23 серпня 2017, середа

Чому Путін застряг у Східній Україні

коментувати
Багато хто в Росії все ще не можуть прийняти реальність з незалежною Україною, розглядаючи її як ключовий компонент «русского мира» з серцем у Москві

Йде вже четвертий рік гібридної війни Росії проти України, але був час, коли мало хто очікував, що вона триватиме навіть чотири тижні. Фактично безкровне захоплення Криму, який на початку 2014 року здався без бою російським військам, змусив більшість спостерігачів дійти висновку, що Україна опинилася беззахисною і її доля залежить від милості Москви.

Такою була і одностайна думка в Москві, де багато хто самовпевнено почав говорити про святкування травневих свят у самому Києві. Це чванство здавалося цілком розумним; Україна все ще піднімалася від протестів, що завершилися втечею президента Віктора Януковича і крахом всієї його адміністрації. Тимчасовий уряд, який поспішно замінив адміністрацію Януковича, без конституційної легітимності не став ризикувати військовою конфронтацією з могутньою Російською Федерацією. Для Москви відкрилося справжнє вікно можливостей, щоб знову заявити про себе на материковій частині України. Натхнений вражаючим успіхом авантюри в Криму, президент Володимир Путін вирішив підняти ставки і, ймовірно, ризикнути всією своєю кар'єрою.

Наступна операція, що розгорнулася в березні і квітні 2014 року, передбачала завоювання половини України з допомогою серії локалізованих повстань, підтримуваних гібридними російськими силами. Ці знову набуті території повинні були стати Новоросією, або «Новою Росією». Підслухані телефонні розмови та зламані електронні листи старших кремлівських радників, у тому числі Владислава Суркова і Сергія Глазьєва, надають досить докладні відомості про спроби Росії захопити контроль над регіональними адміністраціями в ключових українських містах на півдні і сході країни, включно з Дніпром, Харковом, Херсоном і Одесою. Ці витоки інформації тісно пов'язані з подіями, що відбувалися в Україні тієї бурхливої весни.

За кілька тривожних тижнів шанси України на виживання як незалежної держави швидко скорочувалися. Однак похід Росії на Дніпро, якого всі боялися, так і не відбувся. Замість цього на південному сході України були придушені проросійські мітинги, і Кремль виявився обмежений невеликим плацдармом в межах Донецької та Луганської областей на східних околицях України. Три роки потому коло таке саме, РФ застрягла у власне створеній трясовині. Чому амбітні плани Путіна про нову імперію на материковій Україні так різко не виправдали очікувань?

Російський проект «Новоросія» зміцнив почуття національної ідентичності України та прискорив психологічний розкол з Росією

Цілком ймовірно, що російські стратеги недооцінили здатність України чинити опір. Навесні 2014 року у країні було лише 6000 бойових військ. Що виглядало смішним, адже такі сили нездатні захистити кордони, не кажучи вже про міста. Чого Москва не змогла передбачити, так це хвилю патріотизму, яка поширилась по всій Україні внаслідок гібридного нападу Росії. Навесні 2014 року тисячі українців взялися за зброю, сформувавши добровольчі батальйони, зміцнили діряві оборонні позиції країни і зупинили російський наступ. За ними стояла ціла армія волонтерів, яка надавала тилову підтримку, допомагаючи армії всім: від їжі та уніформи до боєприпасів. Це військове диво врятувало Україну і поставило Кремль в досить скрутне становище.

Не дивно, що Росія не змогла передбачити реакцію, яку викличе її напад. З часів розпаду Радянського Союзу політика Кремля щодо України викликана отруйним і самовпевненим поєднанням надуманості і колоніальної зверхності. Під час правління Путіна цей підхід ще більше посилився; він не приховував свого бажання відновити російську гегемонію на всіх теренах колишньої радянської імперії. У цьому реваншистському світогляді відокремлення України від Росії було штучним, а події 1991 року стали серйозною історичною несправедливістю. Як повідомлялося, в 2008 році російський лідер сказав президенту США Джорджу Бушу, що Україна «навіть не країна». За ці роки Путін неодноразово заявляв, що українці та росіяни «один народ».

Ці переконання властиві не тільки верхнім ешелонам Кремля. Багато хто в Росії все ще не можуть прийняти реальність з незалежною Україною, розглядаючи її як ключовий компонент «русского мира» з серцем у Москві. Київ був центром цивілізації Київської Русі, яку нинішня Росія і Україна розглядають як свого попередника, а коріння Руської Православної Церкви йдуть до Києва і перетворення східних слов'ян у християн в Х столітті. У результаті багато росіян схильні звинувачувати в будь-яких проявах української національної ідентичності лише радикальну націоналістичну меншість. І хоча в Україні з'явилося нове покоління, яке не має досвіду життя в Радянському Союзі, російські політики вперто відмовлялися визнавати зміни в поглядах або зростаюче значення української ідентичності. Примітно, що два пострадянських народних мітинги в Україні пояснюють підступним впливом Заходу, незважаючи на вирішальну роль, яку відіграли мільйони простих українців як у Помаранчевій революції 2004 року, так і в Євромайдані в 2014 році.

Ці втішні вигадки привели Росію до катастрофічних прорахунків кампанії «Новоросія». Грунтуючись на власному ретельно продуманому баченні України, у кремлівських агентів були всі підстави розраховувати на теплий прийом під час безперешкодного захоплення влади над цілими регіонами України. Коли цей прийом не відбувся, Росія почала звинувачувати у всьому вигаданих фашистів, агентів ЦРУ та інших міжнародних лиходіїв. Насправді Кремль не зміг оцінити силу українського національного духу, особливо серед мільйонів людей, які розмовляють російською мовою, і тих, у кого немає етнічної української спадщини. Ця невдача стала прямим результатом десятиліть російського заперечення про Україну.

Російський проект «Новоросія» занурив світ у нову холодну війну і заподіяв незліченних страждань мільйонам українців, але також зміцнив почуття національної ідентичності України та прискорив психологічний розкол з Росією, розпочатий ще в 1991 році. Гібридна атака Путіна повинна була покласти край тому, що багато хто в Москві продовжують вважати міфічною українською незалежністю. Натомість вона забезпечила Україні місце на карті Європи, після століть в тіні Росії.

Новое Время володіє ексклюзивним правом на публікацію матеріалів Atlantic Council. Републікування повної версії тексту заборонене

Оригінал

Більше поглядів тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: [email protected]

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.