1 травня 2017, понеділок

Перемога Мішеля Терещенка важливіше перемоги Кернеса

коментувати
Нова Україна починається не у мегаполісі, а в місті, де 20 або 30 тисяч людей повірили людині, здатній бути добрим управлінцем

Історія про українців на нинішніх місцевих виборах і після них – це історія про людей, які хочуть схуднути на 15 кг за дві доби і страшно дивуються, що навіть при правильній дієті і відвідуванні тренажерного залу вдається скинути тільки півтора. Головною інтригою і центром уваги свідомих і прогресивних українців весь попередній місяць були великі українські міста – як проголосують Харків, Дніпропетровськ, Львів чи Київ? Ось що важливо, решта не рахується. При тому, що фаворити виборів у цих містах будь-якій людині, яка уважно стежила за виборчою кампанією, були зрозумілі задовго до оголошення результатів. Як і було зрозуміло, що за ці вибори скинемо все ті ж нудні півтора кілограма зайвої ваги і дурості, але по-дитячому і вперто хотілося 15 кг.

Тепер можна скільки завгодно страждати і кричати «Все пропало!», а можна запастися терпінням і побачити, що насправді багато чого змінюється, і особливо помітно це не у великих містах, які ми звикли вважати центрами інновацій, а в маленьких містах. Тут люди поступово вчаться обирати міського голову і розуміти, що цей вибір безпосередньо їхнього повсякденного життя деколи стосується набагато більше, ніж глобальні парламентські чи президентські вибори. Вперше потреба у правосудді, нормальному управлінні містом, залученні інвестицій і створенні робочих місць у кількох українських містах стала важливішою, ніж солодкі слова про зарплати і пенсії, тарифи і світле майбутнє.

І поки всі дивуються цілком очікуваному вибору Харкова і нарікають на нього, у мене перед очима два інших приклади – Тростянець і Глухів. Ці два міста потрапляють під класифікацію малих міст з населенням менше 50 тисяч осіб. За дивним збігом обставин обидва вони розташовані в Сумській області.

Четвертий раз міським головою Тростянця стає Юрій Бова з результатом 67%. У цьому році він йшов у мери від молодої і поки маловідомої партії Сила людей, яка з'явилася набагато пізніше, ніж Бова став мером. Це той дивний для України приклад, коли швидше мер просуває молоду партію, а не навпаки. Що зробив за роки управління малим містом міський голова, можна почитати на сайті міської ради Тростянця. Мене ж свого часу місто здивувало днями Петра Чайковського, музичним фестивалем, фестивалем історичної реконструкції «Стара фортеця» та міжнародним живописним пленером. І все це в місті, населення якого трохи більше 20 тисяч чоловік. І це все про ту ж Україну, за яку ми плачемо і голосимо.

Вперше потреба у нормальному управлінні містом стала важливішою, ніж солодкі слова про пенсії

Друга історія цих виборів - перемога Мішеля Терещенка в місті Глухові з результатом 65% міської підтримки. Терещенко – нащадок славного роду українських філантропів і цукрозаводчиків Терещенків, причетних до створення більшості історичних шедеврів Києва – від Володимирського собору до університету ім. Шевченка. Предки Мішеля Терещенка не тільки походять з Глухова, але і двічі були там градоначальниками, подарувавши місту кілька прекрасних будівель, включно з Трьох-Анастасіївським кафедральним собором. Мішель, народжений у Франції і США, про рідне місто майже нічого не знав, але 15 років тому облишив кар'єру успішного американського бізнесмена і за покликом серця повернувся в Україну, в рідний Глухів, відродив у місті виробництво льону, забезпечив роботою частину населення міста і нарешті після впертої боротьби став міським головою. «Я вже старий для війни, але боротьба за Глухів – це моя АТО», - сказав він в інтерв'ю рік тому. Сказав і зробив. Люди повірили йому, попри величезний адмінресурс його опонента, який до цього здавався вічним. Детальніше про життя Терещенка та його роботу в Україні при бажанні можна почитати тут.

У загальній хвилі поствиборчого негативу ці історії можуть залишитися невідомими тільки тому, що ми звикли звіряти своє життя з великими містами. Нам зручно і звично думати, що тільки великі міста здатні творити зміни. Ми забуваємо, що зміни мають якісну складову.

Великі міста народжують революції, в той час як маленькі міста - еволюцію. У маленьких містах дозріває міська культура комфорту, формуються міцні соціальні зв'язки і суспільна довіра.

Якщо ви росли в маленькому місті у відносно чесному, турботливому і безпечному середовищі. Якщо з дитинства в цьому місті у вас було достатньо культурних подій і шансу проявити власну компетентність, не потрапляючи майже відразу в ситуацію жорсткої конкуренції великого міста. Якщо у вас біля будинку було чисто і було де провести дозвілля, ви все одно, можливо, переїдете до великого міста, але ви переїдете зовсім іншою людиною. Маленькі міста наповнюють міста великі, і зовсім не все одно, з якими цінностями туди щороку приїжджають нові люди.

Мені дуже цікаво, що відбувається в Україні з маленькими містами. Чи навчаються вони накопичувати свій соціальний капітал, створювати середовище для життя. Чи навчаться в найближчому майбутньому формувати вертикаль стосовно здорової міської влади, яка не за мир в усьому світі, проти корупції у всьому світі плюс контрактна армія і відсутність податків, а за дороги, гарні парки, робочі місця, арт-центри та міські бібліотеки.

Я не вірю, що нормальна міська і громадянська культура на Україні пов'язана з відкриттям трьох нових кавових будинків у Києві і п'ятьма «івентами з бонусами і флаєрами для селебріті». Але я вірю, що вона починається десь у маленькому місті, де люди вчаться жити добре і повертають собі почуття власної гідності. Змініть політичну культуру і повсякденне життя маленького міста, і ви зміните велике, а от навпаки – навряд чи.

Дуже сподіваюся, що ці дві історії - про нову Україну, яка починається не у мегаполісі, а в місті, де 20 або 30 тисяч людей повірили людині, здатній бути хорошим міським управлінцем. Але цю нову Україну ми дуже легко можемо пропустити, традиційно повторюючи «зрада».

Читайте термінові новини та найцікавіші історії у Viber та Telegram Нового Времени.
ПІДПИШІТЬСЯ НА РОЗСИЛКУ ПОГЛЯДIВ   Ольга Духніч   ТА ЧИТАЙТЕ ТЕКСТИ ОБРАНИХ АВТОРІВ КОЖНОГО ВЕЧОРА О 21:00
     
Ольга Духніч
Ольга Духніч

Кореспондент НВ. Раніше - викладач політології та психології в Таврійському університеті (Сімферополь)

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її курсором та натисніть Ctrl+Enter

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.