19 вересня 2017, вівторок

Торгова війна США і Китаю. Що не поділили наддержави

коментувати
У торговельній війні США проти КНР переможців не буде. Швидше, будуть двоє тих, хто програв

Колишній держсекретар США Генрі Кіссінждер стверджував, що «кожна нова американська адміністрація починає своє перебування при владі з заяви про перегляд своєї політики, при цьому конфронтація з економічних питань стає скоріше правилом, ніж винятком». Нинішній президент США Дональд Трамп підтвердив думку аксакала міжнародної політики, відразу ж після вступу на посаду відмовившись від участі в Транс-Тихоокеанському партнерстві (ТТП), а також зробивши спробу, правда, невдалу, виходу США з Північноамериканської угоди про вільну торгівлю (NAFTA).

Такі радикальні дії Трампа щодо торгових союзів викликали серйозні здивування у багатьох спостерігачів - адже створення ТТП свідчило про намір США і найбільш індустріально розвинених країн Тихоокеанського регіону, таких, як Австралія, Канада, Сінгапур, Японія, закріпити свою технологічну перевагу. Примітно, що, відмовившись від ТТП, США залишали у себе на руках менш сильний козир для ведення торгових воєн з Китаєм, ніж той, який був би у них за умови роботи ТТП. Невже Трамп має намір нівелювати ті переваги, які для підприємств високотехнологічного сектора США відкривалися б в разі функціонування Транс-Тихоокеанського партнерства?

Складно сказати, чим тоді насправді керувався президент США. Можливо, банальним бажанням виконати свою передвиборчу обіцянку (і це по-своєму робить йому честь). Якщо ж говорити про актуальні зараз теми, то легко помітити, що економічні взаємини двох найбільш впливових світових держав – США і Китаю – віднедавна увійшли в фазу загострення. Зокрема, 15 серпня Трамп дав доручення американському торговому представнику Роберту Лайтхайзеру вивчити доцільність розслідування щодо можливого порушення Китаєм інтелектуальних прав американських компаній. «Ми захистимо авторські права, патенти, ноу-хау та іншу інтелектуальну власність, таку важливу для нашої безпеки і нашого процвітання», – сказав Трамп.

Але такі підозри у влади Штатів існують вже не менше 15 років, а схожі доручення попередниками Трампа давалися не раз. Також не новина, що Китай умовою входу американських компаній на свій ринок ставить передачу технологій. Чому ж саме зараз президент США знову повернувся до цієї проблематики?

Можливо, відповідь на питання криється в коментарі Стівена Беннона, який до середини серпня займав пост головного стратега Білого Дому. За кілька днів до свого звільнення він сказав в інтерв'ю журналу The American Prospect наступне: «Ми знаходимося в стані економічної війни з Китаєм. Через 25 або 30 років тільки один з нас буде гегемоном, і це будуть вони, якщо ми продовжимо йти нинішнім шляхом».

Станом на середину 2017 року, Китай – другий за величиною торговий партнер США

Але однаково ймовірно і те, що серед представників Республіканської партії США просто існують різні, часом діаметрально протилежні точки зору на ідеологічні і практичні питання, пов'язані з розвитком великого американського бізнесу. В адміністрації США є як група тих, хто бажає перебалансувати торгові відносини з Китаєм на користь Штатів, так і група тих, хто має намір зберегти в них статус-кво. І з ініціативи першої групи могло бути дано доручення про можливе розслідування щодо КНР.

Говорячи про другу з двох цих груп впливу, потрібно зауважити, що так звані «традиційні республіканці» не мають нічого проти вільної торгівлі, усвідомлюючи вигоди від перенесення промислових робочих місць за кордон, так як там праця, ціна ресурсів і вартість оренди нижче, ніж в США. «Традиційні республіканці», що виражають позиції крупного капіталу, задоволені цим. У тому числі і тому, що їх архетипний виборець  це білий протестант англосаксонського походження, заможний прихильник політики вільних ринків. Але головне, що з точки зору глобалістської еліти, розвиток  коли розвиваються корпорації і це збагачує їх власників. І байдуже, де саме виробляється товар, головне, щоб виробництво було ефективним. Така позиція не позбавлена раціоналізму та логіки.

Однак описані вигоди отримують переважно власники та керівники великих транснаціональних корпорацій. Чого не скажеш про пересічних американців. Тим більше, що непрямим наслідком аутсорсингу промислового виробництва за межі США (в тому числі, в Китай) стало зниження зарплат у представників американського середнього класу.

І все ж, в силу яких причин президент США Трамп демонструє намір ініціювати торговий конфлікт з Китаєм? З одного боку, Трамп ще під час своєї передвиборної кампанії обіцяв ввести торговельні бар'єри щодо деяких товарних позицій імпорту з Китаю. З іншого боку, заслуговує на увагу точка зору, висловлена відомим американським публіцистом Джорждом Лакофф, який вважає, що «Трамп психологічно близький до власників дрібного бізнесу  власників піцерій, кафе, перукарень, автомийок, а також до професіоналів з середнього класу  архітекторів, юристів, лікарів. Для них високі імпортні тарифи і протекціонізм не є проблемою».

В аспекті очікуваної деякими спостерігачами торгової війни між двома наддержавами цікава також ініційована Трампом податкова реформа. У радикальному її варіанті планується зниження корпоративного податку на прибуток з 35% до 20% і введення так званого destination-based cash flow tax (DBCFT), схожого на ПДВ  загальноприйнятого податку у багатьох країнах. Він являє собою своєрідний податок на споживання, але з вирахуванням для зарплат, розробок, інтелектуальної власності і капітальних витрат, здійснених на території США. Примітно, що якщо цей податок буде введений, то експорт з США планується ним не обкладати, він буде поширюватися на імпорт в Штати. Це буде дійсно кардинальна зміна. Зараз американські компанії обкладаються корпоративним податком, основу якого складають виручка як від внутрішніх, так і від експортних продажів, але з цієї бази віднімаються внутрішні витрати (такі, як проміжні компоненти, напівфабрикати, зарплати) і зовнішні витрати (імпорт). У разі введення DBCFT фіскальне навантаження в США буде переорієнтоване від оподаткування прибутку на оподаткування споживання, причому, акцент буде робитися на територіальну ознаку  буде обкладатися податком тільки споживання всередині США. Що сильно простимулює експорт з США і, навпаки, дестимулює імпорт в Штати.

Нескладно здогадатися, що найбільш серйозний удар від можливого введення DBCFT припаде на країни, економіки яких характеризуються значним профіцитом торгового балансу. Таким, як Німеччина і Китай. Також очевидно, що ускладнення чекають економіки країн, які, перш за все, орієнтовані на американський ринок. Такі, як Канада, Мексика і, звичайно, знову ж Китай. Як бачимо, майбутня податкова реформа в США може зробити помітний внесок у загострення торгово-економічних відносин двох найбільших світових політичних і економічних гравців.

Складно спрогнозувати ймовірність прийняття радикального варіанту фіскальної реформи в США, основні баталії навколо якої в Сенаті і Конгресі пройдуть цієї осені. Простіше зробити припущення про ставлення американських компаній до неї. Такий варіант вигідний експортерам, наприклад, Dow Chemical, Pfizer, General Electric і Boeing. І невигідний імпортерам, рітейлерам і компаніям, що мають велику частку аутсорсингу в бізнесі, наприклад, Target Corporation, Gap, Nike, Walmart.

Але давайте подумки перенесемося в іншу частину земної кулі і трохи поміркуємо про те, як відреагує Китай на гіпотетично можливу торговельну війну з боку США. Вербальна реакція послідувала відразу ж за дорученням Трампа щодо розслідування щодо Китаю  міністерство комерції КНР заявило, що країна не залишить без відповіді будь-які обмежувальні заходи в торгівлі, які введуть США під приводом захисту інтелектуальної власності. Які можуть бути відповідні заходи? Здається, що найбільш простим, ефективним (але здатним викликати загострення протистояння) може стати ослаблення курсу юаня. Зовсім не варто недооцінювати і перспективи звернення Китаю в СОТ. У цьому плані приклад КНР можуть наслідувати й інші країни, щодо яких США нехай і не анонсують торгові обмеження, але фактично вводять їх.

Як бачимо, можливі наслідки торгово-економічного протистояння між США і Китаєм можуть бути масштабними і мати складно передбачувані наслідки. Втім, у дечому наслідки передбачити не так вже й важко  наприклад, в разі переорієнтації фіскального навантаження на імпорт, можна припустити, що американські компанії перекладуть тягар на споживачів, підвищивши ціни. А от чи зможуть вони збільшити виробництво на території США? Однозначно позитивну відповідь на це питання дати складно у зв'язку з набагато більш високими зарплатами в США, ніж в Китаї, а також через різницю у вартості оренди, в розмірі комунальних витрат, а головне  у податках, потенціал зниження яких, схоже, був дещо переоцінений адміністрацією Білого Дому.

Здатність США формувати світовий «порядок денний» буде значним чином залежати від двосторонніх відносин з найбільшими країнами Азії (свідомо не розглядаю тут проблему КНДР, так як це тема для іншої розмови). Ось чому політика Америки по відношенню до Китаю набуває критично важливого значення. Військово-політична тінь Китаю, який би стриманою не здавалася його політика, падає, як мінімум, на всю Азію і впливає на політику не тільки азіатських, а й усіх держав світу. Але, в першу чергу саме країни Азії відчувають неухильно зростаючу міць КНР, в силу чого деякі з них шукають і успішно знаходять противагу Китаю в особі США. Можливо, в їх інтересах певне поглиблення і загострення протистояння між США і КНР в торгово-економічній сфері. Це дасть їм можливість лавірувати, витягувати ситуативні вигоди від обох сторін потенційного протистояння. Але їх вплив на політику США і Китаю не варто переоцінювати.

Однак, швидше за все, американський бізнес побоюється відповіді Китаю і початку торгової війни, що завдало б шкоди бізнесу в обох країнах. Станом на середину 2017 року, КНР  другий за величиною торговий партнер Штатів, за обсягом експорту ринок Китаю для США посідає третє місце. У Китай експортується 25% вироблених літаків Boeing, 56% вирощених в США соєвих бобів, 16% автомобілів і 15% мікросхем, вироблених в Штатах. Та й в торгових протистояннях двох країн, як правило, перемога залишається за тією з них, у якої є торговий профіцит у відносинах з протиставленою державою. Думаю, в США все ж прийдуть до висновку  в торговельній війні проти КНР переможців не буде, скоріше, будуть двоє тих, хто програв. В економічному сенсі вигоду від цього отримає Євросоюз, а у військово-політичному аспекті переваги може отримати Росія. Думаю, що всі групи впливу в Білому Домі, Сенаті і Конгресі не зацікавлені в такому варіанті розвитку подій. В силу цього, припущу, що масштабного торговельно-економічного протистояння між США і Китаєм вдасться уникнути.

Новое Время запрошує на лекції наших відомих колумністів Діалоги про майбутнє. Детальна програма тут

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу  Мнения Нового Времени

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.