11 грудня 2016, неділя

Німеччина і Франція врятують Європу?

коментувати
Надто довго Німеччина брала участь у створенні політики оборони і безпеки ЄС лише на словах

Останнім часом з Європи приходить мало добрих новин: Франція намагається впоратися з наслідками паризьких терактів 13 листопада, в результаті яких загинули 130 осіб; криза біженців сприяла зростанню політичних амбіцій популістських партій; деякі держави запровадили обмеження при в'їзді в країну з метою стримати потік біженців або в принципі відмовилися приймати людей, що біжать з Сирії чи Іраку.

Економіки країн єврозони також не у кращій формі. Вони демонструють низьке зростання. Тим часом, новий правий уряд Польщі більше не вважає, що на щотижневій прес-конференції прем'єр-міністра біля польського прапора має бути присутнім прапор ЄС – і це в країні, яка колись вірила, що приєднання до Європейського Союзу в 2004 році було поверненням додому в Європу.

Однак серед зневіри і невпевненості в собі є те, що здатне дати Європі настільки необхідний поштовх уперед. Франко-німецькі відносини.

Швидке рішення канцлера Німеччини Ангели Меркель надати Франції фрегат, від чотирьох до шести літаків Tornado, літак для заправки і, щонайменше, 1 тис. солдатів для допомоги в боротьбі проти самопроголошеної Ісламської держави – це не просто зміцнення зв'язків між Берліном і Парижем, але і порятунок Європи від розколу на частини. Якби Меркель надала французькому президентові Франсуа Олланду підтримку в боротьбі проти ІДІЛ лише на словах, це завдало б непоправної шкоди відносинам, що мають ключове значення для розвитку ЄС.

Пора визнати: віра Європи в м'яку силу не є гарантом її безпеки

Рішення Німеччини не позбавлене ризику. Згідно з останніми опитуваннями, думки німців щодо військової операції проти ІДІЛ розділилося: 47% опитаних підтримали її, а 46% – виступили проти. Однак, той факт, що настільки значна частина опитаних підтримала таке рішення, говорить про велике зрушення в суспільстві, яке тривалий час противилося відправці солдатів на війну.

Консервативному блоку Меркель непросто з місією. Канцлеру доведеться протистояти не тільки наростанню критики з боку Християнсько-демократичного союзу через політику відкритих дверей щодо біженців, але і серйозній негативній реакції в тому разі, якщо хоча б одного німецького солдата буде вбито або випадково поранено під час цієї місії.

Більше того, є побоювання, що приєднання до Франції у боротьбі проти ІДІЛ зробить Німеччину більш вразливою для терактів. Рішення німецької влади скасувати футбольний матч між збірними Німеччини та Нідерландів через кілька днів після паризьких терактів, було прийняте, насамперед, тому, що з'явилася інформація про підготовлюваний теракт. Ніхто не знає, чи не приєдналися прихильники Ісламської держави до десятків тисяч біженців, які прибувають в Європу протягом останніх кількох місяців.

Крім зміцнення франко-німецьких відносин, військова підтримка Франції з боку Німеччини має ще три виміри.

По-перше, Олланд був вірний Меркель. Він підтримав її політику щодо України і накладені після анексії Криму і втручання в Східну Україну санкції проти Росії. Він неохоче підтримав наполегливість Берліна у питанні фінансово неблагополучних країн єврозони, а саме проведення жорстких заходів економії в обмін на економічну допомогу з боку Європейської комісії, Європейського центрального банку та МВФ. Крім того, Олланд підтримав політику Меркель щодо біженців, хоча у Франції вона була далека від популярності. У всіх перерахованих випадках підтримка Меркель з боку французького президента була критично важливою.

По-друге, Берлін або, точніше – Відомство федерального канцлера вважає, що Франція не зможе сама боротися проти Ісламської держави. Франція – єдина європейська країна, яка проводить військову операцію в Малі, щоб не допустити захоплення країни ісламістами. Якщо це станеться, Європа зіткнеться з ще більшим напливом біженців, не кажучи вже про той вплив, який справить підрив Малі на весь Сахельський регіон Африки.

Третій аспект військової підтримки Франції з боку Німеччини пов'язаний з недолугою політикою оборони і безпеки ЄС. Занадто довго Німеччина брала участь у створенні відповідної політики лише на словах, а Франція часто була у відчаї від небажання ЄС зрозуміти, наскільки це необхідно.

Справа не в тому, щоб чинити опір НАТО в питаннях оборони Європи - ці настрої вже давно позаду. Суть у тому, щоб визнати: віра Європи в м'яку силу не є гарантом її безпеки. Вона не може і далі залежати від Сполучених Штатів, як від сильного союзника.

Попередні терористичні атаки на Лондон, Мадрид і Брюссель повинні були покласти край подібним припущенням. Однак цього не сталося. Можливо, терористичні атаки в Парижі, нарешті, переконають уряди ЄС у необхідності вироблення надійної політики безпеки й оборони.

Переклад НВ

Новое время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Джуді Демпсі на Саrnegie Europe. Републікування повної версії тексту забороненt

Оригінал

Більше думок тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.