-який відмінний карикатурист, Трамп знаходить найяскравіші риси своїх об'єктів, а потім доводить їх до абсурду.

У нашому випадку Трамп підкреслює здатність професійних політиків дивитися прямо в камеру і брехати або прикрашати дійсність. Оскільки величезна кількість політиків приходила до Трампа з проханнями про гроші або підтримку, коли він був просто бізнесменом, і говорили йому все, що він хотів почути, він став експертом у їхніх трюках. І Трамп вирішив вивести цей жарт на новий рівень.

Якби я писав книгу про цю виборчу кампанію, я б почав з інтерв'ю Трампа 27 вересня каналу CBS у програмі «60 хвилин». Трамп презентує свій план загального медичного забезпечення, заявляючи журналісту Скотту Пеллі: «Я подбаю про всіх». І на питання Пеллі: «Яким чином?» Трамп видає на даний момент кращу цитату виборчої кампанії 2015 року: «За це заплатить держава. Але ми заощадимо стільки грошей з іншого боку. Здебільшого це буде приватний план, люди зможуть обговорити відмінні плани медичного забезпечення з величезною кількістю різноманітних компаній, і в них можуть бути свої лікарі, свої плани, все, що завгодно».

Мені подобається остання фраза: «У них можуть бути свої лікарі, свої плани, все, що завгодно».

Трамп знаходить найяскравіші риси політиків, а потім доводить їх до абсурду

Бідний Джеб Буш, він собі такого дозволити не може. Він всього лише стандартний політик, схильний до перебільшень (тільки подивіться на його економічний план). Трамп – карикатура, посилена версія.

Маріо Куомо колись сказав: «Ви ведете кампанію, як поет. Але потрібно керувати, як прозаїк». А Трамп каже: «Це для нормальних політиків. Я буду вести кампанію, як фантаст, а керувати, як прозаїк».

Враховуючи, наскільки смішні деякі податкові плани кандидатів-республіканців, Трамп, схоже, почав гонку озброєнь під гаслом «ви отримаєте все, що завгодно». Навіть Берні Сандерс обіцяє безкоштовне навчання у державних коледжах, нові переваги соціального страхування і безкоштовну охорону здоров'я для дітей за рахунок збільшення податків для багатих.

Приєднався до гонки і новий спікер Сенату Пол Райан, який і в кампанії не бере участі. Райан назвав рішення Обами відмовитися від проекту газопроводу Keystone XL «огидним», додавши: «Якщо президент хоче провести решту свого терміну, прогинаючись під приватні інтереси, це його справа. Але це просто неправильно».

Це абсолютно в стилі Орвелла: в період, коли Республіканська партія повністю перейшла у власність нафтових та газових магнатів, Райан звинувачує Обаму в тому, що він прогинається під приватні інтереси; він називає рішення президента заблокувати газопровід з транспортування нафти, отриманої з нафтоносних пісків, яка є одним з найбрудніших видів палива у світі, «огидним» і називає боротьбу зі зміною клімату «приватними інтересами». Цьому хлопцеві варто було б взяти участь у республіканських дебатах.

Але наступному президенту не вдасться керувати, як фантаст. Йому доведеться мати справу з жорстокою математикою. Тож розрив між кампанією та першим ранком після виборів буде, немов контрастний душ.

Почнемо з геополітики. Розмір дірки, яку доведеться заткнути, щоб знищити ІДІЛ, перемогти сирійського диктатора Башара Асада, допомогти Сирії, Іраку, Ємену та Лівії стати самодостатніми державами, вражає. Але ціна бездіяльності – нескінченний потік біженців до Туреччини, Йорданії, Лівану і ЄС – теж астрономічна. Коли дія і бездіяльність стають однаково небезпечними, ви опиняєтеся у вкрай складному становищі.

До страхітливих дефіцитів призведуть не тільки плани щодо скорочення податків, запропоновані провідними республіканськими кандидатами. Деякі цифри, заявлені демократами, теж не сходяться. Як повідомив минулого тижня колумніст Washington Post, економіст Роберт Семюельсон, дослідження Brookings Institution виявило, що навіть у разі підняття максимальної ставки податку на прибуток з 39,6% до 50%, це покриє менше чверті дефіциту на 2015 рік, і вже тим більше не створить запасу коштів для збільшення інвестицій.

Якщо ми хочемо зараз інвестувати в будівництво нової інфраструктури, що, безумовно, є правильним рішенням, і при цьому не змушувати наступне покоління платити за бебі-бумерів, які до того часу підуть на пенсію, доведеться вибирати, або, як каже Семюельсон: «Якщо американський середній клас хоче більшого від уряду, за це доведеться платити. Рано чи пізно підвищать податки. Зубної феї не існує».

І, нарешті, зараз, коли рівень CO2 в атмосфері досяг небачених у 2000-х висот, якщо ми хочемо впоратися з наслідками зміни клімату, потрібно збільшити ціну викидів СО2, і дуже скоро.

Тому насолоджуйтесь кампанією, поки вона триває, адже наступний президент не буде ні поетом, ні прозаїком, ні фантастом. І в дурники пошиємося саме ми.

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Томаса Фрідмана. Републікування повної версії тексту заборонене.

Оригінал

Більше думок тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.