22 вересня 2017, п'ятниця

Як війна в Україні змінить хід історії

коментувати
Україна перебуває на передовій боротьби за політичне домінування між Росією і Заходом

Коли насправді закінчилася Холодна війна? Вночі, коли впала Берлінська стіна? Чи може після невдалого перевороту КДБ в Москві? (18-21 серпня 1991 року – НВ). До можливих альтернативних дат відносяться і проголошення Україною незалежності, і виведення радянських військ зі Східної Європи, і відставка Горбачова 25 грудня 1991 року. Насправді, історія – не така акуратна і прилизана, як переконує нас хронологія в підручниках. Проходження епох – це, як правило, непродуманий і неточний процес, який стає очевидним тільки після доконаного факту.

Зараз ми опинилися в новому перехідному періоді, оскільки пострадянський світ, що виник з уламків комунізму, поступається місцем новому, більш складному геополітичному ландшафту. У той час як падіння Радянського Союзу одного разу спонукало декого оголосити "кінець історії", недавні події показали, наскільки передчасним був цей особливий некролог. Історія явно повертається мстити. Відносна визначеність останніх 25 років з характерним домінуванням США, європейською стабільністю та розвитком демократії дала дорогу ідеологічній та інформаційній двозначності епохи постправди.

Як і у випадку з Холодною війною, точний кінець пострадянської ери складно чітко визначити. Російське вторгнення в Крим на початку 2014 року, ймовірно, стало найважливішою подією, хоча є ще пара очевидних претендентів на це визначення – Брекзіт і президентство Дональда Трампа. Нещодавно український президент Петро Порошенко вловив цей настрій, коли заговорив про безвізовий режим для України з ЄС, як про історичну подію, позначивши остаточний відхід країни від радянського минулого і возз'єднання з європейською сім'єю. Ця остання подія, можливо, не стала основною міжнародною новиною, але відобразила суть боротьби між цінностями міжнародного співробітництва та реальною політикою національних інтересів, що полягає в риториці Трампа "Америка перш за все" і путінському "русском мире".

Геополітична петля долі

У міру того, як формується нова ера, Україна стає ближче до епіцентру подій світового масштабу, аніж будь-коли в своїй історії. Без перебільшення доля країни має величезне значення для майбутнього міжнародних відносин загалом. Якщо амбітна трансформація України у відкриту демократію в європейському стилі виявиться успішною, вона вдихне нове життя в ідею об'єднання європейських цінностей і значно зміцнить глобальну привабливість демократичної моделі.

Доля країни має величезне значення для майбутнього міжнародних відносин в цілому

Провал України отримає протилежний ефект. Він надихне Росію на продовження гібридної війни в Європі, в той час як ізоляціоністи і націоналісти усього світу оголосять глобалізм моральним банкрутством і звинуватять в фіаско міжнародні інститути, від НАТО до МВФ.

Україна – не просто ідеологічний фронт нової глобальної конфронтації. Це і фізичний фронт. З 2014 року територія країни стала основним полігоном для випробування гібридних форм російської війни, з якими тільки зараз починає стикатися решта світу. Україна – перша країна, що зіштовхнулася з арсеналом інформаційної зброї Кремля, включно з усім, від злитих записів телефонних розмов до фейкових новин і постійного троллінгу.

Москва відточувала можливості своїх кібервоїнів в Україні: багато хто помітив масовану кібератаку на країну, яка стала ще одним прикладом ескалації в новій формі міжнародної агресії. Безсумнівно, це тільки питання часу, коли інші країни зіткнуться з нападом такого ж масштабу, як ті, яких зараз зазнає Україна. Це повністю відповідатиме стилю гібридної війни останніх років. Адже і правда, практично у кожного міжнародного злочину, в якому зараз звинувачують Кремль, був прецедент в Україні.

Все це робить Україну, можливо, ключовим полем битви в мультиполюсну еру, в яку ми зараз входимо. Це нове значення має спровокувати давно назрілу міжнародну переоцінку українських проблем. Пора почати вивчати цю велику й історично складну країну за межами вузьких меж пострадянського контексту, що домінував раніше.

У пострадянську епоху новини з України доходили до міжнародної аудиторії через призму російського наративу. Інформацію в основному передавали міжнародні кореспонденти, які працювали в Москві, де неминуче заражалися російськими забобонами щодо України. Оскільки дві країни зараз ведуть неоголошену війну, що почалася з бажання України покинути орбіту Москви та інтегруватися в євроатлантичне співтовариство, більше немає сенсу подавати українські новини через російську призму.

Зміна ходу історії означає, що західний світ не може собі дозволити ігнорувати Україну, як робив останні 25 років. Як і Західний Берлін за часів Холодної війни, сьогоднішня Україна стала символом великої геополітичної боротьби. Країна набула значення, яке переважає за важливістю внутрішню стратегічну цінність, і залишиться на перших позиціях міжнародного порядку денного на багато років. У цьому контексті західна підтримка України – не питання морального обов'язку або зовнішньополітичного авантюризму – це питання виключно власних політичних інтересів Заходу.

Новое Bремя володіє ексклюзивним правом на публікацію матеріалів Пітера Дікінсона. Републікація повної версії тексту заборонена

Оригінал

Більше поглядів тут

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу  Мнения Нового Времени

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.