3 грудня 2016, субота

Яке майбутнє чекає світову економіку

коментувати
Країни західного капіталізму підуть в технологічний відрив, а за ними слідуватимуть найбільш розвинені країни Південно-Східної Азії

У 2009 році впливовий економіст Мохаммед Ель-Еріан заявив, що «Третій світ стає провідним фактором не тільки виробництва (цей статус-кво, що склався вже давно), але й споживання. Як наслідок, саме в країни Третього світу будуть перетікати основні фінансові інвестиції, кадри, технології та інновації; доля країн Заходу в осяжній перспективі - стабільно низький приріст ВВП, стабільно високе безробіття, зростання сировинних цін, застій на ринку цінних паперів (в першу чергу - простих акцій) і стагфляція (стагнація плюс інфляція), викликана усіма перерахованими вище факторами». Ця його заява, в силу різних причин, стала найпоширенішим мемом в середовищі економістів. А Ель-Еріан став бажаним гостем бізнес-телеканалів.

Але після розпочатого в минулому році уповільнення Китаю і в загальному-то млявого зростання на всіх інших ринках, але при цьому стабільного зростання ВВП США в районі 2% в рік і трохи вище (2010-2,4%; 2011-1,8%; 2012-2,3%; 2013-1,5%; 2014-2,4%; 2015-2,6% - і це з високої бази, нехай нічого видатного, в порівнянні з колишніми темпами зростання США в XX столітті, але і не провального на тлі інших економік світу), стало ясно, що висловлювання Ель-Еріана, швидше за все, було нічим науково не обгрунтованим піар-ходом економіста, який хоче привернути до себе увагу. Цей піар-хід виправдав себе: слава на час прийшла, але, правда, боляче тепер вдарила по репутації щасливого в минулому керуючого найбільшим фондом облігацій РІМСО.

Але управління фондами - це одне, а складання прогнозів про майбутній розвиток світової економіки - це дещо інше. Бо ще древні говорили, що складання прогнозів щодо майбутнього - це образа богів і немає більш вірного шляху, щоб втратити свою репутацію, ніж зробити детальний прогноз щодо майбутнього розвитку. І чим детальніше це передбачення на майбутнє, тим точніше можна помилитися.

Чому ж помилився Мохаммед Ель-Еріан? Головною причиною його помилки стало те, що він намагався екстраполювати характер минулого успішного наздоганяючого розвитку економік Третього світу на майбутнє. Ще одна причина в тому, що як економіст-практик (робота в РІМСО), мабуть слабо знайомий з роботами істориків економіки, він не врахував ендогенну природу західного капіталізму, і його високу здатність до відновлення.

У цьому історичному періоді ми не зможемо кинути виклик Заходу

Не хотілося б надто суворо судити Ель-Еріана. Прогнозисти і раніше не дуже справлялися зі своїми завданнями, а тепер це взагалі вкрай важка задача. Справа в тому, що радикальна відмінність сучасного турбокапіталізму від попередніх стадій, у тому, що складність капіталізму виросла в рази. Зараз у зв'язку з крайньою невизначеністю технологічного розвитку навіть приблизно не можна визначити зони росту. Шкода, звичайно, що Ель-Еріан продовжує цього не розуміти. На початку поточного року, він заявив: щоб повернутися до зростання, потрібна нова космічна програма.

Тому так і хочеться запитати, навіщо він знову стає на ті ж граблі, на які наступив у 2009 році, зробивши прогноз про перехід ініціативи в економічному розвитку країн, які розвиваються? Адже в 1950-ті роки ніхто не знав (та й неможливо це було знати), що саме змагання в космосі між США та СРСР приведе до створення в Штатах держагентства DARPA, в рамках якого через 30 років буде створено інтернет? При тому, що сама космічна програма через пару-трійку десятиліть була значною мірою згорнута і в США, і в СРСР. Технологічний шлях розвитку носить дуже нелінійний характер.

Ось і зараз ми просто не знаємо, що стане наступною точкою зростання у світовій економіці. Ніхто не міг, наприклад, передбачити створення компанією Apple таких продуктів, як iPod, iPhone, iPad. Вірніше, вони існували в голлівудських фільмах ще з кінця 1960-х років, як візіонерський проект, але ніхто не вірив, що Стів Джобс візьме і це зробить. Ніхто з великих гравців не міг прийняти комерційні ризики створення цих революційних продуктів. А Джобс взяв ці ризики і домігся успіху.

І так практично скрізь в новій технологічній економіці. «Сланцеву революцію» можна було запланувати, навіть незважаючи на те, що технологія видобутку нафти і газу зі сланців досить стара (росіянам вона відома ще з 1960-х років, але вони не вважали за потрібне її як-небудь масштабно застосовувати). Але тільки зухвалість Джорджа Мітчелла, його нонконформізм, дозволили йому всупереч всім прогнозам зробити це. І фактор великої удачі (для реалізації комерційно успішної технології були здійснені сотні і тисячі технологічних мікровинаходів, невідомих раніше). А тепер - чи не головна причина американського промислового інсорсингу (insoursing - повернення американських компаній на батьківщину з країн Південно-Східної Азії) і майбутнього зростання американської економіки у XXI столітті.

Якби Ель-Еріан був краще знайомий з роботами істориків економіки Е. Медісона, Р. Аллена, Дж. Мокіра, Н. Розенберга, Е. Фелпса, тоді він би зрозумів, що сила сучасного капіталізму ґрунтується, насамперед, на внутрішній, іманентно властивій (ендогенній) схильності людини Заходу до технологічної креативності, яка відсутня в інших регіонах світу, які поки що лише копіюють при виробництві технологічні продукти, створені на Заході. Взагалі заслуговує подиву те, наскільки часто провідні світові економісти, роблячи прогнози, ігнорують досягнення історії економіки.

З XIX століття, з початку каскаду промислових революцій, немає жодного оригінального технологічного продукту, який був спочатку придуманий на Сході, розроблений там, як промисловий зразок, і впроваджений у світове виробництво. Всі відомі технологічні продукти, які ми знаємо зараз у світі, придумані в країнах культурного Заходу. Історія цивілізації знала до західного сходження тільки такі зони технічного прогресу - Китай, Індія та ісламський світ. Проте всі світові технологічні досягнення Китаю були пов'язані з діяльністю держчиновників (мандаринів) і закінчилися приблизно в XVI столітті. Араби, які ще в XIII столітті були найрозвиненішим регіоном, потім геть забули про свою технологічну перевагу і втратили будь-який інтерес до технологій. А Індію, після арабських завоювань, спіткала та ж доля, що і арабський світ. І більше ніде і ніколи в світовій історії, ми не бачили такого інтересу до технологій, головного драйвера розвитку та економічного зростання в останні 200 років, як на Заході.

Чому ж Ель-Еріану раптом прийшло в голову, що тепер «все стане інакше»? Виходить, що світовий економічний дискурс останні сім років обертається навколо заяви економіста, не кращим чином підготовленого з точки зору історії економіки. Це не робить честі світовому експертному співтовариству. Хоча голоси тверезості і лунали, вони все ж були слабо помітні (наприклад, як голос Крістофера Рапкі, головного економіста Bank of Tokyo-Mitsubishi UFJ).

Отже, що чекає економічний світ? Світ чекає подальший відхід в технологічний відрив країн західного капіталізму, за яким «по стопах» підуть найбільш розвинені країни Південно-Східної Азії - ті, хто й надалі буде в змозі налагодити копіювання промислових зразків, розроблених на Заході. Приблизно такий відрив, яким він був у першій половині XIX століття.

Це мій прогноз? Ні, це екстраполяція стійкої тенденції світового економічного розвитку, яка була сформована 200 років тому. Західний капіталізм, як феномен культури онтологічного технологічного Заходу, продовжить свою переможну ходу по світу. У зв'язку з тим, що технологічна людина західного капіталізму викувалась в західній же цивілізації протягом століть, навряд чи за короткий час в інших регіонах і країнах зможуть масово її наздогнати за якістю і ставленням до праці, насамперед технологічно креативної та творчої.

Падіння СРСР в 1991 році і нинішнє уповільнення Китаю, розвиток яких було проведено виключно в рамках розвитку, що наздоганяє Захід (який не випадково тривав, і в тому і в іншому випадку, приблизно однакову кількість часу), є яскравим доказом того, що без формування нової людини (людини, яка живе, щоб працювати, а не навпаки) і формування соціальних інститутів, органічних для технологічного суспільства, які роблять технологічний розвиток найбажанішою справою для людей цього суспільства, нічого позитивного для створення технологій у довгостроковому періоді не відбудеться. Тому, як казав британець Редьярд Кіплінг: «Захід залишиться Заходом, а Схід - Сходом. І разом їм не зійтися». Принаймні в осяжний історичний період.

Що робити в Україні у зв'язку з цим? Визнати цей факт, як даність. У цьому історичному періоді (радикальні соціальні зміни відбуваються тільки в результаті століть сталого розвитку) ми не зможемо кинути виклик Заходу в технологічному розвитку. А що ми зможемо?

Ми зможемо або включити в західну технологічну цивілізацію лише дуже малу частину нашого суспільства, за тотальної подальшої архаїзації іншого соціуму. Або можемо спробувати призупинити нашу технологічну деградацію - в рамках національної промислової політики, яка зможе в середньостроковому періоді вирішити певні завдання економічного розвитку і виховати нових людей, для яких технологічний розвиток у подальшому стане природним способом соціального життя, як це відбувалося у свій час на Заході. І головне, що ці нові люди зможуть започаткувати ті соціальні флуктуації, які у віддаленому майбутньому сформують в Україні клас справжніх креативних технологічних підприємців і робітників. Від яких і буде залежати в майбутньому сталий технологічний розвиток нашої країни, а, отже, і економічне зростання. Що б нам про це не говорили сучасні і майбутні «Мохаммеди Ель-Еріани».

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.