20 вересня 2017, середа

Російський День Перемоги та примарні фашисти

коментувати
Пітер Дікінсон: Перемога над нацистською Німеччиною допомагає не лише вуалювати очевидні недоліки сучасної Росії
Фото: izvestia.ru

Пітер Дікінсон: Перемога над нацистською Німеччиною допомагає не лише вуалювати очевидні недоліки сучасної Росії

Як Москва розігрує фашистську карту проти опозиції

У квітні з'явилися повідомлення про те, що Кремль планує провести масштабну наклепницьку кампанію проти російського опозиційного лідера Олексія Навального. Через кілька днів на YouTube запустили анонімний ролик, порівнявши Навального з Гітлером. Російська влада заперечувала будь-яку причетність до відео, але мало хто в це повірив. Адже називати своїх опонентів фашистами вже десятки років фірмова тактика Кремля.

Кремлівські чиновники з ентузіазмом розігрують фашистську карту проти будь-якої опозиції ще з часів холодної війни. Коли мадяри повстали проти радянської окупації в 1956 році, Москва поставила клеймо «фашистський бунт», а потім відправила туди свої танки. Аналогічна історія сталася під час Празької весни 1968 року. У компартії називали Берлінську стіну «антифашистською захисною стіною».

Ця тенденція дісталася і до наших днів. Коли Естонія намагалася прибрати радянський пам'ятник Другої світової війни з центру Таллінна в 2007 році, кремлівські ЗМІ розлютилися з приводу «фашистської Естонії», спровокувавши протести численного етнічного російського населення Естонії. Через кілька днів Росія розгорнула першу в світі повноцінну кібервійну проти крихітної прибалтійської держави. Цей гібридний напад став зловісним провісником майбутніх подій.

Найбільш сумновідомі кремлівські звинувачення у фашизмі традиційно стосувалися України. І почалося все це зовсім не в 2013 році з негативного висвітлення протестів Євромайдану: з часів Другої світової війни Москва прагнула відобразити рух за незалежність України як практично невідмінний від нацистської Німеччини. Ця кампанія, як правило, підкреслювала співпрацю лідерів українського руху за незалежність з нацистами, в той час як союз СРСР з Гітлером (1939-41 років) всіляко виправдовувався та відбілювався.

Боротьба з Гітлером все ще викликає неймовірний емоційний відгук у сучасній Росії

У пострадянський період кремлівська преса стала активно називати українців фашистами, починаючи з 2004 року. У той час Віктор Ющенко під прапорами майбутніх реформ балотувався на пост президента, обіцяючи наблизити Україну до ЄС. З тих пір тема «фашистської України» – незмінна риса російської пропаганди, яка стала наріжним каменем зусиль Кремля з дискредитації Євромайдану і виправдання російського вторгнення в Крим і на схід України. Ані жалюгідний провал крайніх правих політичних партій України на чергових виборах після Євромайдану, ані призначення єврейського прем'єра не було достатнім для розвінчування цих міфів. У РФ просто немає іншого пояснення втрати ще одного друга і союзника.

Чому Кремль так зациклений на цих примарних фашистах? Можливо, з причини необхідності, а не свідомого вибору. У битві з ідеями м'якої сили, що визначають сьогодні міжнародний порядок, Росія практично беззбройна. У неї немає послідовної ідеології, яку можна протиставити правам і свободам демократичних країн. У Москви немає гідної відповіді на вищий рівень якості життя, тривалості життя та соціальних стандартів, пропонованих західною моделлю. Граючи на фашистській карті і пробуджуючи привиди Другої світової війни, Кремль прагне відвернути внутрішню аудиторію від цих кричущих недоліків, претендуючи на високі моральні позиції.

Росіянам всіх віків важко протистояти такому підходу. Боротьба з Гітлером все ще викликає неймовірний емоційний відгук у сучасній Росії, яка вважає себе державою-наступником Радянського Союзу з його 27 мільйонами загиблих у Другій світовій війні. Путін вміло використовує ці почуття, щороку святкуючи День Перемоги, перетворивши тріумф Червоної армії над нацистською Німеччиною у фундаментальний міф сучасної російської держави. Колись похмура скорботна хода, присвячена полеглим товаришам і втраченим близьким – День Перемоги – стало святом шовіністичної надмірності з щорічними національними обрядами, заснованими на культі перемоги.

Перемога над нацистською Німеччиною допомагає не лише вуалювати очевидні недоліки сучасної Росії, але і затьмарює жахи сталінського режиму, а радянські злочини проти людяності часто списуються як необхідність для військових успіхів. Сумніви хоч в одному з елементів цього міфу тут же прирівнюються до єресі. Цей священний статус робить Велику Вітчизняну війну унікальною потужною пропагандистською зброєю проти антикремлівських інакодумців. У цьому контексті прославлення Червоної Армії і демонізація всіх супротивників як фашистів – дві сторони однієї медалі. Співчувати «фашистові» – значить, оскверняти пам'ять тих, хто віддав своє життя, щоб перемогти Гітлера. Це не просто злочин, це гріх. Нехай і не особливо раціональний аргумент, але емоційно вибухонебезпечний, коли його підтримує вся сила кремлівської медіамашини.

Однак є деякі ознаки того, що ця форма емоційного шантажу втрачає свою силу. Наприклад, відеоролик проти Навального зник з YouTube протягом декількох днів після цілого хору насмішок. Відео не вразило молодих росіян. Тим не менш, поки ще занадто рано заявляти про те, що Росія досягла «фашистського піку». У Кремля немає альтернативних ідей, здатних підняти внутрішню аудиторію на кшталт теми Другої світової війни. За браком значущих національних досягнень розгром Гітлера, схоже, залишиться дороговказом путінській державі в осяжному майбутньому. В результаті росіяни приречені на переслідування примарних фашистів, поки їхня країна не зможе конкурувати із сучасним світом.

Новое Время володіє ексклюзивним правом на публікацію матеріалів Atlantic Council. Републікування повної версії тексту заборонене

Оригінал

Більше поглядів тут

 

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.