20 серпня 2017, неділя

Чому Україна не готова відкрити ринок землі

коментувати
Відкриття ринку землі стане для України глобальним тектонічним зрушенням. Економічним, світоглядним і політичним

І цей процес виглядає неминучим. Адже в укладеному Меморандумі з МВФ є однозначна вимоги запустити в Україні вільний земельний обіг. На початку 2018-го має бути скасовано мораторій на продаж сільгоспугідь, який продовжували вісім разів. А до кінця травня поточного року Україна зобов’язалася ухвалити закон про обіг земель сільськогосподарського призначення.

Ці кроки, якщо вони будуть здійснені, означатимуть фактичне запровадження в Україну ринку землі. За умови коректного законодавства цей крок стане поштовхом до економічного зростання агросектору і загалом – країни. В іншому випадку, більшість земельних угідь легально перейдуть у руки десятка найбагатших людей країни.

Європейський і світовий економічний досвід запровадження ринку землі дає Україні підстави сподіватися на краще. Про це свідчить порівняння ситуації у країнах, які здійснили земельну реформу, і тих, що обмежують її продаж. Так у першій групі держав земля уп’ятеро дорожча, аніж у другій. Середня вартість гектара землі у 18 країнах, де держава обмежує земельний ринок (Росія, Вірменія, Сербія, тощо), - $0,5-3 тисячі. Натомість у західноєвропейських країнах, Японії та США цей показник складає $12-20 тисяч за гектар. У Східній Європі – близько $5 тисяч.

Таким чином 42 млн га української ріллі за ціновою планкою Польщі чи Чехії мають коштувати більше $210 млрд. Ці кошти можуть стати інвестиціями, які оживлять знекровлену українську економіку. При тому, що в умовах мораторію сільгоспугіддя все одно в Україні продаються. Однак за мізерною ціною – від $700 до $1,5 тисячі за гектар. І – без жодних бюджетних відрахувань та інвестицій.

Політики перетворили глобальне економічне питання, яким, власне, є обіг землі, на фетиш

Проблема України – у радикальній політизації земельних відносин. Політики перетворили глобальне економічне питання, яким, власне, є обіг землі, на фетиш, яким вони «живляться» вже чверть століття. Відтак, увесь цей час стратегічний економічний актив країни не працює належним чином в інтересах суспільства.

Через це політики не підготували країну законодавчо до відкриття земельного ринку. Україні бракує законодавства, яке б гарантовано вивело новостворений український ринок землі на європейські рейки. А проекти, які гарячково пропонуються Раді, мають безліч юридичних вад. А це – ризики у розвитку земельного ринку у випадку їхнього прийняття. Аби скласти об’єктивнішу картину щодо стану законодавства, проаналізувати слабкі місця і юридичні прогалини двох основних проектів, які мають розглядатися у Раді.

Один зі законопроектів пропонує запровадити інститут довічної ренти. Він полягає у виплаті покупцем ділянки ренти попередньому її власнику. Працюватиме такий інститут у разі продажу земельної ділянки за ціною, яка дорівнює її мінімальній ціні або не перевищує її у півтора рази. Окрім того, обов'язок сплачувати ренту має передаватись від першого покупця до кожного наступного.

З огляду на текст проекту, юридично не виписано, яким чином визначати «першого» продавця землі, який матиме право на отримання ренти. Невідомо і те, чим загрожує покупцеві невиконання обов'язку з її сплати. Адже жодних положень щодо цієї норми наведений проект не містить. Отже передбачені норми здатні «покласти» земельний ринок із самого  початку його існування.

Натомість законопроект № 5535 пропонує запровадити заборону одній юридичній особі мати у власності більше третини сільськогосподарських земель на території району. Мотив, наче, правильний. Однак юридично це обмеження не виглядає переконливою. Воно, напевно, не спрацює з огляду на заплутану структуру аграрних холдингів. Вони часто складаються із великої кількості юридично не пов’язаних підприємств. Тож ніщо не завадить їм при бажанні зібрати під власний контроль необмежену кількість земель у районі чи області.

До того, внаслідок децентралізації районні держадміністрації невдовзі буде скасовано, а разом із ними – і територіальні районні шаблони. Натомість новостворені об’єднанні громади можуть охоплювати території різних районів. Тож невдовзі виникне питання коректності адміністративно-територіального поділу, на який спирається законопроект.

Одним із головних питань земельного ринку є регулювання порядку консолідації земель. Експерти розглядають цей механізм, як інструмент протидії незаконним поглинанням та блокуванням аграрних господарств. Він має бути врегульований досконально. Адже наразі власник ділянки, розташованої посеред поля, має можливість заблокувати або значно ускладнити іншим землевласникам використання усього поля. Водночас жоден із проектів, що готуються до розгляду, не пропонує чіткого механізму вирішення питання консолідації сільськогосподарських земель.

Очевидно, що існуючі проекти вимагають ґрунтовного доопрацювання і перегляду. Частина із них містять досить екзотичні засоби протидії зловживанням у земельній сфері. І майже усі вони не здатні дієво врегулювати функціонування ринку землі. Тож є ризик, що земельний ринок захлинеться у юридичній каламуті нашого правового поля. Тому земельні закони мають бути досконально перероблені.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.