23 липня 2017, неділя

2015 рік: переможці та переможені

коментувати
Важкий рік наближається до кінця. Настав час визначити, хто зі світових лідерів зумів впоратися з численними викликами, а хто зазнав поразки

Текст написаний у співавторстві з директором Центру Карнегі-Європа Яном Техау

Джуді Демпсі: Переможцем року я вважаю турецького президента Реджепа Таїпа Ердогана, який зумів успішно розіграти карту біженців проти ЄС. На саміті Туреччина-ЄС 29 листопада лідери Євросоюзу дали турецькому президентові практично все, чого він хотів. Це включає $3,3 млрд допомоги 2,3 мільйона сирійських біженців у Туреччині; обіцянки просунутися в переговорах про вступ країни в ЄС, а також великий приз, про який Анкара мріяла вже давно: право для турків на безвізовий в'їзд до країн Шенгенської угоди.

Лідери Євросоюзу, особливо німецький канцлер Ангела Меркель, відчайдушно потребували цієї угоди. Забудьте про те, що канцлер Німеччини негативно ставилася до ідеї вступу Туреччини в ЄС. Забудьте про порушення демократичних прав і наступ на свободу преси в Туреччині. «Реальна політика» виявилася важливішою за інші цінностей, оскільки Берліну потрібна допомога у припиненні великого виходу біженців з Туреччини в Європу.

Ердогану, зі свого боку, доведеться виконати взяті на себе зобов'язання. Мова йде про захист внутрішніх кордонів ЄС та поліпшення умов життя для біженців. Але поступки, на які пішов ЄС, у перспективі можуть виявитися перемогою для Європи. Час, коли Кіпр міг заблокувати перехід до наступного етапу переговорів про вступ Туреччини в Євросоюз, минув. Ще одна перемога для Ердогана – але одночасно і перемога для Брюсселя і тих країн-членів, які не хочуть втрачати Туреччину.

Європою – від Будапешта до Варшави, від Парижа до Копенгагена – керує політика страху

Ян Техау: Мені здається, переможець року – прем'єр Британії Девід Кемерон, незважаючи на його очевидні невдачі. Він спробував підгодувати психів у своїй партії, котрі ненавидять ЄС, але їхній апетит тільки зріс. Він вийшов з Європейської народної партії в Європейському парламенті, щоб виглядати принциповим, але через це лише втратив вплив у Брюсселі.

Кемерон вважав, що його (не гірші) ідеї щодо реформування Європи створять альянс прагматиків, але в підсумку єдині, хто його підтримує – це популісти.

Позиція Кемерона неймовірна. Та все ж він здобуде перемогу на референдумі про членство Великобританії в ЄС у 2016 році, не тому що він геніальний, а тому, що британці не схильні до суїциду. Його тріумф буде величезний, хоча досягнутий буде практично без зусиль з його боку. І в 2016 році Кемерон теж стане «переможцем року».

Джуді Демпсі: Тепер – до переможених 2015-го. До саміту 2016 року у Варшаві НАТО готується не в кращому стані. Так, Альянс заробив похвалу за активніший підхід до питань безпеки його східних членів після того, як у березні 2014 року Росія анексувала Крим і почала вторгнення у Східну Україну. Але, крім цього, в НАТО не зробили практично нічого, чим можна було б похвалитися. Військова місія в Афганістані, що закінчилася в грудні 2014 року, не принесла країні ні миру, ні стабільності.

Повертаючись до внутрішніх питань, вражає, наскільки пасивна ця військова організація в питанні надання допомоги союзникам у подоланні кризи біженців. Попри всі наявні ресурси і солдатів, НАТО не допоміг ані Греції, ані країнам Західних Балкан утримати кордони, забезпечити біженцям безпеку, а також не допоміг у доставці гуманітарної допомоги та медичних припасів біженцям.

Політика розширення НАТО знаходиться у стані повної розрухи. На саміті у Варшаві Альянс збирається прийняти Чорногорію до свого складу. Але НАТО продовжує вести себе легкодухо, кланяючись Греції в питанні прийняття Македонії, і Росії – відмовляючи запропонувати Грузії навіть план членства, програму, яка прокладає шлях до вступу в НАТО. Мантра НАТО про те, що кожна країна має повне право вибирати, з ким укладати союзи, без впливу ззовні, дуже затерта, щоб їй вірити. І це дуже погано для всіх сторін.

Ян Техау: Ангела Меркель, незважаючи на її очевидні успіхи. Схоже, канцлер нарешті знайшла «свою тему».

У минулі роки вона тричі перемагала на виборах, впоралася з сімома роками важкого керування кризою з порятунку євро і вразила Володимира Путіна несподіваною рішучістю на переговорах після анексії Криму.

Але тільки після висадки мільйона біженців у Німеччині, ми побачили справжню Ангелу Меркель. У питанні кризи біженців канцлер керується не тільки розумом, але і серцем: холоднокровний вчений і «Мутті» з великим серцем злилися воєдино. Її справедливо вихваляли за те, що вона стала єдиним європейським політиком, який не піддався страху. Журнал Time визнав її «Людиною року», як і Financial Times.

І все ж Європою – від Будапешта до Варшави, від Парижа до Копенгагена – керує саме політика страху. Моральність Меркель зробила її чужинцем серед європейських лідерів. Вони вважають, що вона намагається бути високоморальною їхнім коштом, і це почасти навіть правдиво. Багато німців також не поділяють позицію Меркель, а європейці втомилися і перелякані можливою втратою ідентичності через прибуття на континент мільйонів бідняків-арабів.

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Джуді Демпсі. Републікування повної версії тексту заборонене.

Оригінал

Більше думок тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.