27 березня 2017, понеділок

Я був шокований переконаннями українців

коментувати
Україна виявилася набагато розвиненішою, ніж я собі уявляв

Уперше я приїхав в Україну в 1997 році. Я працював у British Council — культурному представництві Великої Британії. Тоді я нічого не знав про Україну і обирав не стільки Україну, а роботу на уряд Великої Британії.

Потрапивши сюди, я був щиро здивований. Україна виявилася набагато розвиненішою, ніж я собі уявляв. Думка про пострадянські країни в Євросоюзі тоді була вкрай негативною. Моя уява малювала бабусь, які жебракують на вулицях, потворну архітектуру, бідність і кримінал. Реальність виявилася зовсім іншою. Незважаючи на всі проблеми, люди, яких я побачив тут, були європейцями. Мода, музика, література — все було цілком європейським.

Відтоді Україна зробила крок далеко вперед. Деякі зміни можна побачити фізично — з'явилися нові магазини, ресторани, готелі, нічне життя. Але головна зміна для мене — формування національної ідентичності.

Перший рік я жив у Львові. Патріотизм там був на тому ж рівні, що і в будь-якій іншій європейській країні. Переїхавши до Києва, я був шокований переконанням місцевого населення, ніби у Львові живуть націоналісти, екстремісти. Люди тоді вважали, що вони такі само, як росіяни, тужили за Радянським Союзом. Зараз все змінилося кардинально: Одеса і Київ — переважно все ще російськомовні міста, але у їх мешканців вже немає проблем з національною ідентифікацією.

Одеса і Київ — в основному все ще російськомовні міста, але у їх мешканців вже немає проблем з національною ідентифікацією

Саме Київ став локомотивом помаранчевої революції, як і локомотивом Євромайдану. Якби не українська столиця, ці протести не мали б успіху. Під час Майдану, коли стало відомо про перші вбивства, я йшов Хрещатиком і був вражений: всі бігли на Майдан, хоча логічно було б припустити, що люди після таких подій почнуть розбігатися хто куди. В 1997-98 роках таке навряд чи було можливо.

Загалом я дуже оптимістичний — навіть оптимістичніший, ніж більшість українців. Є величезні зміни: мова не тільки про національну ідентифікацію. Я бачу критичну масу людей, які залучені до розвитку країни. Раніше цього не було.

При цьому українці занадто песимістичні. Зрозуміло, у них є на це причини. Але мені не подобається тенденція бачити в усьому негатив і, тільки щось, "зрада!".

Матеріал опубліковано в журналі «Новое Время» від 19 серпня 2016 року в рамках проекту «25 років потому». Републікування повної версії тексту заборонено

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.