7 грудня 2016, середа

План Мореля, вибори ЛДНР і нові переговори в Мінську

коментувати
Якщо в Донбасі відбудуться сепаратистські вибори, політична частина Мінських угод фактично буде зруйнована

Головним каменем спотикання мінського процесу стало питання проведення місцевих виборів на окупованих сепаратистами територіях. Компроміс з цього питання не знайдений і навіть не намічений. Бойовики збираються провести 18 жовтня і 1 листопада власні вибори, минаючи українські закони. Українська сторона категорично не згодна їх визнавати.

Одним із запропонованих варіантів виходу з ситуації є так званий «план Мореля». Він передбачає прийняття спеціального закону про вибори в сепаратистських регіонах. Як на мене, то «план Мореля» - це спроба знайти умовно нейтральну середину між позиціями України і сепаратистів. За інформацією німецьких ЗМІ, основу цього плану розробили помічник держсекретаря США Вікторія Нуланд і статс-секретар МЗС РФ Григорій Карасін. Завершив розробку документа координатор політичної підгрупи контактної групи по Донбасу П'єр Морель.

Думаю, що Нуланд і Карасін дійсно причетні до процесу створення цього плану. Однак, виходячи з відомої мені інформації, «план Мореля» – це не єдина пропозиція, яку обговорюють парламентери в Мінську. Крім того, Морель нібито практично вибачався перед українською делегацією через зайвий інтерес до його особистості і його пропозицію.

Українські дипломати відверто кажуть, що німцям і французам легше тиснути на Київ, ніж на сепаратистів

Так, «план Мореля» є в списку мінських переговорів. 12 вересня він згадувався в заяві німецького МЗС. Говорилося про те, що його потрібно розглянути. Все це правда. Однак на сьогоднішній день між перемовниками в Мінську немає єдиної основи для пошуку компромісу по місцевих виборах. Залишається цілий ряд принципових моментів, які ніяк не виходить погодити: це склад виборчих комісій, порядок реєстрації українських ЗМІ та політичних партій і т. п. Диявол, як відомо, ховається в деталях.

Справа не тільки в тому, що українська сторона прохолодно ставиться до цієї пропозиції. Самі сепаратисти відкинули його.

Багато українських публіцистів і журналістів переоцінюють готовність сепаратистів реінтегруватися до складу України. Так, формально Путін і сепаратистські лідери про це заявляють, але в той же час вони говорять про інтеграцію з Росією. Кремль хоче, щоб відбулася «реінтеграція» не територій, а республік. У цьому, як і багато в чому іншому, російська дипломатія непохитна. Тобто, вони висловили свою позицію, і чекають, що всі інші пристосуються до неї. Ні на які поступки росіяни йти не хочуть.

Якщо б росіяни хотіли грати в тонку гру, якби вони хотіли позбутися від цих територій, як від баласту, то скористалися б безліччю можливостей, які в них з'явилися. Зокрема, можна чесно визнати, що українські політичні сили на цих територіях не виграють вибори. У кращому для нас випадку там оберуть наближених до колишньої Партії регіонів представників. Якщо б Росія хотіла, то вона могла б піти на подібний варіант. Однак для них важливо саме зберегти ці республіки.

У чому суть спроб Мореля, Німеччини, Франції та ОБСЄ? Вони не хочуть допустити нинішніх фейкових виборів в ДНР і ЛНР. Вони хочуть знайти компроміс, знайти політичне врегулювання конфлікту. З посиланням на свої дипломатичні джерела можу сказати, що німці клятвено обіцяють, що сепаратисти відмовляться від цих виборів до зустрічі в Парижі.

Однак я готовий посперечатися, що вони не відмовляться. Вибори вже призначені, і ніхто не збирається від них відмовлятися. Якщо вони відбудуться, політична частина Мінських домовленостей фактично буде зруйнована. В цьому випадку потрібно буде вирішувати питання, що робити далі. Моє відчуття таке, що ситуація буде парадоксальною. Буде очевидно, що мінський мирний процес зайшов у глухий кут, проте відмовлятися від нього не будуть.

Ніхто не визнає сепаратистських виборів. Навіть Росія не буде поспішати їх визнавати, хоча й буде закликати поважати волевиявлення жителів Донбасу. Позиція України, як і наших партнерів, думаю, буде непохитною. Увагу буде сконцентровано на збереженні перемир'я, режиму припинення вогню і продовженні переговорів. Тобто, продовжаться спроби знайти компроміс. Інша річ, наскільки вони будуть результативними і скільки на це піде часу. Цього ніхто не знає.

Ситуація залишається патовою. Те ж можна сказати і про Сирію. Багато хто говорить, що Росія нібито готова розміняти Україну на Сирію. Але це помилкове враження. Вона ні від чого не готова відмовлятися: ні від Асада, ні від впливу на донбаських сепаратистів.

Навіщо бойовики провели вибори в минулому році, які фактично зірвали перші Мінські угоди? Вони зробили дзеркальні дії. В Україні були вибори, от і вони провели. Зараз вони намагаються реалізувати свого роду квазідержавне будівництво: створюють свої «нацбанки», «центральні виборчі комісії», свою валюту або залучають російську. Тобто, відбувається фактичне державобудування цих республік. Чим далі зайде цей процес, тим менше буде можливостей для реінтеграції цих територій з Україною.

Крім того, сепаратисти висувають окремі абсолютно неприйнятні для української сторони ультиматуми: ще до проведення виборів вони вимагають надати їм особливий статус. При цьому Мінські угоди передбачають, що надання статусу слідує тільки після проведення місцевих виборів. І про суть цього статусу ще потрібно домовитися з новообраними керівниками місцевого самоврядування.

Але цього немає. Сепаратисти не хочуть шукати компроміс. Вони пропонують прямо протилежну досягнутим домовленостям логіку. Іншими словами, хочуть поставити сани попереду коня: спочатку статус, а потім вибори. Якби Україна погодилася на це, то повинна була б фактично визнати легітимність ДНР/ЛНР.

Але українська сторона ніколи на це не піде. Наші переговірники жорстко відстоюють національні інтереси і погоджуватися на такі умови не збираються.

Тим не менш, зберегти перемир'я шанс є. Чому? Тому що таким чином Путін сподівається послабити санкції Заходу. Зустріч «нормандської четвірки» в Парижі 2 жовтня замислювалася для того, щоб дати новий імпульс мінському процесу і прискорити його прогрес. Наскільки я знаю, ця зустріч є особистою ініціативою Олланда. Меркель його підтримала, і запропонувала провести зустріч у Нью-Йорку на сесії Генасамблеї. Однак російська сторона відмовилася. Як мені здається, тут зіграли антиамериканські фобії Путіна. Для нього вести переговори в Америці – це все одно, що грати на чужому полі. Так що Франція стала компромісною позицією.

Олланд хоче перехопити миротворчу ініціативу в німців. З цієї причини виник і план французького дипломата Мореля, і зустріч «четвірки» в Парижі. У Німеччини та Франції є ілюзії, що компроміс можна знайти вже зараз. Вони будуть тиснути і далі. Українські дипломати відверто кажуть, що німцям і французам легше тиснути на Україну, ніж на сепаратистів. З тієї простої причини, що ми виконуємо свої зобов'язання, а та сторона – ні.

Але так не може тривати вічно. Їм потрібно розуміти, що не всі компроміси, які вони запропонують українській стороні, зможуть пройти через парламент. Свідченням того є голосування 31 серпня.

Більше думок читайте тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.