24 травня 2017, середа

Про нову нормальність. Чому потрібно вміти змінюватись

коментувати
В новому світі часта зміна занять і різносторонній досвід – не тільки перевага, але й навички виживання

Вісім років тому, прохолодного осіннього вечора, близько дюжини людей різного віку і різних професій терпляче чекали, доки баристи львівської кав'ярні здадуть зміну. У деяких з них було більше однієї вищої освіти, зокрема, в західних університетах, практично у всіх – досвід роботи за кордоном, деякі самі мали досвід викладання, деякі – диплом MBA. Всі вони працювали в одній консталтинговій компанії, і всі прийшли сюди вчитися. Коли робочий час кав'ярні добіг кінця, всі вони розсілися навколо бариста і закидали їх питаннями про сервіс: як проводити цілий день на ногах і не припиняти посміхатися відвідувачам? Як не втрачати терпіння зі складними і конфліктними клієнтами? Як не вигоряти?

Деякі з менеджерів pro.mova (саме ця компанія, проти ночі прийшла вчитися у баріста), зокрема, керуючий партнер, і самі свого часу стояли за барною стійкою чи бігали з тацею. І це об'єднувало їх з багатьма клієнтами – власниками і керівниками великих і серйозних бізнесів. Є ще один спосіб пізнати людину з досвідом офіціанта: такі люди завжди залишають щедрі чайові.

Нещодавно журнал «Новое время» опублікував чудовий спецпроект: розповіді своїх журналістів і редакторів про досвід часто фізичної, іноді небезпечної роботи в «дожурналістський» період. Більшість з цих історій були 90-х. Я добре пам'ятаю, що тоді сам факт того, що людина з вищою освітою, яка працює «не за професією», часто змінює рід занять, старшим поколінням сприймалася як трагедія. Зараз мене лякає, що схожа реакція – не рідкість серед людей, які в 1990-і тільки народилися. Чомусь багато хто вважає, що перша робота повинна бути «за фахом», а інший сценарій – привід для страждань. Адже досвід роботи в різних сферах зміцнює шанси на бажану самореалізацію, а не навпаки.

Старше покоління можна зрозуміти: раніше людина отримувала спеціальну (в ПТУ, скажімо) або вищу освіту і починала працювати за спеціальністю, поступово рухаючись вгору службовими сходинками. Фактично, отримані одного разу знання та навички були більш-менш надійною гарантією працевлаштування. Професіоналізмом вважали глибоке розуміння своєї вузької області (зловживання цим словом – окрема тема). Кількість інформації у світі була величезною, в колишньому Союзі – обмеженою, але в будь-якому випадку – вимірюваною. А потім назавжди змінилося все.

Багато хто вважає, що перша робота повинна бути «за фахом», а інший сценарій – привід для страждань

Професії народжуються та вмирають, і це нормально. З'явився автомобіль – зникли візники, а досить скоро можуть зникнути таксисти: їм на зміну прийдуть роботи. Армію чиновників, які присвячують життя видачі довідок, дозволів та іншим бюрократичним функціям, замінять набором скриптів (комп'ютерних програм), і, чесно кажучи, тут я не знаходжу в собі співчуття. Точно вгадати, кому і коли доведеться шукати себе в новій сфері, практично неможливо. Можливо лише окреслити основні тенденції: вчитися тепер доведеться завжди, роботами хтось повинен управляти, у роботів не вийде делегувати прийняття рішень, переговори, догляд і турботу про інших людей, навчання, налагодження контактів і вирішення конфліктів. Універсальні навички, як от почуття такту, розуміння хорошого сервісу, будуть затребувані, тому цілком реально, що і через вісім, і через двадцять вісім років консультанти зі складними завданнями прийдуть вчитися до тих, кого продає каву.

Але найголовніша навичка – уміння вчитися і застосовувати в новій сфері знання та навички, отримані в інших. Ця навичка забезпечує «повернення інвестицій у себе», яким би несподіваним  не був професійний шлях.

Важливість різнобічного досвіду стає очевидною саме в нашу епоху, але так було і раніше: про це пише викладач Вортоновської бізнес-школи Адам Ґрант у своїй книжці «Оригінали», яка цьогоріч наробила галасу в США.

Педантичний Ґрант ретельно збирав дослідження про людей, які розпилюють зусилля між декількома сферами, наприклад, приготував для скептиків таблицю зі списком хобі лауреатів Нобелівської премії, демонструючи, що шлях до «нобеля» коротший для тих, хто паралельно трошки займається музикою або ліпить вази.

Є й інші приклади: коли Галілео Галілей відкрив гори на Місяці, насправді його телескопу не вистачало потужності для стовідсоткової впевненості в знахідці. Зате він розпізнав зигзагоподібну лінію, що розділяє світлі та темні ділянки місячної поверхні. Інші астрономи дивилися на ті самі лінії в такі ж телескопи, але тільки Галілей зрозумів, що бачить. Крім знань фізики та астрономії, у нього був багатий досвід живопису і графіки. Галілей займався к'яроскуро – графічною технікою, яка побудована на грі світлотіні. Саме тому він розгледів у плямах гори. І навпаки: Леонардо да Вінчі роками відкладав картини, над якими працював, відволікаючись на вивчення наук, зокрема законів оптики. Але в результаті наукові захоплення себе виправдали, бо своє раціональне розуміння він використовував у створенні нових шедеврів.

Адам Ґрант, один з найвпливовіших мислителів у сфері управління людьми в світі, і сам може похвалитися несподіваними пунктами в резюме: за плечима у нього досвід фокусника і спортсмена (і навіть участь у юнацьких Олімпійських іграх).

Популярність книжки Ґранта і подібних досліджень передбачувані в світі, де гарантії стають все більш примарними. До речі, будь-які політики, які обіцяють людям «стабільність» – або цинічні шахраї, або просто не розуміють сучасний світ. З іншого боку, навряд чи майбутнє належить виключно людям масштабу Ґалілео Ґалілея і Леонардо да Вінчі. Коли в 1990-х стихли друкарські машинки, так само тихо і непомітно, без стуку касок, зникли незмінні для великих організацій набірниці: хтось опанував комп'ютерну верстку, хтось став офіс-менеджером. Вони обрали життя, а не нескінченні претензії до світу. Життя досить довге, щоб навчитися варити каву, малювати і опанувати нову професію, якої й не існує ще, коли нам буде за 50.

Читайте термінові новини та найцікавіші історії у Viber та Telegram Нового Времени.
ПІДПИШІТЬСЯ НА РОЗСИЛКУ ПОГЛЯДIВ   Оксана Форостина   ТА ЧИТАЙТЕ ТЕКСТИ ОБРАНИХ АВТОРІВ КОЖНОГО ВЕЧОРА О 21:00
     
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її курсором та натисніть Ctrl+Enter

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.