4 грудня 2016, неділя

Привернімо увагу Путіна

коментувати
Кремль загрожує вже не тільки Україні та Сирії, але і ЄС, США та світу загалом

Ви, можливо, пропустили цю новину, тому я процитую її: "Москва, спеціально для The New York Times, 1 жовтня. Раніше невідома група під назвою Хакери для вільної Росії опублікувала справжній скарб фінансових звітів, які показують, що президент Володимир Путін володіє приблизно $30 млрд, включаючи нерухомість, готелі й заводи в Росії та Європі, але все це зареєстровано на підставні організації.

Документи, схоже, автентичні й містять детальні фінансові записи та листування між кремлівським офісом Путіна, його російськими приятелями і швейцарськими банками. Це найбільший в історії злом, що стосується Путіна. Російські цензори намагаються закрити Twitter усередині країни і не допустити потрапляння цих документів у російськомовні медіа.

На конференції у Вашингтоні в директора ЦРУ Джона Бреннана запитали, чи були американські спецслужби як-небудь замішані в зливі, який уже називають "Путінські файли". Бреннан відповів з легкою посмішкою: "Американський уряд не став би втручатися в російську політику, так само як і президент Путін не став би втручатися в хід американських виборів. Це неправильно". Тим не менш, спускаючись зі сцени, пан Бреннан розреготався".

Ні, ви не пропустили цю новину. Я її придумав. Але чи не настав час для появи такої новини? Чи не настав час дати Путіну дозу його власних ліків — не з дитячого бажання помститися і не для розпалювання конфлікту, а навпаки, для його запобігання — перешкодити Путіну продовжувати нахабно вести себе, порушуючи базові суспільні норми і заважаючи все більш значущим інтересам США.

"Путін воює з нами, але ми не воюємо з ним — і США, і Німеччина відчайдушно намагаються зберегти видимість пристойних відносин", — зазначив Джозеф Джоффе, редактор німецького тижневика Die Zeit і відомий європейський стратегічний мислитель. Ніхто не хоче починати реальну війну між супердержавами "з ядерними озброєннями на тлі", — сказав мені Джоффе.

"Путін воює з нами, але ми не воюємо з ним"

Але ми не можемо і продовжувати підставляти другу щоку. Поведінка Путіна в Сирії та Україні вже потрапляє в категорію військових злочинів, а його кібератаки на американську політичну систему загрожують поставити під питання легітимність наступних наших виборів.

Просто почитайте газети. Минулого тижня в рамках очолюваного голландцями розслідування було опубліковано неспростовні відеодокази того, що путінська держава не тільки поставила у 2014 році в Україну ракетний комплекс, з якого був збитий літак Malaysia Airlines, що призвело до загибелі 298 цивільних на борту, але й організувала його повернення в Росію тієї самої ночі, а також подальше проведення операції прикриття.

Станом на 19 вересня представники американських спецслужб зазначали, що майже напевно саме російський СУ-24 розбомбив гуманітарний конвой ООН у Сирії, який віз допомогу мирним жителям. Червоний Хрест повідомляє, що вбито щонайменше 20 осіб. Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун назвав бомбардування "жорстоким і, мабуть, навмисним".

Довгий час дії Путіна були лише трагедією росіян і безлічі людей у Сирії та Україні, тому президент Обама міг переконливо заявляти, що правильна реакція на них — це економічні санкції і посилення присутності сил НАТО в Східній Європі. Але за останні дев'ять місяців ситуація змінилася.

Невтомні зусилля Путіна зі знищення як демократичної, так і ісламістської опозиції президенту Башару Асаду; його відмова від будь-якого реального рішення щодо поділу влади в Сирії і співробітництво з Асадом у безжальних бомбардуваннях мирного населення в Алеппо не тільки жахливі самі собою — вони сприяють посиленню потоку біженців у ЄС. Це підігріває антиіммігрантські настрої в Європі, призводить до появи нових праворадикальних націоналістичних партій і розколює ЄС.

Тим часом злом Росією серверів американської Демократичної партії і ознаки того, що російські чи інші хакери намагалися проникнути в американські системи реєстрації виборців, показують, що Путін намагається поставити під сумнів легітимність наших наступних загальнонаціональних виборів.

Усі ці дії становлять загрозу для двох стовпів світової демократії і вільних ринків — Америки та Євросоюзу — більш серйозну, ніж ту, що виходить від ІД та Аль-Каїди.

"Радянський Союз був революційною державою, що прагнув до повної зміни світопорядку", — говорить Роберт Літвак, директор досліджень з питань безпеки в Міжнародному центрі Вудро Вільсона і автор книги "Протистояння ядерному тероризму". Путін явно не шукає способу зробити революцію світопорядку, але його відхід від стандартного змагання наддержав — сприяння припливу біженців і атака на легітимність нашої політичної системи, за словами Літвака "веде до зрушень у глобальній політиці, які можуть призвести до революційних наслідків, навіть якщо Путін і не мотивований революційною ідеологією".

Обама вірив, що комбінація тиску і співпраці допоможе контролювати поведінку Путіна. Теоретично це правильний підхід, але нині зрозуміло, що ми недооцінили ступінь тиску, необхідний для ефективної співпраці, і що тиск слід збільшити. Тепер йдеться не тільки про політику в Сирії та Україні. Тепер це стосується також Америки, Європи, базових цивілізаційних норм і цілісності наших демократичних інститутів.

Переклад НВ

Новое время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Томаса Фрідмана на The New York Times. Републікування повної версії тексту заборонено

Оригінал

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.