5 грудня 2016, понеділок

Як Путін об'єднав Україну

коментувати
Колись День Незалежності в Україні був дещо розмитим і непомітним святом. Але путінська гібридна війна змінила все

Володимир Путін зробив для незалежності України набагато більше, ніж хто-небудь інший. Ці слова можуть здатися дивними, враховуючи, що російський лідер окупував Крим і веде гібридну війну проти України з метою розколоти державу. Тим не менш, путінська агресія стала консолідуючим чинником української національної ідентичності, об'єднавши країну так, як цього не зміг би зробити жоден український політик.

Єдністю і гордістю за свою країну відзначилося святкування 25-ї річниці незалежності України. Якщо раніше це свято було дещо розмитим, непомітним, сьогодні День Незалежності для України – одна з найважливіших дат в календарі, наповнена такою актуальністю і силою, які можливі лише в країні, яка бореться за виживання.

Путін об'єднує Україну

Розпочавши проти України гібридну війну, Путін надав українцям ворога, проти якого можна об'єднатися незалежно від віросповідання, етнічної приналежності і мови. Російські кулі і снаряди не розрізняють прихожан Московського патріархату і Київського. Вони не щадять ні російськомовних, ні україномовних.

Путін змусив громадян України зі змішаним корінням обрати українську національність, оскільки з'явилося відчуття, що всі українці в одному човні. Уявлення про українську ідентичність, засноване виключно на етнічній і мовній приналежності, поступилося місцем більш інклюзивній громадянській ідентичності. Процес формування української громадянської нації далекий від завершення, але на тлі російської агресії він прискорився.

Помилка Москви полягає в припущенні, що російськомовні українці – це де-факто росіяни

Російськомовні патріоти України

Це прямо протилежне тому, до чого прагнув Путін. Коли навесні 2014 року Кремль запускав кампанію по формуванню так званої «Новоросії», планувалася окупація та анексія восьми переважно російськомовних областей України – це майже половина країни. У Москві розраховували провести сплановані протести в різних містах Східної та Південної України, а потім отримати заклик до Росії надати військову допомогу. Однак відсутність підтримки серед місцевого населення призвела до того, що план спрацював лише у двох областях. Хоча навіть у Донецьку і Луганську підтримка місцевих була настільки слабкою, що Кремль відправив туди людей з Росії для участі в протестах і війська для збройного повстання.

Помилка Москви полягає в припущенні, що російськомовні українці - це де-факто росіяни. Така омана – приклад типового поблажливого підходу Росії до України, що тягнеться з часів Радянського Союзу. Насправді, мова – не найкращий індикатор політичних переваг у сучасній Україні, де білінгвізм є нормою, і багато хто спокійно переключається з однієї мови на іншу прямо під час розмови. Використання російської – не політична позиція. Київ – найбільше російськомовне місто у світі за межами Росії. Тим не менш, українська столиця тверда у патріотичних позиціях і вже двічі ставала двигуном революцій з метою вийти з російської орбіти впливу.

За що чіпляється Кремль

Але для Кремля все це нічого не значить. Здається, він готовий чіплятися за застарілу ідею, мовляв, Україна – штучна країна, зобов'язана своїм існуванням виключно матінці-Росії. Можливо, на початку 90-х такі настрої й існували, але часи змінилися, і з'явилося нове покоління українців, яке виросло не під впливом Росії. Замість того, щоб визнати ці зміни і спробувати завоювати українців, демонструючи братську любов, Росія вважала за краще ставитися до України як до примхливої дитини. Антиукраїнська агресія епохи Путіна стала інструментом роз'єднання українців і росіян, докорінно підриваючи уявлення про «слов'янську єдність».

Нинішня гібридна війна – лише останній приклад того, як Путін вміє послабити позиції Росії в Україні за допомогою своєї помилкової зовнішньої політики. Ще в 2004 році президент Росії відвідав Київ напередодні президентських виборів і в прямому ефірі прочитав українцям лекцію про те, чому потрібно голосувати за Віктора Януковича. Цей шляхетний вчинок розлютив мільйони раніше байдужих українців, ставши одним з факторів Помаранчевої революції, яка розпочалась незабаром.

У список недружніх дій Росії проти України також входять газові війни, торгові бар'єри, безперервні звинувачення у фашизмі, постійні публічні заяви про те, що ніякої (відмінної від російської) української національної ідентичності не існує. Кремлівські телеканали транслюють цілі документальні фільми, в яких стверджується, що Україна є штучною державою, створеною виключно для того, щоб нашкодити Росії. При цьому українців практично кожного дня звинувачують у зрадництві та сепаратизмі. Путін сам неодноразово заявляв, що вважає українців і росіян «єдиним народом» - іронічне припущення, враховуючи ту роль, яку він зіграв у розмежуванні двох народів. Все це сильно турбує і дратує українців, але навряд чи послаблює їх зростаюче почуття національної рішучості. В цілому ж не дивно, що кремлівський наратив отримав протилежний ефект.

Чоловік, який втратив Україну

Рано чи пізно Росія визнає незалежність України. Чесні московські оглядачі повинні будуть визнати, що Путін несе особисту відповідальність за нову сувору геополітичну реальність. Імперське позерство Путіна виявилося досить успішним на внутрішньому ринку, дозволивши росіянам знайти почуття гордості за свою країну. Але воно також зіграло свою роль у зміцненні національної ідентичності України, породивши серед українців почуття єдності, якого в іншому випадку могло б і не бути.

Путін сподівається увійти в російську історію як людина, що відвоювала Крим, але найімовірніше, його будуть пам'ятати як того, хто втратив Україну.

Переклад НВ

Оригінал

Републікування повної версії тексту заборонено

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.