7 грудня 2016, середа

Огляд реформаторів: прибрати державу з бізнесу

коментувати
Тиждень структурних реформ в честь Кахи Бендукідзе. День третій і четвертий: реформа енергетики та приватизація

Коли ми обговорювали зміст Тижня структурних реформ в честь Кахи Бендукідзе, директор Bendukidze Free Market Center Антон Ященко запропонував присвятити один з днів енергетиці. Дивна ідея! Де-не-де, а в цій галузі українська економічна влада домоглася за останні два роки значно більших успіхів, ніж в більшості інших сфер, і головне - майже позбавили країну від газової залежності від Росії. Навесні 2014-го Каха Бендукідзе порівнював Україну з наркоманом, а Росію з драгділером, який посадив на голку свого недалекого клієнта. Що ж, ломка відчувається, але тепер ми набагато ближче до одужання, ніж два роки тому.

Успіхи успіхами, але ми вирішили ризикнути. Зрештою ідеї економічної свободи допомагають не тільки знищувати архаїчні інститути (сучасне кріпосне право на селі, валютні обмеження в монетарній політиці, про які йшла мова в понеділок і вівторок), але і створювати нові інститути. У випадку з енергетикою йдеться саме про створення інститутів - вільних ринків газу, електроенергії та вугілля. Державне регулювання необхідно звести до мінімуму, нехай інвестори борються за серця споживачів, а не політиків або чиновників. Бендукідзе і сам зіткнувся з цією проблемою в Грузії: на початку нульових через відсутність ринкових відносин в енергетиці (хоча, звичайно, не тільки в ній) в Тбілісі електрику подавали на 16-18 годин на добу, а в деяких регіонах світла не було місяцями. Хто недавно побував в ілюмінованих, як на свято, грузинській столиці або Батумі - не повірить. Вирішити проблему вдалося за допомогою двох інструментів - реструктуризації сектора та приватизації.

Дискусія, що відбулася в середу, показала, що ми в Україні тільки підступаємось до справжніх ринкових реформ в енергетиці. При всій повазі до всіх причетних, підвищення цін на газ до економічно обґрунтованого рівня - тільки перший крок, до якого країну змусив аховий стан державних фінансів, а зовсім не внутрішня переконаність більшості громадян. Гарантій, і в першу чергу, інтелектуальних, що реформа не буде заморожена на півдорозі, поки не існує.

Слухаючи міркування дискутантів в дусі «на цю реформу доведеться розщедритися», я думав: «Як добре, що Каха цього не чує»

Панель, на якій говорили про реструктуризацію вугільної галузі, підтвердила, що далеко не у всіх підгалузях енергетики є готові лідери реформ. Слухаючи міркування дискутантів в дусі «на цю реформу доведеться розщедритися», я думав: «Як добре, що Каха цього не чує» - тим більше, в середу йому виповнилося б 60. Чомусь нікому не спадає на думку міркувати в такому ж ключі про інші галузяі (Вимовте про себе: «Держава зобов'язана профінансувати реформу текстильної промисловості». Замість текстильної підставте будь-яку іншу, хоч алюмінієву, хоч борошномельну. Смішно ж? Ось і я про це). Аргумент, що шахтарі - якщо їм щось не подобається - легко хапаються за автомати, мене не переконує. Закласти в бюджеті гроші на виплати скороченим працівникам державних шахт і «витратитися на реформу» - це, на мій погляд, не одне і те ж, якщо вже в Україні і так прийнято платити допомогу по безробіттю.

Зате на панелі, присвяченій роздержавленню енергетичних гігантів, була справжня січа. Керівник «Нафтогазу» Андрій Коболєв показав майстер-клас - як обгрунтувати недоцільність швидкого розчленування своєї компанії (між іншим, нафтогазового монополіста) і при цьому проявити себе найяскравішим реформатором в студії. Його аргументи, чому поділ «Нафтогазу» #неначасі (спочатку, мовляв, треба виграти суд у "Газпрому" в Стокгольмі), були, визнаю, дуже переконливі. На тлі Коболєва главі департаменту стратегічного планування та європейської інтеграції в Міненергетики Михайлу бно-Айріяну дісталася невдячна роль головного гальма реформ - не тільки в Нафтогазі, але і в електроенергетиці (Коболєв великодушно допустив бажаність приватизації навіть "Енергоатому"). Міркування бно-Айріяна про ризики всього на світі (мовляв, давайте все ретельно прорахуємо перед тим, як діяти) допомогли йому перемогти в номінації "ретроград дня". З такою витонченістю продемонструвати всю силу міністерського базікання та "як би чого не сталось" ... Браво, Михайле!

Переказувати словесні дуелі прозою - марна справа. Охочих помилуватися на майстерність ораторів, і не тільки в цій дискусії (нецікавих дискусій на Тижні, слава богу, поки не було), запрошую на сторінку Bendukidze Free Market Center в фейсбуці, у нас всі ходи записані на відео.

Місток на наступний день перекинув глава «Укргазвидобування» Олег Прохоренко. Менеджер, який накликав на себе гнів багатьох політиків і корупціонерів подрібніше наведенням ладу в найбільшій газодобувній компанії України, показав себе з несподіваного боку. Міркуючи про реструктуризацію «Нафтогазу», що має на увазі в числі іншого виділення зі складу монополії і добувної «дочки», якою є його компанія, Прохоренко задався питанням, яку проблему вирішує такий підхід? Живуть же вертикально-інтегровані нафтогазові монстри в деяких інших європейських країнах - і нічого. Жоден консультант, продовжив Прохоренко, не зміг пояснити йому, на яке питання відповідає виділення і подальша приватизація «Укргазвидобування».

«Ви і є проблема», - так і кортіло відповісти оратору. Збереження «Нафтогазу» в нинішньому вигляді - не менший виклик українській демократії, ніж нереформованість прокуратура. Не вірите? Подивіться на сусідню країну, якою володіє той, хто володіє «Газпромом».

Спасибі Коболєву, який визволив мене від необхідності грубити політично непідкованому, хоч і морально бездоганному вихідцю з McKinsey. Ось витяги з його відповіді на питання із залу: «Є різні теорії, що ефективніше – державна чи приватна власність, але давайте говорити конкретно про Україну. Якщо ми подивимось на нашу політику... На нашу думку одна із причин, чому багато неякісних людей йдуть в політику – я не кажу, що усі, - тому що вони хочуть керувати державними активами. Тому цей пиріг необхідно просто звідти прибрати, і тоді мабуть – я не впевнений, але мабуть – є шанс отримати політику нової якості. Коли люди перестануть йти в політику заради управління державними активами».

Браво, Андрій Коболєв! Вся країна, і я разом з нею, буде стежити за героїчним самогубством вашої компанії.

Четвер, присвячений приватизації, почався з першої після вступу на посаду програмної промови міністра фінансів Олександра Данилюка.

Данилюк, який став першим лібертаріанцем на міністерській посаді в Україні, не обдурив очікувань. Це був виступ бюджетного яструба, що не боїться замахнутися на святе - наприклад, вічне будівництво дитячої лікарні Охматдит. Не знав до цього, що ця свята для всіх забудовників лікарня при нинішніх підходах ніколи, швидше за все, не буде введена в експлуатацію. Після чотирьох років бюджетних асигнувань лікарня побудована на 13%. Ідею Данилюка про те, що потрібно перестати заливати гроші в бетон, а замість цього витратити їх на лікування дітей, які хворіють і вмирають, поки хтось освоює бюджетне фінансування, можна тільки вітати. І це, мабуть, навіть радикальніше, ніж атака на податкову міліцію, яку міністр пообіцяв просто закрити.

Full disclosure. Я вважаю Данилюка своїм другом і однодумцем. Нас познайомив Бендукідзе. Разом з Данилюком і віце-президентом Київської школи економіки Юлією Тичківською в день похорону Бендукідзе, через кілька годин після того, як похмурі робітники зарили його велику труну в похмуру листопадову землю, ми дали один одному слово, що не дамо пропасти спадщині Кахи і будемо всіма силами просувати його ідеї в нашій країні. Влітку 2015-го ми троє разом з Михайлом Саакашвілі створили Bendukidze Free Market Center. Скандал з офшорами, номінальне директорство в яких, як виявилося, Данилюк не спромігся закрити після переходу в 2010 році з бізнесу на держслужбу я можу охарактеризувати наступними словами: необачність, що межує з головотяпством. За ті два роки, що я спостерігаю за новим міністром в житті громадському та приватному, я переконався в тому, що це людина з розумом і совістю. Не можу уявити його собі зануреним в невитравний конфлікт інтересів. Бажаю йому, як можна швидше розібратися в цій історії і приступити нарешті до здійснення грандіозних планів.

Взагалі, особисто для мене одним з непередбачених наслідків Тижня стало фізичне відчуття солідарності між різними групами реформаторів - помірних, менш помірних, радикальних, різних. Як з'ясовується, спільність мети набагато важливіше, ніж відмінності в тактиці. Все більше людей це розуміють. Саме це я чув від багатьох учасників Тижня - спікерів, модераторів, слухачів.

Ключову панель приватизаційного дня відкрив екс-міністр економіки Айварас Абромавичус. Не так давно мені здавалося, що на його посаді можна і потрібно було діяти енергійніше, радикальніше, швидше. У торішньому конфлікті Абромавичус з Сашком Боровиком, які виступали за більш рішучі реформи, я був швидше на боці Саші. Але хто може сказати наперед, яка саме тактика виявиться успішною в тій рихлості, яка була притаманна українській політиці 2015 року?

Тому я і утримувався від публічної критики міністра. І мав рацію. Одна з ключових реформ Абромавичуса - зі скрипом, стогоном йшло впровадження корпоративного управління і конкурсного відбору керівників найбільших держкомпаній - в останні тижні дала серйозні результати. Нові, сучасні керівники встали на чолі «Укрзалізниці» і «Укрпошти», а у «Нафтогазу» з'явилась наглядова рада з незалежними директорами. Це, звичайно, не панацея, але судити реформатора слід по тому, чи досягає він тих цілей, які перед собою поставив. Абромавичус досяг. Слухаючи екс-міністра, я думав, що Україна отримала в його особі сильного політика, здатного говорити не тільки з іноземними інвесторами, але і з нормальними громадянами. Не бачу сенсу переказувати зміст усього дня, присвяченого приватизації. Посилання на сторінку з відео - вище.

А я пішов готуватися до останнього дня. Будемо говорити про правову державу - судову реформу і перезавантаження правоохоронних органів.

Про попередні дні читайте тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.