3 грудня 2016, субота

Новий уряд і конституційна інженерія

коментувати
Чи є в України можливість позбутися прокляття вибору між поганим і ще гіршим конституційним устроєм

Остання політична криза оголила усі внутрішні суперечності архітектури влади в Україні. Аби сформувати нову коаліцію, а не йти на дострокові вибори, народні депутати вчергове буквально витерли ноги об Основний закон: позбавили мандатів Фірсова та Томенка за відсутності закону, на підставі якого мали б забирати депутатський мандат у тих, хто залишив рідну фракцію і на який прямо посилається остання частина ст. 81 Конституції України, «прикупили» до БПП забраклих для створення коаліції депутатів, які, так само як Фірсов і Томенко, залишили рідні депутатські фракції, «пакетно» звільнили Яценюка, призначили на посаду прем’єр-міністра Гройсмана та ще й скасували постанову ВР про визнання незадовільною діяльності минулого уряду. І це далеко не повний перелік процедурних порушень основного закону.

Втім, і Захід, і більшість лідерів громадської думки в Україні закрили очі на відверте порушення конституційних норм, слушно вирішивши, що вихід з тривалої політичної кризи важливіший за чистоту процедури. Наразі інституційного паралічу вдалося уникнути, але зміна облич у міністерських кріслах аж ніяк не розв’язала системних дисбалансів та протиріч, закладених в саму архітектуру української влади. Зміна уряду - як протигарячкові пігулки: температуру політичної кризи збили, але причин хвороби аж ніяк не усунули. Бо, як слушно зауважили нещодавно у своїй статті нобелівській лавреат Роджер Маєрсон, професор Каліфорнійського університету в Берклі Жерар Роланд та Тимофій Мілованов з Піттсбурзького університету «Ідея української структури влади – взяти найкраще від парламентської та президентської форм правління. На практиці – взяли багато найгіршого».

Це повертає на порядок денний дискусію про переваги і недоліки парламентської та президентської форм правління, оскільки очевидно, що змішана модель в Україні працює вкрай неефективно. І тут ми знову постаємо перед засадничим питанням конституційного моделювання: як запобігти узурпації влади в руках інституційно сильного президента (як це відбувається в українському контексті, ми добре пам’ятаємо з неповної каденції минулого гаранта) і водночас уникнути перманентних криз парламентської республіки, коли уряди рідко працюють бодай один рік (як це було впродовж 12 років існування Четвертої Республіки у Франції), а дострокові вибори до парламенту стають звичнішими за чергові (класичним прикладом чого може слугувати Італія впродовж останнього півстоліття).

Зміна уряду - як протигарячкові пігулки: температуру політичної кризи збили, але причин хвороби не усунули

В українських умовах скидається на те, що ця задачка є своєрідною квадратурою кола, яка апріорі не має задовільного розв’язку. Принаймні не має доти, доки ми обираємо з-поміж наперед заданих опцій. Президентська форма правління за відсутності традицій парламентаризму, верховенства права та незалежної юстиції, раз-у-раз породжуватиме узурпаторів і тиранів. Парламентська форма через брак ідеологічних партій, традицій домовляння, а головне дотримання досягнутих було домовленостей, та критичний рівень недовіри політичних лідерів один до одного, продукуватиме неефективні «квотні» уряди, часті політичні кризи та політичну корупцію.

Чи є в України можливість позбутися прокляття вибору між поганим і ще гіршим конституційним устроєм? Напевно що є. Але для цього слід розірвати наявний шаблон конституційних моделей, що сформувались у конкретно-історичних умовах конкретних країн. Одною з можливих форм розриву звичного конституційного шаблону може бути спроба втілити в Україні ідею одного із лідерів «флорентійської школи» політичних досліджень професора Колумбійського університету Джовані Сарторі, сформульовану в його класичній праці «Порівняльна конституційна інженерія».

Вона полягає у субсидіарному використанні парламентської та президентської форм правління. Якщо спрощено і зовсім коротко, президент має мінімальні повноваження, властиві очільнику держави у парламентській республіці, доти, доки ефективно працює парламентська модель. Якщо ж парламентська коаліція розвалюється, замість іти на дострокові вибори, включається президентська модель, в якій голова держави перебирає на себе керування виконавчою владою і безпосередньо формує і очолює уряд. Після чергових парламентських виборів все повертається на круги своя, тобто автоматично включається режим парламентської республіки, який знову ж таки працює до чергової парламентської кризи.

Звичайно, проти такої моделі є улюблений аргумент дослідників конституційного права: її немає ніде в світі. Але Україна наразі в такому стані, що їй потрібні не знавці уторованих конституційних шляхів, а зухвалі конституційні інженери, готові побудувати дорогу там, де її ніколи не було. Коли вже майже не залишилось чого втрачати, набагато легше наважитись на сміливий експеримент. Хто знає, можливо, це наш шанс написати нову оригінальну сторінку в історії конституціоналізму, а не тільки розфарбувати у жовто-блакитні кольори видану десь на Заході конституційну розмальовку.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.