5 грудня 2016, понеділок

Навіщо владі перейменовувати вулиці і зносити пам'ятники

коментувати
Безглуздими ініціативами керівництво країни відволікає увагу громадян від відсутності реформ

Американський режисер Баррі Левінсон у 1997 році зняв фільм «Шахрайство» (інша назва фільму - «Хвіст виляє собакою»), в якому розповів про існування маніпулятивних технологій для управління американською громадською думкою. У фільмі від американської громадськості намагаються приховати факт адюльтеру президента США, і для цього корумпованими діячами Голлівуду затівається в американських медіа «уявна війна на Балканах. До речі, події, показані у фільмі, дивним чином передбачили події, які насправді матимуть місце: це і скандал Білл Клінтон-Моніка Левінські, і уявні бомбардування об'єктів Югославії в 1999 році (крім реальних обстрілів території Югославії, деякі обстріли були змонтовані виключно в телестудіях західних телеканалів, як потім і визнали самі представники цих західних медіа).

Наші керманичі, схоже, також починають захоплюватися подібними технологіями в роботі з суспільною свідомістю. Замість того, щоб проводити економічні та політичні реформи, на які чекає них українське суспільство, вони займаються вкиданням до суспільного порядку денного непотрібних для розвитку країни тем.

Як, наприклад, перейменування вулиць, знесення пам'ятників різноманітним діячам радянської епохи. Все це подається під соусом» декомунізації, хоча декомунізація, як ми знаємо, зовсім інше. І це прописано, нехай і в поганому, але все ж законі про люстрацію. Але навіть і цей поганий закон важко втілити в життя. Тому треба чимось відволікати увагу громадськості. Ось і вибрали для цього порожню і безглузду затію.

Потрібно з метою економії не зносити старі пам'ятники, а робити їх реконструкцію

Згідно праць провідних світових фахівців з інституційного розвитку Дугласа Норта і Дарон Асемоглу трансформація «природної держави» (якою зараз є Україна) в «державу відкритого доступу» відбувається на підставі побудови інститутів цієї держави, а також залучення у ці процеси всього національного громадянського суспільства. Але ніяк не шляхом відволікання цього суспільства на уявні цілі.

Замість того, щоб ці кошти направити, наприклад, на національне виробництво протезів для українців, покалічених в зоні АТО, або на закупівлю таких протезів за кордоном, наші чиновники вперто продовжують створювати схеми розкрадання державних коштів з бюджету, які планується витратити на перейменування вулиць. Продовжують організовувати тендери, які, ймовірно, будуть вигравати афілійовані з владою фірми. Як сумно і прикро.

Як з цим боротися? Мені видається, що в перервах між Майданами (які були і, поки є українські політики, не виключаю, що залишаться головним чинником суспільно-політичного розвитку України), необхідно не давати спуску нашій владі, висміюючи її безглузді ініціативи, використовуючи при цьому всі можливі дієві і легальні методи, одним з яких є сатира.

Ініціатива влади щодо перейменування вулиць та демонтажу пам'ятників в даний час змусила згадати події з книги Ільфа і Петрова «Світла особистість», де в славному місті Пищеславі вирішили поставити пам'ятник Тимирязєву. На думку влади міста, Тимирязєв був героєм громадянської війни, тому спочатку планувалася кінна статуя пам'ятника Тимирязєва. Однак, коли пам'ятник був майже готовий, з'ясувалося, що він - видатний біолог і ботанік. Тому в остаточному варіанті пам'ятник Тимирязєва виглядав так: Тимирязєв верхи на коні з величезним коренеплодом в руці замість шаблі, «але грізна посмішка воїна залишилася».

Мені здається, це непогана ідея. Потрібно з метою економії державних коштів запропонувати не зносити старі пам'ятники, а робити їх реконструкцію. Для цього слід організовувати громадські конкурси на кращі проекти модернізації існуючих пам'яток. Наприклад, конкурс - як треба модернізувати пам'ятник Щорсу в Києві, і на кого він може походити з національно орієнтованих історичних героїв України.

Надалі я б запропонував розробляти переважно модульні пам'ятники, що складаються зі збірно-розбірних частин. У разі чергової зміни режиму, і відповідно, чергової зміни пам'яток, які встановив попередній режим, зноситися, з метою економії народних грошей, буде не весь пам'ятник, змінюватиметься лише його голова та/або тулуб. Передбачивши такі категорії пам'яток, як сидячі, піші та кінні, ми зможемо, таким чином, покрити стандартними модулями весь спектр діячів нашої історії і не розбазарити при цьому грошові кошти, які належать народу.

Ось так, шановні читачі, в тому числі і висміюючи дії влади, показуючи всю абсурдність її задумів, ми зможемо, нарешті, припинити це неподобство. А також покласти край цьому вельми презирливому ставленню до громадян наших політиків. Можливо, слід їм допомогти, щоб вони звільнили себе від несення настільки важкого для них тягаря? Ну заодно і нас звільнили від себе.

До речі, перший пам'ятник, який дійсно потрібно поставити – це монумент реформ. Якщо, звісно, ці реформи у нас будуть.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.