9 грудня 2016, п'ятниця

Як повернути Крим

коментувати
Першим кроком має стати чесна відповідь кожного з нас самому собі: “Навіщо він Україні? Навіщо потрібен особисто мені? І чи потрібен?"

"Як повернути Крим?" — одне з найчастіших запитань, на які доводиться відповідати останні два роки. Не тільки мені. Але й всім моїм друзям, колегам та однодумцям, які залишили свій дім після анексії або залишилися жити в умовах окупації.

Ми зустрічаємося у своєму вузькому колі тих, хто поїхав з півострова, будуємо плани, дискутуємо, але все частіше це нагадує мені секту. Чому? Тому що через два роки тема повернення Криму, як і раніше, ключова лише для невеликої групи з 50-60 кримчан. Вона так і не стала "своєю" для всього українського суспільства. Подивившись черговий марафон, присвячений даті початку окупації, я не побачу там нових облич.

У кращому разі завдяки товарній та енергетичній блокаді середньостатистичний громадянин тепер знає, що Крим — це ще й батьківщина кримських татар, яку вони намагаються повернути, додаючи бонуси до загальної сміливості українців, чим можна пишатися в соціальних мережах або в компанії друзів за пивом. Кому повернути? Собі. А іншим це ніби й цікаво, але не надто потрібно.

У гіршому разі Крим залишився "морем" з дитинства та студентської юності, в зрілому віці про нього можна і не згадувати.

Поки на це питання не зможуть чітко відповісти одночасно житель Полтави, Харкова та Івано-Франківська, Крим нам не повернути

За два роки ми так і не усвідомили, що анексія Криму — це історія про всіх українців, не тільки про тих, хто переїхав, або зазнає цькування на малій батьківщині кримчан та кримських татар. Тоді, навесні 2014‑го, пробуджена Майданом країна нагадувала хворого, який прийшов до тями після коми. Але вже без Криму. І це важливий момент: втративши півострів до того, як усіх об'єднала війна, нам тепер складно думати про Крим як про частину єдиного цілого. Він залишився десь там, за Перекопом, непізнаним і незрозумілим. А все непізнане складно повертати, а головне — незрозуміло навіщо.

Проживши ці два роки на материковій частині України, я можу точно сказати, що повернення Криму — завдання національне і загальне. Це не тільки і навіть не стільки справа Меджлісу, кримських активістів і кримчан, яким дуже хочеться додому. Жодна локальна група — корінний народ, етнічна, вікова, релігійна або територіальна — не розв'яже завдання національного рівня. Це справа всього народу України, і держава не виконає його за нас. Так було з Майданом, так буде і з Кримом.

Визнаймо: українська влада часто обирає реактивну стратегію, реагуючи на тих, хто голосніше кричить. Особливо якщо йдеться про кримське питання — вже дуже воно боляче б'є по політичному іміджу. Тому, коли можна щось зробити побічно, делегувати розв'язання великої проблеми маленькій групі, влада так і чинить. А тому, тільки системний, постійний запит і тиск суспільства змусять державу працювати над деокупацією, знаходити правильні слова та дії всередині країни та за її межами.

І першим кроком у поверненні Криму повинна стати чесна відповідь кожного з нас самому собі: “Навіщо Україні повертати Крим? Навіщо це потрібно особисто мені? І чи потрібно?"

Доки на це питання не зможуть чітко відповісти одночасно житель Полтави, Харкова та Івано-Франківська, Крим нам не повернути. І відповідь "повернути, тому що там батьківщина кримських татар, а ще море" хороша, але, на жаль, недостатня. У нашій пострадянській культурі люди рідко мотивовані докладати зусиль, довго і наполегливо домагатися мети заради інших, не тільки заради себе. Тому сформувати відповідь на велике національне питання про Крим непросто.

Як українцеві пояснити, що Крим важливо повернути, оскільки тільки з поверненням півострова можна сподіватися на закінчення війни і не раніше? Що тільки з поверненням Криму можна говорити про Україну як державу і повноцінний суверенітет? Що тільки з поверненням Криму ми зможемо вгамувати біль тих, хто втратив дім, дуже зрозумілий біль кожного, якщо про нього сказати правильними словами, як це зробила Джамала?

Для того щоб сформулювати відповідь, знадобиться хороша робота інтелектуальних і культурних еліт. І найбільша помилка — обмежити ці еліти кримчанами. Ми, кримчани, локальні, часто чварні, сперечаємося, хто з нас більше і правильніше любить Крим, конкуруємо й витрачаємо масу енергії на спогади. Поодинці нам загальнонаціонального не придумати.

Тому моя відповідь на питання "Як повернути Крим?" така: всім разом, поділяючи спільну, зрозумілу і значущу ідею того, навіщо це потрібно.

І чи не час її знайти?

Колонку опубліковано в журналі "Новое Время" від 11 березня 2016 року. Републікування повній версії заборонене

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.