5 грудня 2016, понеділок

Лякаюча політика ЄС щодо України

коментувати
Чим довше буде зберігатися сумнівний статус держав Східної Європи, тим сильніше виявиться нестабільність у регіоні

У період з 6 листопада до 11 грудня 2015 року Європейський центр Карнегі провів серію досліджень з різних столиць Capitals Series. Цього разу увагу було сфокусовано на східних сусідах Європейського Союзу, щодо яких ЄС так часто був непослідовним.

Авторів з Вірменії, Азербайджану, Білорусі, Грузії, Молдови та України попросили дати критичну оцінку політиці ЄС щодо їхніх країн, вибравши один з варіантів відповіді – від «нікчемна» до «відмінна». Робота ЄС в Азербайджані, Білорусі та Україні була оцінена, як «недостатня» (друга після «нікчемної»). У Вірменії, Грузії та Молдові її оцінили як «задовільну». Загалом, зірок з неба ЄС не хапав ніде.

Перечитуючи раніші публікації досліджень зі столиць світу – навіть попри кризу біженців, яка, здається, зробить Європу ще закритішою – розумієш, що приводів для оптимізму щодо країн, розташованих між Євросоюзом і Росією, не так вже й багато.

Чому? Тому що політика ЄС щодо пострадянських країн (за винятком країн Балтії) завжди була слабкою, якщо порівнювати з позицією щодо колишніх комуністичних країн Центральної і Південно-Східної Європи. Останні точно знали, де вони хотіли бути після 1989 року – їх метою було приєднання до ЄС і НАТО, йшлося про повернення у знов об'єднану Європу.

Євросоюз уявлення не має, що запропонувати Україні

Але, коли справа доходить до Східної Європи, ЄС припускається фатальних помилок, що позбавляють регіон перспективи і роблять його ще більш нестабільним. Проте, подібні недоліки в політиці ЄС можна легко подолати – для цього потрібна лише політична воля.

Найбільший недолік – відсутність довгострокової стратегії щодо кожної з країн Східної Європи. ЄС не має уявлення, яку перспективу запропонувати Україні – великій країні, чия політична і економічна стабільність може справити значний вплив на Європу.

Що лякає ще більше, Євросоюз недостатньо тисне на українського президента Петра Порошенка для реалізації реформ. Крім того, він не добирається, як пише Михайло Мінаков з Києва, «до місцевих органів влади та неурядових організацій, які просувають реформи».

Якщо ЄС хоче бути впливовим, лише розмовами з урядовими елітами цього не досягти – потрібно займатися по-справжньому незалежними рухами громадянського суспільства. Чи дістав ЄС якісь уроки зі своєї помилкової політики на Близькому Сході до початку Арабської весни? Здається, ні.

Візьмемо, наприклад, політику ЄС щодо Азербайджану. Як пише Емін Міллі з Баку, «європейські країни дозволили Азербайджану головувати в Раді Європи в 2014 році, коли у себе вдома азербайджанська влада закрила незалежні неурядові організації, яких залишалося небагато, і посадила до в'язниці багатьох їхніх лідерів, журналістів, політиків, активістів та правозахисників». «Замість прав людини і демократії європейські політики туманно говорять про економічну взаємодію», - додав Міллі. Отже, оцінка політики ЄС у цій країні як «недостатня» ще дуже щедра.

У Білорусі Євросоюз поводиться незграбно. Як пише Андрій Єгоров з Мінська, підхід ЄС до його країни зводиться до двох варіантів: або залишити країну в стані політичної ізоляції, або співпрацювати з нею, незважаючи на жорстокий політичний режим».

Проте, в країнах, де ЄС проявив себе активніше, хвалитися йому теж майже нічим. Протягом останніх декількох років Брюссель послідовно підтримував успішні уряди Молдови, вірячи в проєвропейську риторику молдавських політичних еліт і не бажаючи помічати тотальну корупцію у владі. Після оприлюднення фактів корупції еліти постраждали (наприклад, після нещодавнього банківського скандалу), однак громадяни розчарувалися в своїх лідерах, а разом з ними і в Євросоюзі. Це робить Молдову легкою поживою для Росії.

ЄС міг би регулювати свою політику щодо східних сусідів. Для цього існують усі необхідні механізми. Один з них – фінансовий важіль. Чому б ЄС не запровадити розумні цільові санкції щодо ключових фігур в азербайджанському уряді, якщо Брюссель дійсно настільки прихильний до справи захисту активістів з прав людини?

Ще один з варіантів – більш активно і систематично взаємодіяти з громадянським суспільством – як з рухами, так і з окремими активістами. Це означатиме залучення громадянського суспільства до виділення коштів з фондів ЄС і підтримку незалежних ЗМІ. Це також знаменує закінчення одержимості ЄС взаємодією з політичними елітами і його схильності зациклюватися на столицях, ігноруючи при цьому провінції та активістів з регіонів.

Крім того, велику роль відіграють студентські обміни та наукові програми, а також акцентування уваги на побудові сильної та незалежної судової влади, стверджує Ніно Лежава з Тбілісі. Прагнення здобути освіту за програмою студентського обміну Erasmus величезне, і від цього виграють обидві сторони.

Але і найголовніше – це фундаментальний недолік політики ЄС у Східній Європі. Ні брюссельські інститути, ні держави-члени Євросоюзу не обмірковували питання про майбутній статус регіону. Більшість країн східних околиць ЄС не хочуть залишатися проміжною зоною. Вони хочуть бути десь і бути кимось замість безкінечного перетягування каната між Росією і ЄС. Чим довше буде зберігатися їх сумнівний статус, тим сильнішою буде нестабільність у регіоні.

Переклад НВ

Новое Врмя володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Джуді Демпсі на Саrnegie Еигоре. Републікування повної версії тексту заборонене.

Оригінал

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.