27 вересня 2017, середа

Україна і зухвалий економічний ривок

коментувати
Чому країні пора перейти до інноваційної моделі економіки

У нещодавно опублікованому рейтингу Глобального інноваційного індексу Україна посіла 50-е місце серед 127 його учасників. Добре це чи погано? Це як подивитися. Приємно, що за рік ми піднялися в цьому ренкінгу на 6 позицій. Дуже привабливо виглядають наші позиції в цьому ренкінгу на тлі, наприклад, того, що Україна зайняла 7-е місце в рейтингу бідності. Або на тлі того, що Україна посіла перше місце в дослідженні про схильність до шахрайства. До речі, в глобальному рейтингу інновацій Bloomberg Україна на 42 місці.

Однак, 50-го місця в рейтингу інноваційності явно недостатньо для зухвалого економічного ривка, який наша країна повинна зробити. Чому?

Необхідність термінових дій зі створення режиму максимального сприяння вітчизняним інноваторам обумовлена змінами, які відбуваються в глобальній економіці. Укрупнено я маю на увазі таке:

- значне підвищення ролі програмного забезпечення у виробництві кінцевої продукції.

- істотне зростання використання нових інноваційних матеріалів у виробництві, які поступово замінюють звичні нам матеріали (наприклад, чорні метали).

- підвищення ролі автоматизації у виробництві, аж до поступової заміни людей як виробничих одиниць роботами.

- звичне всім нам субтрактивне виробництво буде поступово змінюватися на адитивне виробництво (3-D друк), який набагато економічніший з точки зору витрат на виробництво (економиться до 90% енергії і ресурсів у порівнянні з субтрактивним).

Все це кардинально змінить домінуючий зараз спосіб виробництва продукції. Нинішня Україна – країна укладу Другої промреволюціі. А його роль в світовому виробництві неухильно знижується, і буде знижуватися далі. Прояв цього ми бачимо, наприклад, в поступовому занепаді до недавнього часу потужної української металургійної галузі.

В глобальному рейтингу інновацій Bloomberg Україна на 42 місце

Тому нашим завданням повинна стати трансформація української економки в напрямі, заданому наведеними векторами розвитку світової економіки. А без інноваційного розвитку – це нереально.

Напевно, знайдеться чимало скептиків, які скажуть – відставання України від більш інноваційно розвинених країн настільки велике, що це вже непереборно. Я усвідомлюю складність ситуації, але готовий посперечатися з песимістами. Інновації і технічний прогрес зустрічалися в історії досить часто. Римляни винайшли бетон, а також істотно вдосконалили акведук і арку. Китайці винайшли папір, рахівницю, шлюзи, компас. Винаходу вітряка, обсерваторій, годинника ми зобов'язані індійським і мусульманським громадам. Але практично завжди подібні сукупності винаходів і їх впроваджень припадали на певний відрізок часу для певної нації, ніби знаменуючи її «золотий вік», який поступово закінчувався (змінюючись для кого застоєм, а для кого й занепадом).

Дослідник економіки Кардуелл сформулював правило, яке називають «законом Кардуелла» – в більшості суспільств технологічна креативність спостерігається лише протягом відносно коротких (за історичними мірками) періодів часу. Немає нічого неможливого, за винятком того, що неможливо відповідно до законів фізики – я не бачу якихось безумовних причин для того, щоб серед українців не було достатньої маси індивідів, здатних генерувати ідеї, які дадуть можливість розвиватися нашій країні не за моделлю сировинного придатка розвинених країн, а за сучасною інноваційною моделлю. І вивести Україну в число держав з найбільш інноваційною економікою.

Але для постійного розвитку потрібно щось значно більше, ніж просто наявність блискучих ідей. Відомий економіст Натан Розенберг писав, що поліпшення показників в одній частині системи має обмежене значення без синхронних поліпшень в іншій її частині. Тому успіху досягають ті держави, в яких постійно зростає число взаємопов'язаних інновацій – в промисловості, в транспорті, в фінансовій сфері, в сільському господарстві, в маркетингу, в освіті. Ми поки не можемо похвалитися подібним...

Коли ми розмірковуємо про інноваційну модель, як відповідальну за економічне зростання і загальний прогрес держави, ми повинні розглядати її не як ланцюжок окремих винаходів, а як хвилі змін, що  неухильно просуваються у багатьох областях, кожна з яких розвивала і посилювала наслідки інших винаходів.

Згадаймо, що значною мірою сприяло тому, що свого часу Великобританія вийшла в світові промислові лідери. Важливість політичного плюралізму, технічної освіти, експериментальної науки і інновацій у виробництві, заснованих на науковому проектуванні – ось що забезпечило стрімке економічне зростання, яке базувалося на кваліфікованій робочій силі, технічних інноваціях та впровадженні наукового проектування в промисловість. Навряд чи є принципово інші шляхи, тому ми повинні брати британський досвід на озброєння (з поправкою на актуальні тренди і національні особливості, які передбачають проактивну роль держави).

Критично висока залежність від продажу сировини і напівфабрикатів, як правило, утримує країни на низькому рівні розвитку. Звичайно, в історії було чимало держав, які протягом певного часу забезпечували економічне зростання і непоганий рівень добробуту населення, продаючи природні ресурси, сировину і напівфабрикати державам з більш розвиненою індустрією. Аргентина продавала яловичину і шерсть, Замбія – мідь, Малайзія – каучук, Нігерія і Мексика – масло. До тих пір, поки ці товари продавалися за високими цінами, перераховані держави характеризувалися порівняно сильною економікою. Але якщо в індустріальному світі відбувалася криза, внаслідок якого попит на сировину і напівфабрикати падав, а слідом за цим знижувалися ціни, або якщо з'являвся штучний замінник, сировинний ринок переживав справжній крах. З відповідними драматичними наслідками для «сировинних країн». Все це ми відчуваємо на собі – в зв'язку з погіршенням кон'юнктури ринків продукції чорної металургії та хімічної промисловості. Невже і далі ми будемо сподіватися на те, що ці ринки відновляться і економіка України, орієнтована на випуск низькомаржинальної сировини і напівфабрикатів знову почне дихати на повні груди? Це було б великою наївністю (якщо не сказати різкіше...).

Для більш чіткого усвідомлення ситуації наведу кілька цифр. Створювана додана вартість на одного працівника в компаніях Google і Apple – близько $900 тис. на рік, в компанії Intel близько $450-500 тис. Найбільші представники фармацевтичної індустрії США забезпечують додану вартість на одного працівника в розмірі $550-600 тис. на рік. Якщо ми спробуємо порівняти це з доданою вартістю, створюваної на вітчизняних метзаводах або хімкомбінатах, то необхідність переходу України до інноваційного розвитку ні у кого не викличе сумніву.

Вважаю, що діяльність, спрямована на перехід до інноваційної економіки, повинна розпочатися зі створення науково-промислового кластера, що складається з потужного технологічного університету, який буде центром відповідної інноваційної екосистеми, а також з ряду малих і середніх технологічних підприємств, яким будуть створені найсприятливіші умови, що складаються з щадного податкового законодавства щодо них, і можливостей зростання як виробництва цих підприємств, так і їх капіталізації шляхом залучення найкращої світової технологічної експертизи та венчурного капіталу (національного і міжнародного). Очевидно, що створення національної системи венчурного фінансування технологічних інновацій є одним із пріоритетних завдань.

Нам необхідно поспішати, оскільки світ не стоїть на місці – на торішньому Давоському форумі його засновник професор Клаус Шваб сказав: «Четверта промреволюція йде в глобальному світі як цунамі. У виграші будуть тільки інноваційні держави з ефективним інтелектуальним та фінансовим капіталом».

Українці довели і присутність високого інтелекту і свою інноваційну креативність. Можна навести приклади платформи візуалізації Sixa, що дозволяє через відповідну програму отримувати «хмарний» доступ до потужних комп'ютерів, сервіс продажів автомобілів eTachki, який дає можливість дуже швидко продати автомобіль через онлайн-аукціон, проекту Hideez Key (брелок-ключ, який зберігає цифрові ключі і сертифікати, що дозволяє також авторизувати мобільні платежі) та інші приклади. Але, подібні успішні проекти поки що є скоріше винятком, ніж правилом. А потрібно, щоб було навпаки. Тому державна політика повинна бути спрямована на сприяння внутрішнім інноваціям. Це дасть можливість розвитку нових виробництв, продукція яких буде конкурентоспроможною в сучасній світовій економіці, а також буде володіти високою часткою доданої вартості. І тоді ми не тільки зможемо поліпшити свої показники в ренкінгу Глобального інноваційного індексу, але, найголовніше, якісно трансформуємо економіку України. Так, щоб її становим хребтом стали інноваційні підприємства сучасної індустріальної парадигми.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.