22 листопада 2017, середа

Хвилинку уваги

коментувати
Я хочу попросити хвилинку уваги для тих, хто віддає своє життя на фронті

Мої слова не будуть новими, і це ще більше підкреслює той факт, що ми не робимо висновків.

Коли мені було 14 років, в літньому таборі ми готували вечір пам’яті загиблих в Афганістані. Тримали свічки, читали вірші і співали: «В Афганистане,  в Черном тюльпане с водкой в стакане мы молча плывем над землей». Пройшло 20 років, а я досі пам’ятаю той вечір. І мої найкращі друзі – Юля та Льоша, з якими ми були в таборі, - теж пам’ятають.

Що ж не так? Чому знов на війні гинуть люди?

Коли в Київ привезли вбитого на моїй рідній землі Андрія, біль пронизливо зайшов в кожну клітинку не лише моєї душі, а й розуму. Думки стукотіли: нічого не змінилося, це знов відбувається. Волонтерська машина, яка привозить родам 200-х зі сходу, називається Чорний тюльпан.

Я хочу, щоб ми частіше зупинялися, і дивилися на небо. Особливо тоді, коли повз котиків в Facebook «пробіжить» новина про смерть Воїна в АТО. А краще зупинятися на хвилинку щодня, бо не про кожного загиблого пишуть в Facebook та говорять в новинах.

Хочеться згадати слова сестри Андрія під час прощання на Алеї Героїв Небесної Сотні: «Не лише куля вбиває, а й байдужість». Навколо нас дуже багато горя та несправедливості, і ми дедалі більше звикаємо до цього. Стаємо байдужими. Звісно, не всі, але багато з нас.

Часто ми бачимо людину, яка плаче, але не підходимо до неї. Бачимо бідну родину з дітьми чи голодних пенсіонерів в магазині, але не намагаємось допомогти. Тому що тих, хто плаче, та голодних надто багато? А може, якщо ми допоможемо одній людині чи одній родині, на одне нещастя в Україні стане менше? Істина не нова, але чи достатньо ми діємо, враховуючи це знання?

Напевне, добре, що ми не занурюємось у депресію через цю війну. Депресія забирає сили та призводить до бездіяльності. А нам треба втілювати реформи та робити країну сильною. Але тут є велика пастка: «пів-країни плаче, а пів-країни - скаче». Значна частина громадян України вважає, що війна – там, на сході. В тому незрозумілому Донбасі. Але війна - в Україні. І Чорні тюльпани привозять тіла загиблих в кожну  область.

Тому я дуже прошу: давайте частіше піднімати очі до неба. Щодня зупинятися на хвилинку і подумки дякувати тим, хто на небі і на землі охороняє наш спокій і дає можливість розвивати країну.

Окремо хочу висловити слова подяки друзям за те, що вони якимось дивним чином завжди опиняються поруч, коли я готова впасти. 5 липня буде 40 днів як загинув Андрій.

У зоні АТО під час бою проти ворожої диверсійно-розвідувальної групи загинув командир 3 батальйону 72-ї окремої механізованої бригади Андрій Жук. Його дружина Тетяна Дурнєва в колонці для НВ звертається до українців

Більше поглядів тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.