9 грудня 2016, п'ятниця

Чим загрожує світові бездіяльність Обами

коментувати
Американський президент так зайнятий тим, щоб не повторити помилок Джорджа Буша-молодшого, що забув, як це бути Бараком Обамою

Як можна зрозуміти з недавнього інтерв'ю президента США Барака Обами The Atlantic, він терпіти не може всіх близькосхідних лідерів, включно з керівництвом Туреччини, Іраку, Сирії, Ізраїлю, Саудівської Аравії, Катару, Йорданії і Палестини.

Здається, основна мета Обами – залишаючи свій пост, отримати можливість сказати, що саме він скоротив втручання Америки в Іраку і Афганістані; не допустив проведення наземних операцій у Сирії і Лівії; і показав американцям, що не скрізь потрібно намагатися давати лад, особливо якщо йдеться про те, чого ми не розуміємо, або про лідерів, яким ми не довіряємо, і чиї долі для нас не такі важливі.

Зрештою, наголосив в інтерв'ю президент, щорічно куди більше американців гинуть, посковзнувшись у ванній чи врізавшись на автомобілі в оленя, аніж від рук терористів, так що нам варто припинити планування вторгнення на Близький Схід у відповідь на кожну загрозу.

На папері це виглядає відмінно, поки в нашій країні не станеться теракт, подібний до брюссельського. Думка президента слушна?

Побувавши в Курдистані, на півночі Іраку, і поспілкувавшись з багатьма іракцями, я можу зробити висновок, що Обама не так вже й неправий. Висидівши конференцію в чудовому Американському університеті Іраку і поспостерігавши, як іракські лідери сперечаються один з одним і звинувачують один одного у всіх гріхах, я зрозумів, що не купував би акції Іракської біржі.

Найбільше мене вразив момент, коли шейх Абдулла Аль-Явар, голова величезного племені шаммар, центральним містом якого був нині окупований ІД Мосул, підвівся, подивився на іракського міністра нафтової промисловості і запитав: «Що сталося з $700 млрд [нафтових грошей], які зайшли в Ірак, і на які не було збудовано жодного мосту? Що сталося з цими $700 млрд? Ми від усього серця хочемо почути відповідь».

Ми разом з ЄС повинні знайти спосіб створити безпечні зони в Сирії та Лівії, щоб зупинити хвилю біженців

Він удостоївся найбурхливіших оплесків. Нам не стабілізувати ані Ірак, ані Сирію, якщо їхні лідери не навчаться ділитися владою і не припинять мародерствувати.

Але, перебуваючи тут, мимоволі замислюєшся про те, чи не занадто Обама захопився своєю відстороненою позицією у Сирії та чи він міг недооцінити як ризики такої пасивності, так і можливості, які отримали б США, схиливши регіон на свій бік – причому без вторгнення. Спочатку я думав, що Обама прийняв правильне рішення щодо Сирії. Але сьогодні мільйони біженців, які рятуються з країни, плюс економічні мігранти з Африки дестабілізують Євросоюз.

ЄС – найважливіший стратегічний і економічний партнер США, а також другий великий центр демократичного капіталізму. Він збільшує силу США, і якщо він впаде, нам доведеться докладати набагато більше зусиль для захисту вільного світу.

Ми разом з ЄС повинні знайти спосіб створити безпечні зони в Сирії та Лівії, щоб зупинити хвилю біженців перш, ніж вона знищить Євросоюз. Історія не пробачить Обамі бездіяльності.

У той же час, Обамі надана можливість, якої не мав жодний американський президент до нього. На Близькому Сході самостійно виникли дві незміцнілі демократії. Перша – це Туніс, громадянські лідери якого отримали Нобелівську премію миру за написання найдемократичнішої конституції в регіоні. Але сьогодні зброя, терористи і біженці, які потрапляють у країну з Лівії, яку ми нерозважливо допустили, дестабілізують туніський експеримент.

Захід повинен надати Тунісу всю можливу економічну, технічну та військову допомогу. «Туніс – це демократія-стартап, - сказав мені колишній прем'єр-міністр країни, – вона невелика, але її значення для майбутнього регіону величезне. Я уявити собі не можу ніякої стабільності в регіоні, якщо Туніс не доб'ється успіху».

Інша самостійно народжена демократія  – це іракський Курдистан, де курди створили університет в американському стилі, а зовсім нещодавно відкрили і другий. Але в маленькому Курдистані зараз приймають 1,8 млн біженців з інших регіонів Іраку і Сирії, а через низькі ціни на нафту країна перебуває на межі банкрутства.

Курдська влада, яка дозволяла працювати сильній опозиції і вільній пресі, тепер робить крок назад: президент Массуд Барзані відмовився йти з влади після закінчення строку, а корупція процвітає всюди. Курдська демократичний експеримент висить на волосинці. Щоб Курдистан залишився демократичним, потрібно більше допомоги від США.

Курдистан і Туніс – це наша втілена мрія: демократії, що виникли самостійно, і які можуть стати прикладом для інших країн регіону. Але їм потрібна допомога. На жаль, Обама так стурбований тим, щоб не перетворитися в Джорджа Буша-молодшого на Близькому Сході, що він забув, як бути Бараком Обамою і залишити по собі унікальну спадщину, заклавши в регіоні основи демократії – нікуди не втручаючись.

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Томаса Фрідмана. Републікування повної версії тексту заборонене.

Оригінал

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.