8 грудня 2016, четвер

ФСБ проти Кадирова. Хто стояв за терактами в США

коментувати
Хто виступав організатором терактів у Бостоні в 2013 році

На прохання автора НВ публікує матеріал Юрія Фельштинського, присвячений розслідуванню Бостонського теракту, що стався 15 квітня 2013 року.

Попередню частину розслідування читайте тут

Визначивши ланцюжок Кадиров – чеченські вбивці-терористи і зарахувавши до вбивць-терористів Тамерлана Царнаєва, звернемося до найскладнішої ланки – організатора терактів на місцях, буфера між Кадировим і терористами. Стосовно Бостона мова йде про організатора терактів 2011-го та 2013 років. Оскільки і до першого, і до другого теракту очевидним чином був причетний Тамерлан Царнаєв, правильно припустити, що в цих терактів був один організатор. Хто ж ним був?

У квітні 2000 року в Вашингтон приїхав Хасан Баієв. Його біографія добре відома. Він народився 4 квітня 1963 року в Алхан-Калі (Єрмоловці), в Чечні, недалеко від Грозного. З дитинства Хасан займався дзюдо і самбо, подавав великі надії, в 1980 році за спортивною квотою був прийнятий у Красноярський медінститут. Закінчив інститут у 1985 році. В 1988 році повернувся до Чечні. На початку 1990-х приїхав до Москви для підвищення кваліфікації. У 1994 році, перед першою чеченською війною, знову повернувся до Чечні. Частину своєї сім'ї: дружину Зару Токаєву, дітей та 90-річного батька Хасан після початку воєнних дій вивіз до сусідньої Інгушетії. Сестра і мати Баієва залишилися з ним у Чечні.

Баієв стверджував, що він був буквально єдиним хірургом, який оперував у Чечні під час першої і другої чеченських воєн, при цьому серед його пацієнтів були такі лідери чеченських сепаратистів, як Шаміль Басаєв і Салман Радуєв. На початку 2000 року втомлений від війни, операцій і переслідувань Баієв поїхав до сім'ї в Інгушетію, там вийшов на представників чи то Human Rights Watch, чи то Doctors for Human Rights («Лікарі за права людини») – сам Баієв у різних інтерв'ю називає різні організації – і домовився з ними про імміграцію в США для отримання політичного притулку. У квітні 2000 року він прилетів до Вашингтона. Летів він, мабуть, через Москву. В інтерв'ю одному красноярському виданню 24 жовтня 2010 року Баієв згадував: «Останній раз я приїжджав у Красноярськ десять років тому». Іншими словами, перед від'їздом у США в 2000 році з Інгушетії Баієв вирушив у Красноярськ, в Росію. Для людини, що рятується від переслідувань, маршрут мав би бути іншим: Інгушетія – Грузія – Туреччина – Вашингтон.

В «чеченський уряд у вигнанні» Баієв був включений Закаєвим як міністр охорони здоров'я

У Вашингтоні Баієв перебував приблизно півроку, проходив, за його словами, реабілітацію в госпіталі. Але вже в 2000 році Баієв з Вашингтона поступово перебирається в Бостон, так що в госпіталі в буквальному сенсі він, звичайно ж, не лежав, і скільки часу він провів у самому Вашингтоні, не зовсім ясно.

У Бостоні перший час Баієв жив у викладача Массачусетського технологічного інституту (MIT) Фелікса Крейзеля, за політичними поглядами троцькіста. У Бостоні ж 10 травня 2000 року відбувся перший виступ Баієва – в Російському центрі Гарвардського університету. На виступі в невеликій кімнаті були присутні приблизно 25 осіб.

У ці дні Баієв познайомився ще з одним бостонцем – колишнім американським кореспондентом журналу US News and World Report в СРСР Ніколасом Даниловим (Nicholas Daniloff).

Тут я повинен зробити ще один відступ. 2 вересня 1986 року в Москві за звинуваченням у шпигунстві КДБ заарештував американського кореспондента Ніколаса Данилова. Шпигунством Данилов, зрозуміло, не займався. Після нетривалих переговорів між США і СРСР Данилов 23 вересня був звільнений і відправлений додому в Бостон. Так чи інакше, Данилов перебував у полі зору КДБ/ФСБ принаймні з 1986 року, і психологічний портрет Данилова давно був складений радянськими/російськими спецслужбами.

Данилов і його дружина Рут стали допомагати й сприяти Баієву (на початку 2001 року з Баієвим у Бостоні возз'єдналася його сім'я). Вони поселили Баієвих на своїй дачі у Вермонті, в Андовері (Andover), взяли безпосередню участь в організації його побуту, написанні та виданні двох книг Баієва, що вийшли у 2004-му і 2009 роках англійською, та були перекладені потім іншими мовами. Можна з упевненістю сказати, що без допомоги Данилових Баієв ніколи б не став відомим за межами вузького кола російських емігрантів Бостона. Власне, до 2004 року відомий він був мало, і з самого початку «розкручували» його виключно Данилови. Вони ж організували у вересні 2003 року виступ Баієва у Jamestown Foundation у Вашингтоні, де анонсувалося видання першої книги Баієва «Клятва».

Незабаром після того, як у Бостон переїхали і остаточно в ньому осіли Баієви, сюди ж у 2001 році приїхала ще одна чеченська сім'я – Царнаєвих, що оселилася у Баієвих і жила там перші три місяці. Згідно з інтерв'ю Баієва від 24 квітня 2013 року, Царнаєви (батьки і Джохар, без Тамерлана) три місяці жили в Бостоні у нього вдома. «Молодший син Царнаєвих Джохар, йому тоді було років сім-вісім, ходив в одну школу з моєю дочкою», – згадував Баієв, що зберігав з тих пір дитячі фотографії своєї доньки Маріам і Джохара Царнаєва. Приблизно через рік Царнаєви отримали в США політичний притулок. У 2003 році в Америку приїхав останній член сім'ї Царнаєвих – старший син Тамерлан.

З липня 2003 року вся родина Царнаєвих оселилася в бостонському районі Кембридж, недалеко від Данилових, які жили там же, у невеликій чотирикімнатній квартирі (three bedroom apartment) на третьому поверсі будинку за адресою 410 Norfolk Street. Напевно, цей район для винаймання квартири порекомендував Царнаєвим Баієв, який жив певний час у кембриджській квартирі Данилових.

Після бостонської трагедії 2013 року було багато і багатьма зроблено для того, щоб послабити чеченський слід теракту. Рамзан Кадиров сказав, що головні питання повинні бути до Америки, де молоді люди зростали. Прес-секретар президента Чечні Альві Карімов вказав, що підозрювані з Чечнею ніяк не пов'язані. Директор махачкалинської школи, де навчалися Царнаєви, розповів, що Тамерлан і Джохар дійсно вчилися в школі перед еміграцією в США, але в Дагестан вони приїхали з Киргизії. В офіційному повідомленні Комітету безпеки Киргизії говорилося, що обидва брати жили на території республіки тільки в юнацькому віці, і через це до Киргизії не повинно бути ніяких питань. Російське консульство заявило, що Царнаєви не були зареєстровані як російські громадяни. Російськими громадянами вони дійсно не були – у Тамерлана був паспорт Киргизії. Батько Царнаєвих Анзор вказав, що «його синів підставили». Він «одразу після теракту говорив з обома синами, ті повідомили, що з ними все гаразд, їх взагалі не було на місці вибуху».

На місці вибуху їх справді не було. Вони були поруч, у декількох метрах. Але цікаво подивитися, кого ще не було на місці вибуху. Точно відомо, що на місці вибуху не було Баієва. 7 квітня 2013 року, за кілька днів до теракту, він урочисто і пишно відзначав своє 50-річчя в Москві, в концертному залі Crocus City Hall, де з приводу його ювілею зібралися гості і виступали «зірки російської, чеченської та інгушської естради». «У мене два паспорти, – розповідав Баієв, – але в США я живу мало. Взимку і влітку приїжджаю в Чечню на два-три місяці». З наступного інтерв'ю, даного 14 січня 2013 року, випливало, насправді, що Баієв знаходиться в Грозному «вже більше півроку» і збирається повернутися в США «через кілька місяців».

Але в США Баієв так і не повернувся, хоча його діти, дочка і син, продовжували жити в Бостоні і разом з усіма американцями по телевізору стежили за трагічними подіями квітневих днів 2013 року: спочатку за самим терактом, потім за затриманням знайомого сім'ї Баієвих з дитинства терориста Джохара Царнаєва. В перші ж хвилини, коли по телебаченню був показаний його портрет, вони його, зрозуміло, впізнали. Хасан Баієв між тим давав численні інтерв'ю з приводу теракту і Царнаєвих, не вказуючи, що дає він їх з Москви. У деяких випадках його рупором був Данилов, який мешкав у Бостоні, через якого Баієв передавав свої коментарі про бостонський теракт, так наче сам він був у Бостоні.

Баієв став регулярно їздити в Чечню, за деякими відомостями, з 2002 року. Оформлення закордонних документів при статусі політичного емігранта займає в Америці зазвичай рік-два. До 2001 року Баієв просто не мав права виїжджати за кордон, але в 2001 році він вже оформив документи і літав на спортивні змагання в Ніццу, а в 2002 році – у Страсбург, на конгрес, присвячений Чечні. За його власним визнанням, з 2004 року він привозив у Чечню на всі літні канікули своїх чотирьох дітей, щоб діти не втрачали мову і залишалися чеченцями.

При черговому допиті Тодашев накинувся на агента ФБР з ножем у руці і був убитий

У 2007-му і 2008 роках Баієв був у Грозному в рамках «Операції Усмішка» (за назвою американської благодійної організації з філіями в 25-ти країнах). У 2009 році Баієв привозить в Чечню «велику групу хірургів з Канади, Бразилії та Італії» (на той час Баієв вже відома людина, автор двох опублікованих книг про Чечню, написаних за нього Даниловими). У липні 2010 року він дає інтерв'ю «Новым известиям» в Грозному. 30 листопада 2010 року він знову в Америці, виступає перед студентами Дюкського університету. 20 вересня 2011 року сайт www.Chechnyatoday.com повідомляє про приїзд в Грозний групи американських лікарів з черговою благодійною місією за участю Баієва та за фінансової підтримки Міністерства охорони здоров'я Чечні та Федеральної міграційної служби Чечні.

Схоже, що після вересня 2011 року Баієв у США вже не повертається. 28 квітня 2013 року він дає інтерв'ю російській телекомпанії НТВ з села Алхан-Кала, зі свого кабінету: «Кілька років жили в Бостоні і навіть хотіли залишитися там назавжди, але, передумавши, повернулися».

Благодійні заходи «доктора Хасана», узгоджені з керівництвом Чечні, були публічними, але не єдиною сферою діяльності Баієва. У квітні 2008 року Баієв є посередником у переговорах між президентом Чечні Кадировим і представником «чеченського уряду у вигнанні» Ахмедом Закаєвим, котрий мешкав у Лондоні. Кадиров через Баієва передав Закаєву пропозицію повернутися на батьківщину. У «чеченський уряд у вигнанні» Баієв був включений Закаєвим як міністр охорони здоров'я. Якщо б це відбулося без попереднього узгодження з Кадировим, то в Баієва, який повернувся в Чечню, звичайно ж, виникли б великі проблеми. Між тим, Кадиров чомусь ні з цього приводу, ні щодо політпритулку Баієва в США претензій до Баієва не мав. У 2014 році Баієв навіть був нагороджений почесною грамотою Парламенту Чеченської Республіки «За великий внесок у розвиток пластичної хірургії, високий професіоналізм та гуманізм, проявлений при наданні медичної допомоги населенню».

Слід додати, що сам Закаєв вважав пропозицію про повернення в Росію провокацією Кадирова і ФСБ: «Ми ж розуміємо методи чекістів, вони ще з часів білої еміграції відомі. На яких би умовах я не повернувся додому, це буде оголошено успішною операцією по затриманню міжнародного терориста», – прокоментував Закаєв в інтерв'ю Бі-Бі-Сі ініціативу Кадирова-Баієва 2008 року.

Тепер саме час згадати про головне захоплення в житті Баієва – дзюдо і самбо, тому що саме спортивною ниточкою були пов'язані всі учасники трагічних уолсамських подій 2011 року. Як зазначає російська «Вікіпедія», Баієв «у 1976 році почав займатися самбо і дзюдо, майстер спорту СРСР... Під час навчання в інституті продовжував тренуватися... У 1989 році заняття дзюдо довелося залишити через брак часу. Після переїзду в США з метою психологічної реабілітації відновив тренування».

«Тренування» – скромно сказано. В одній із публікацій про Баієва зазаначалося:

«Тепер у його активі Кубок світу з самбо в Ніцці (2001), відкритий чемпіонат світу з самбо в штаті Нью-Мексико (2001), Міжнародний турнір з дзюдо в Нью-Йорку (2001), чемпіонат Америки з самбо в Нью-Джерсі (2002 р.), відкритий чемпіонат світу з самбо в Луїзіані (2002 р.), відкритий чемпіонат Америки з самбо (2003 р.), відкритий чемпіонаті світу з самбо у Флориді (2004 р.), Міжнародний турнір «Морріс Кап» з дзюдо в Нью-Йорку (2005 р.). Всюди – він перший. Це далеко не повний перелік його спортивних досягнень. На початку лютого 2006 року в Нью-Йорку відбувся чемпіонат Америки з самбо (бої без правил), де Хасан також посів перше місце».

У 2007 році, коли Баієв закінчив свою спортивну кар'єру, Тамерлану Царнаєву виповнився 21 рік. Він теж був спортсменом і займався боротьбою та боксом. Є шанс, що Тамерлан не підтримував стосунків зі своїм старшим знайомим, чемпіоном Америки і Кубка світу? Шансів на це немає. Тамерлан і Хасан, безумовно, стосунки підтримували. Чеченська громада в Америці нечисленна, буквально 100-200 осіб. Спортсменів – борців і боксерів – серед них ще менше. А борців і боксерів, які живуть у Бостоні, – одиниці. І якщо відомо, що Баієв був знайомий з Тамерланом Царнаєвим, а Тамерлан – з Тодашевим, слід припустити, що Баієв з Тодашевим теж були знайомі – як чеченці, як друзі Царнаєвих, як спортсмени. У Флориду Тодашев переїхав лише після уолсамського вбивства. До переїзду в Орландо він жив у Бостоні, як і Баієв.

Після вересня 2011 року Баієв уже не повертається у США. Це може бути пов'язане з убивством, що сталося 11 вересня 2011 року в Уолсамі. 24 жовтня 2014 року Баієв дав інтерв'ю: «Моя зброя – це скальпель». 12 вересня сайт www.Chechnyatoday.com опублікував інтерв'ю з Баієвим. У передмові до інтерв'ю повідомлялося: «днями кореспондент «С+» зустрівся з Хасаном Баієвим у Республіканській дитячій лікарні». Так що алібі у Хасана Баієва є. Його скальпель у бостонському вбивстві 2011 року задіяний не був. Але це в тому випадку, якщо 10 вересня 2011 року Баієв уже перебував у Росії, а не в Бостоні, якщо журналіст «С+» не помилився і правильно датував події, якщо інтерв'ю дійсно проводилося в кабінеті Баієва раніше 12 вересня, а не по телефону або інтернету. Всяке можливо.

З 13 січня по 17 (19) липня 2012 року Тамерлан жив у Чечні та Дагестані. Від свого приятеля Тодашева він знав, що за уолсамське вбивство того не заарештували і теракт залишився не розкритим. Але дивно, що і ФСБ (центральна, чеченська і дагестанська) теж не виявили уваги до людини, на яку вже в 2011 році було заведено справу про зв'язки з мусульманськими бойовиками і про яку саме ФСБ двічі писало в ФБР. При цьому контакти Тамерлана з Плотніковим у Росії в 2012 році тривали. Саме з цієї причини після вбивства Плотнікова Тамерлан негайно покинув Росію. Тепер Америка порівняно з Росією здавалася більш безпечним майданчиком для існування й діяльності (як ми знаємо – терористичної діяльності).

Незважаючи на надіслані самою ж ФСБ у США в березні і вересні 2011 року донесення про те, що Тамерлан Царнаєв є мусульманським екстремістом і являє загрозу, в Росії Тамерлана не затримують, а випускають у США, куди він без ускладнень в'їжджає для підготовки бостонського теракту. Вже після повернення Тамерлана в Бостон, в листопаді 2012 року, ФСБ надсилає в ФБР третій запит про Тамерлана (якого сама тільки що, в липні, випустила з Росії).

Якщо вірне припущення про певне протистояння між центральним ФСБ Росії та силовими структурами Кадирова, можливо, туманні попередження з Москви, які надходять у ФБР, якраз і були наслідком цього конфлікту силових структур Росії і Чечні. Цього разу США внесли Тамерлана в список осіб, що представляють «терористичну загрозу», проте ніяких конкретних доказів причетності Тамерлана до терористичної діяльності ФБР не знайшло. Втім, гіпотеза про можливу зв'язку Тамерлана зі спецслужбами Кадирова у ФБР не розглядалася.

Завершальна деталь. Застрелений у Флориді Ібрагім Тодашев був сином Абдулбаки Тодашева, родича президента Чечні Рамзана Кадирова, і працював у чеченському уряді на різних посадах. Ібрагім був старшим з 12 дітей Абдулбаки Тодашева. Він приїхав у США в 2008 році «по мовному обміну» і залишився жити в Бостоні. З яких причин Ібрагім Тодашев залишив Чечню і з якою метою прибув до США, невідомо. Коли в травні 2013 року ФБР згадало про Тодашева та приступило до його допитів, останній вирішив повернутися в Росію і навіть взяв квиток на 17 травня. Але покинути Америку ФБР Тодашеву не дозволило. При черговому допиті Тодашев накинувся на агента ФБР з ножем у руці, намагаючись його зарізати, і був убитий.

Даний матеріал є авторським розслідуванням Юрія Фельштинського.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.