25 сiчня 2017, середа

Школа життя. Як навчають в Ізраїлі

коментувати
У багатьох країнах по-старому вчать дітей прагнути до одноосібного успіху. Через це вони змагаються, зляться і закриваються. В Ізраїлі намагаються зробити навпаки — навчити дитину проявляти себе і допомагати іншим

Нинішня система освіти у багатьох країнах підштовхує учнів до того, щоб бути успішним поодинці. Мовляв, чим вищі оцінки, тим вищий соціальний статус. До того ж система оцінює маленьку людину порівняно з іншими. Це неминуче змушує її не тільки прагнути до успіху, але і сподіватися на невдачі товаришів. Такий підхід багато в чому зумовив кризу сучасності.

Ізраїльська програма освіти не поділяється на окремі сегменти: "дім і дитячий садок/школа", "я і світ", "різні навчальні предмети (математика, англійська, музика...)". Навпаки: всі ці частини синкретично поєднуються для дітей в одне ціле під назвою "життя".

Основне завдання педагога — не передати кожній дитині певний багаж сухої інформації, а пробуджувати інтерес до навколишнього світу питаннями “Для чого? Чому? У чому зв'язок між речами? Чому все саме так?". А потім — спонукати дітей до дискусії, живої розмови, дослідження.

У нас в країні добре розвинена проектна діяльність. Діти самі створюють проекти або беруть участь у серйозних дорослих програмах. Такий підхід і різноманітна тематика розвивають креативність, нестандартність мислення, вміння користуватися всіма доступними технологічними новинками. Навіщо зубрити таблицю множення, якщо можна скористатися калькулятором у смартфоні? Сильні емоційні переживання дітей від участі в проектах, ділових іграх або творчих майстернях допомагають засвоїти інформацію через прожитий досвід, і такі знання залишаються надовго.

Ми намагаємося працювати так, щоб дитина перш за все розуміла зміст текстів, вивчала причинно-наслідкові зв'язки, а не просто зубрила їх або вміла читати в швидкісному режимі. Наприклад, коли маленька людина чує про хлопчика, який розбив 15 чашок, намагаючись допомогти мамі мити посуд, і про іншого — який розбив лише одну чашку, намагаючись вкрасти печиво, він подумає, що перший хлопчик вчинив гірше, оскільки розглядає обсяг заподіяного збитку. А завдання педагога полягає в тому, щоб навчити дитину судити про зло з точки зору мотивів.

Основне завдання педагога — не передати певний багаж сухої інформації, а пробуджувати інтерес до навколишнього світу

У багатьох навчальних закладах Ізраїлю відмовилися від фронтального проведення занять, і на всіх уроках діти не сидять за столами, а розташовуються у колі, дивлячись один одному в очі. Така форма допомагає навчити відчувати настрій інших, розуміти прояви емоційних станів щодо зміни міміки, відчувати співпереживання і співчуття.

Робота в групі — це практика відносин, які повинні призвести до співпраці, взаємної відповідальності і зміцнення зв'язків. Своєю чергою, створення зв'язків, заснованих на співпереживанні, розумінні і вмінні вислухати іншого приводить до появи цілого групового простору, який значно багатший, ніж особистий простір кожного окремо. У такій обстановці дитині легше сприймати інформацію.

Наявна система освіти орієнтує дітей на досягнення особистого успіху, виховує суперництво, досягнення успіху. Серед дітей різного віку є не тільки переможці, кращі, успішні і щасливі, але й переможені, гірші, слабші та невдахи. В результаті такого виховання дитина стає озлобленою, закритою, закомплексованою.

Важливо змінити систему оцінки дітей і оцінювати не тільки знання, але і старання кожної маленької людини, її бажання принести користь суспільству. Педагоги транслюють дітям розуміння, що незалежно від особистих результатів у всіх є рівні права на участь у всіх шкільних заходах, і результати не будуть порівнювати з результатами інших, а лише за шкалою особистісного зростання самого учня. До речі, в ізраїльських школах — 100‑бальна система оцінювання, що дає більший діапазон для об'єктивності, а також система заохочення і моральної підтримки.

Дитину необхідно навчити правильного підходу до життя. Педагоги повинні допомогти дітям правильно використовувати всі свої природні здібності на благо суспільства. Тому потрібна нова шкала цінностей, згідно з якою поваги заслуговує той, хто особливо проявив себе, намагаючись допомогти іншим, підтримати інших, створити позитивну атмосферу. В результаті діти починають відчувати гордість за свій внесок у загальну справу.

Колонка опублікована в журналі "Новое Время" від 9 вересня 2016 року. Републікування повної версії тексту заборонено

Більше точок зору тут


ПІДПИШІТЬСЯ НА РОЗСИЛКУ ПОГЛЯДIВ   Ольга Флейшер   ТА ЧИТАЙТЕ ТЕКСТИ ОБРАНИХ АВТОРІВ КОЖНОГО ВЕЧОРА О 21:00
     
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її курсором та натисніть Ctrl+Enter

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.