10 грудня 2016, субота

Між цінностями і законом

коментувати
Суворе дотримання приписів законодавства прямо позбавляє наших військовослужбовців права на охорону здоров’я та медичну допомогу, гарантованого кожному Конституцією України

Є в Євангелії від Марка історія про те, як учні Христа, зриваючи колосся в шабат, порушили приписи іудейського закону про шанування суботи. Коли фарисеї дорікнули Христу, мовляв, його послідовники не дотримуються закону, Спаситель відповів словами, які згодом стали афоризмом: «Субота для людини, а не людина для суботи».

Сьогодні я пригадав цю євангельську істину, коли медики-добровольці Першого добровольчого мобільного шпиталю (ПДМШ) ім. Миколи Пирогова перед відправленням в АТО приїхали на швидких пікетувати МОЗ.

Медики протестували проти того, що МОЗ відмовляється організувати їхнє відрядження на Схід для тимчасового заміщення штатних посад у медичній службі Збройних сил України. Логіка МОЗівських чиновників проста: в Україні цивільна та військова медицина - це дві паралельні прямі, які не перетинаються: у кожної свій окремий бюджет, структура, штат, лікувально-профілактичні заклади тощо. А отже відрядження цивільних лікарів до військових частин можна потрактувати як нецільове використання бюджетних коштів та й самих цивільних лікарів, які відриваються від обслуговування «своїх» пацієнтів. І напевно у мирний час таку логіку можна було б зрозуміти, якщо не виправдати.

Але на дворі, точніше, на Сході України, триває хоч і неоголошена, але справжня війна. Рвуться міни і снаряди. Щодня надходить інформація про поранених і загиблих. Врешті-решт, російська агресія змусила десятки тисяч військовослужбовців залишити казарми і висунутись в місця тимчасової дислокації: від будівель покинутих заводів та СТО до бліндажів і шанців. В зв’язку з демобілізацією медична служба ЗСУ відчуває великий дефіцит у професійних медиках, вакантними залишаються сотні посад: від санінструкторів до начмедів бригад. Ця проблема носить об’єктивний та системний характер, оскільки служба в ЗСУ за контрактом з різних причин не надто приваблює цивільних медиків, а заповнити вакансії, мобілізувавши лікарів, можна тільки після оголошення чергової хвилі мобілізації і то не одразу, а через 3-4 місяці.

Медична служба ЗСУ відчуває великий дефіцит у професійних медиках

Виходить, суворе дотримання приписів законодавства (того самого, яке визначає цивільну і військову медицину як дві паралельні прямі, що не перетинаються) прямо позбавляє наших військовослужбовців права на охорону здоров’я та медичну допомогу, гарантованого кожному статтею 49 Конституції України. Бо солдат, на відміну від цивільної особи, не може самовільно залишити місце дислокації своєї в/ч та сходити до районної лікарні перевіритись чи підлікуватись. Ба більше, якщо частина чи підрозділ стоять на передовій, сходити просто нема куди: рідко коли шанці закінчуються у порога ЦРЛ. Тому таке критичне значення для здоров’я наших воїнів має саме первинна ланка військової медицини: санінструктори та персонал медпунктів військових частин.

І тут ми підходимо до конфлікту двох логік, обидві з яких закріплені в Основному законі. З одного боку, ст. 19 Конституції визначає, що «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України», з іншого – проголошує у статті 3, що людина, її життя і здоров’я визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, ба більше – «права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави» та «утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави».

Якщо ми пригадаємо, що стаття 49 Основного закону гарантує кожному право на охорону здоров’я та медичну допомогу, то відповідно до ст. 3 Конституції державні органи та їхні посадові особи мали б робити все, аби забезпечити реалізацію цього права українським військовослужбовцям на Сході. Але ст. 19 перетворює це «все» на «ніщо», бо за твердженням МОЗ-івських чиновників, закон не передбачає «підстав» та «способу» відрядження цивільних лікарів на тимчасове заміщення посад медичної служби ЗСУ.

Чи є вихід з цієї конституційної колізії, яка наразі вартує здоров’я, а іноді й життя українським захисникам в Донбасі? Напевно, найлогічнішим було б розробити та ухвалити закон чи підзаконний акт, який би дозволив розв’язати цю проблему. Але доки такий акт не ухвалений, кожен має визначатися особисто: МОЗ для людини чи людина для МОЗу. І, на жаль, чиновники від медицини майже завжди обирають другий варіант.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.