23 вересня 2017, субота

Що потрібно Україні для економічного дива

коментувати
І чому немає альтернативи проведенню децентралізації

Останнім часом децентралізація є одним з найбільш обговорюваних в Україні питань. Однак при всій запеклості дискусій, на практиці все обмежується виключно косметичними діями влади в даному напрямку. Що таке децентралізація, чому ця тема повинна бути в числі першочергових дій в рамках українських реформ, що і як правильно робити, я розповім в цій колонці.

Під час другої хвилі промислової революції (кінець XIX століття - перша половина XX століття) стало зрозуміло, що централізоване управління масовим промисловим виробництвом того часу, наявність класу бюрократів-управлінців як в корпоративному секторі, так і в державних органах, економічно більш ефективно, ніж в колишню економічну епоху.

Управління на величезних вертикально інтегрованих заводах Генрі Форда, який свого часу (на початку 1920-х років) контролював до 80% світового виробництва автомобілів, здійснювалось за допомогою величезного класу професійних бюрократів-менеджерів. Цей феномен став еталоном не тільки для корпоративного управління в бізнесі, а й еталоном для управління в державних органах. І дійсно, саме планування з центральних апаратів, зосереджених нагорі управлінської піраміди, стало основною парадигмою управління як в капіталістичному світі, так і в світі соціалізму, в якому воно набуло особливо потворних форм.

Однак по мірі розвитку інформаційної революції, що радикально змінила в кінці XX століття філософію управління промисловим виробництвом, а також відповідного збільшення низової економічної активності мас і зростання якості їх рішень, стало зрозуміло, що збереження великих централізованих структур управління економікою не відповідає сучасній дійсності. Це, до речі, і стало основною причиною краху СРСР. Держплан, як надцентралізований «монстр» з управління економікою СРСР, начисто програв змагання з мобільною західною економікою, в якій основна маса рішень приймалася на місцях.

Але ідеї вмирають повільно, і, найчастіше, роблять це тільки разом з їх носіями. Корпоративне управління економікою навіть на Заході іноді ще являє собою громіздкі піраміди, де багато керівників імітують мудре керівництво.

Особливо це характерно для нерозвинених в економічному сенсі держав, до яких тепер належить Україна. В останні десятиліття українська політика являє собою процес, в рамках якого чергова хвиля популістів-політиків приходить до влади, обіцяючи виборцям «все і вся». Потім, природно, політики не справляються з цим валом нічим не забезпечених обіцянок, і, награвшись, йдуть, щоб поступитися місцем черговій хвилі популістів. А народ залишається з тими ж невирішеними проблемами.

Чи відповідає централізоване управління завданням, які ставлять перед собою ці горе-політики? Безумовно, так. Якщо не ставити перед собою завдання реформування політичної системи та економіки країни, а бачити тільки завдання перерозподілу економічної ренти на свою користь, то централізоване управління найбільш адекватно таким завданням. Але якщо не на словах, а насправді проводити найскладніші політичні та економічні реформи, успіх яких залежить, за влучним висловом Дарона Асемоглу, від ступеня залученості всього суспільства до справи управління державною політикою, то - ні, не відповідає. Саме ступінь розподіленості управлінської влади матиме вирішальне значення для успіху цих реформ.

Чим більше важливих заходів буде проводитися на місцях, а не в Києві, тим краще

Сучасні інформаційні технології дозволяють залучити здорові сили суспільства в процес реального реформування. В науці та економіці розвиненого світу є проекти, коли мережевим чином розподілені команди вирішували складні завдання, реалізувати які було б неможливо в умовах використання централізованого планування і управління.

Наведу два яскравих приклади - створення операційної системи Linux та розшифрування геному людини. За оцінками вчених, централізоване розшифрування геному людини, якби при цьому використовувалося традиційне централізоване управління, вимагало б набагато більше часу - додаткові десятки років і багато мільярдів доларів інвестицій. А розробка відкритого ПЗ Linux взагалі не була б можлива при централізованому управлінні. І наразі це - основне ПЗ там, де потрібна особливо висока надійність роботи систем, наприклад, воно використовується для ядерних станцій і управління військовими об'єктами розвинених країн. Висока якість ПЗ Linux була забезпечена саме за рахунок того, що процес його створення і виробництва був децентралізований.

Подібних прикладів багато. Ось тому українські реформи зараз неможливі без децентралізації. Пірамідальні управлінські системи в сучасному інформаційному світі не мають шансів на виживання. Вони просто не зможуть конкурувати з відкритими управлінськими системами розвинутого світу. В рамках так званого виключного світового технологічного розвитку (коли більш досконалий технологічний уклад витісняє менш досконалий) вони будуть зруйновані під тиском більш ефективного зовнішнього управління. Єдиний варіант консервації поточного стану речей - закритися від зовнішнього світу (пригадується приклад Північної Кореї), що теоретично можливо, але навряд чи хтось із нинішньої української влади наважиться на це, пам'ятаючи про Майдани.

Отже, альтернативи децентралізації в Україні немає. І це не примха, а єдиний спосіб виживання в сучасну епоху.

Кожен місяць зволікання в проведенні децентралізації тільки посилює наш і без того поганий політичний і економічний стан. Замість того, щоб вирішувати проблеми за допомогою нових децентралізованих методологій державного управління, ми їх тільки створюємо і нагромаджуємо одна на одну, щоб зрештою потонути під їх тягарем.

Які першочергові заходи ми повинні зробити, щоб процес децентралізації нарешті запрацював:

1. Якщо влада всіляко гальмує децентралізацію, то нічого не залишається, окрім як продовжувати чинити різноманітний громадський тиск на українських політиків, як під час чергових виборів, так і в міжвиборчий період, для того, щоб важелі прийняття рішень передавалися на місця. Інакше ніхто з них не захитався ні на йоту в цьому процесі, так як, і я вже це казав, збереження нинішнього стану речей в державному управлінні їм вигідно з точки зору контролю над економікою на свою користь.

2. Необхідно сформувати національний громадський рух, що виступає за децентралізацію України. У цей рух повинні увійти лідери думок - національно орієнтовані політики, українські вчені та програмісти, підприємці, історики, культурні антропологи, прогресисти-журналісти, письменники, художники. Всі, хто розділяє здорові ідеї децентралізації країни. Пропаганда цих ідей в суспільній свідомості - єдиний вихід подолання застійної ситуації в рішенні цієї проблеми.

3. Активно сприяти створенню практики децентралізації на місцях. Не тільки декларації, а й справи. Чим більше важливих заходів буде проводитися на місцях, а не в Києві, тим краще. У перспективі Київ має стати, нехай найбільшим, але лише одним з міст України, а не тим містом, де все важливе в країні і відбувається. Зрештою, невже Львів або Дніпро гідні цього менше, ніж Київ?

Дані заходи зможуть почати процес зміни парадигми українського громадського і державного розвитку в бік сучасного світового розвитку - світу соціальних мереж, хмарного програмування, коллаборативної (громадської) економіки, економіки блокчейну, і рішень по створенню штучного інтелекту.

Тільки децентралізація зможе зробити Україну сучасною державою нового промислового розвитку зі стійким зовнішньополітичним становищем. Так як ефективні економічні реформи без народної участі не відбудуться. А ефективна участь народу в політичних і економічних реформах в рамках централізованого управління економічним життям в країні за умов того, що центральні органи всіляко саботують проведення реформ, неможлива.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.