21 сiчня 2017, субота

Режим обложеної фортеці. ЄС і криза біженців

коментувати
Якщо політики продовжать потурати популістам, то незабаром Європа перетвориться у фортецю

Складається враження, що уряди європейських країн не усвідомлюють, до яких наслідків може призвести нинішня криза масового напливу біженців в Європу. За минулий рік сотні тисяч біженців, зокрема, ті, хто рятується втечею від війни в Сирії та Іраку, заворушень в Афганістані та репресій в Еритреї, ризикнули життям, щоб дістатися до Європи.

Біженці зобов'язані своїм порятунком бандам контрабандистів. Провідну роль у вимаганні величезних гонорарів за переправлення мігрантів в одну з країн ЄС відіграють албанці.

Якщо політика ЄС щодо цієї кризи радикально не зміниться, потік біженців не припиниться. Лише деякі з північноафриканських та близькосхідних країн надають своїм громадянам необхідну безпеку, стабільність, а також демократичні та економічні перспективи.

Міністр внутрішніх справ Німеччини Томас де Мезьєр нещодавно повідомив, що очікує близько 800 тис. заяв на надання притулку тільки в цьому році. Згідно з його даними, 289 тис. шукачів вже подали документи на надання притулку в ФРН, з них 40% прибули з Косово, Албанії та Сербії, де немає війни чи репресій. У той же час, Європейська комісія знову намагається переконати всі 28 держав-членів ЄС розділити тягар розміщення біженців.

У Німеччині очікують близько 800 тис. заяв на надання притулку тільки в цьому році

При цьому в більшості країн Східної Європи присутні антимусульманські настрої і глибоке небажання відкривати двері людям, які шукають безпеку і свободу. Тим не менше, слід, безумовно, враховувати, що поняття «свобода» означає в країнах, які тільки 26 років тому знаходилися під ярмом комуністів. Польща вже офіційно заявила, що буде приймати тільки християн, як і Словаччина з Чехією. Мусульман у цих країнах не надто вітають.

Популістські партії по всій Європі нагнітають антиіммігрантську риторику. Якщо політики будуть потурати популістам, то Європа перетвориться у фортецю. Заклики до демонтажу Шенгенської системи ЄС, яка покінчила з крос-прикордонним контролем, безсумнівно, будуть наростати. Саме цього і домагаються радикальні праві партії Європи.

Якщо це станеться, всі цінності, які сповідує Європа, і всі плани щодо її подальшої тіснішої інтеграції будуть підірвані. Це згубно позначиться на репутації Європи, як відкритого суспільства, схильного до захисту відповідних цінностей. Більше того, занурення у внутрішні справи і ксенофобія в Європі негативним чином позначиться на впливі ЄС на його східних і південних сусідів. Це, в свою чергу, зіграє на руку Росії.

Насамперед, невиразна реакція Європи на кризу біженців підтверджує її слабкість у питаннях кризового менеджменту. Антикризове управління є одним з інструментів зовнішньої політики ЄС, яким вона може похвалитися. Але, оскільки політика ЄС ґрунтується на використанні м'якої сили, можливості цього антикризового управління істотно обмежені.

Візьмімо, приміром, Сирію. Крім запровадження санкцій проти Дамаска, у ЄС не виявилося власної політики стосовно громадянської війни в цій країні. ЄС слід було б діяти проти режиму президента Башара Асада в Сирії за допомогою жорсткої сили. Чим довше уряди європейських країн сиділи осторонь, тим сильніше ускладнювався цей конфлікт.

Тим не менше, противники жорсткої сили вірять, що їхня позиція виправдана. Вони вказують на шкоду, завдану бомбардуваннями НАТО в Лівії під час кампанії 2011 року. Тоді ні в кого не було планів щодо того, що буде після бомбардувань. Лідери цієї місії, зокрема, Великобританія і Франція, навряд чи коли-небудь визнають свою недалекоглядність.

У Лівії машина кризового менеджменту ЄС практично відсутня, хоча Європейська комісія кілька років знала про потенційні масштаби проблеми біженців, а також про політичні та соціальні наслідки повалення режиму Каддафі.

У вакуумі, що залишився після краху режиму, швидко виникло безліч племінних рухів, а також злочинних і терористичних угруповань.

Місія НАТО, доповнена цивільною місією ЄС і мандатом на використання сили при необхідності, могла б стати ідеальною можливістю для того, щоб стабілізувати державні інститути Лівії. Але цього не сталося. Здавалось, ні Європа, ні США нічому не навчилися після американського вторгнення в Ірак, коли державним інститутам цієї країни дозволили розвалитися.

Сьогодні Європа стикається з наростаючою кризою біженців. З практичної точки зору, крім спроб змусити всі країни-члени ЄС розділити між собою загальний тягар напливу біженців, Євросоюз також може здійснити деякі інші екстрені заходи. Наприклад, він може збільшити підтримку медичним, соціальним, освітнім і житловим об'єктам у Йорданії і Туреччині, які взяли мільйони біженців.

ЄС також може розпочати переговори з урядом Еритреї. Молоді люди масово залишають цю країну, щоб уникнути репресій і майже безперервного військового призову.

Ближче до домівки, оскільки Албанія є членом НАТО і країною-кандидатом на вступ у ЄС, НАТО і Євросоюз, безумовно, можуть чинити тиск на Тирану, щоб приборкати злочинні угруповання, які вимагають величезних сум грошей від біженців за переправлення на континент.

Це, звичайно ж, короткострокові заходи. Зрештою, ЄС варто визнати: його кризовий менеджмент та інструменти м'якої сили надто повільні. Без права на застосування жорсткої сили вони не вирішать більш складних завдань.

Переклад НВ

Текст публікується з дозволу автора

Оригінал

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.