19 серпня 2017, субота

Економіка України: коли буде зростання?

коментувати
Що робити для переходу до стійкого зростання економіки України? Для початку необхідно чітко класифікувати стан речей, що склався в країні

Багато економічних спадів закінчуються порівняно швидко і відносно безболісно частіше за все тому, що для протистояння їм існує досить проста технократична відповідь з інструментарію Центральних банків — зниження процентних ставок. Після чого часто економіка переходить до зростання.

Цикл поступового зниження процентної ставки НБУ почався 27 серпня 2015 року. За минулі майже два роки вона знизилася на 17,5 базисних пунктів — з 30% до 12,5% річних. Наскільки істотно це вплинуло на вихід економіки України з рецесії? Думаю, що відчутний внесок внесло, але і переоцінювати його не варто. Чи можемо ми продовжувати знижувати ставку НБУ? Якщо ми маємо намір досягти запланованих цілей за рівнем інфляції, то потенціал зниження ставки Нацбанку зараз і на найближчу перспективу досить обмежений.

Що робити для переходу до стійкого зростання економіки України? Для початку необхідно чітко класифікувати положення, що склалося в економіці, і виходячи з цього, визначити, що потрібно робити, а чого робити не варто.

У тих умовах, які склалися зараз в Україні — економіка тривалий час працює нижче своїх можливостей — загальна кількість товарів і послуг, які споживачі готові купити, менше загальної кількості товарів і послуг, які виробники готові, відповідно, випустити і надати. Отже, у нас обмежують можливості зростання економіки невиробничі потужності. Основне обмеження зростання економіки в Україні відбувається з боку слабкого попиту.

Зниження зарплат, ймовірно, може привести до підвищення безробіття. Ви запитаєте — чому?

У застосуванні до нинішньої ситуації в економіці нашої країни хочу звернути увагу на два парадокси, про які писав лауреат Нобелівської премії з економіки Пол Кругман, за яких логічні на перший погляд дії можуть мати несподівані негативні наслідки. Маю на увазі парадокс ощадливості і парадокс гнучкості.

Парадокс ощадливості є ситуацією, коли спроби більше зберігати призводять до того, що в результаті інвестиції знижуються. Відповідно до теорії, якщо дивитися на економіку, як на систему, то в ній заощадження еквівалентні інвестиціям. Уявімо ситуацію, що певна група, зокрема, домогосподарства, стає більш орієнтованою на майбутнє (в зв'язку з невизначеністю майбутньої економічної ситуації, на жаль). Тому вона більшою мірою готова відмовлятися від споживання зараз на користь заощаджень для майбутнього. Це звична інстинктивна реакція людей, які не впевнені в тому, що в майбутньому зможуть мати у своєму розпорядженні прибутки на нинішньому рівні. Багато українців, які пережили кризи 1998-1999, 2008-2009 і 2014-2015 років, об'єктивно до неї схильні. У ряді випадків варто було б очікувати, що бажання відкладати гроші на майбутнє призведе до зростання витрат на інвестиції, в результаті чого економіка України дійсно отримала б більше резервів для свого майбутнього: будувала б більше нових підприємств, модернізувала б існуючі заводи - для підвищення продуктивності праці і випуску сучасної продукції, тобто для того, до чого ми повинні прагнути. Спрощено кажучи, це працює через процентні ставки — зростання заощаджень, що переходять в інвестиції, призводить до більш низьких відсоткових ставок (збільшується пропозиція, значить, зменшується ціна), які знижують вартість кредиту для компаній. Тобто, вартість позикових коштів для компаній, які планують модернізацію і розширення виробництва, падає. Результат  збільшення інвестицій. Але в нинішній ситуації в Україні процентні ставки, як я показав вище, мають обмежений потенціал зниження внаслідок можливих інфляційних ризиків. Ось тому процес перетворення заощаджень в інвестиції і запускається надто важко.

Ось і парадокс — як вважає Кругман, бувають випадки, коли спроба відкласти гроші на майбутнє призводить до загального скорочення інвестицій в економіці. При бажанні, можна сперечатися з Кругманом про те, що він вибудував складну конструкцію. Але, як би там не було, якщо не заощадження, то інвестиції в наведеному ним сценарії, який характеризує ситуацію, що складається у нас, не зростають.

Тепер про парадокс гнучкості. Традиційне уявлення говорить про те, що для збільшення обсягів продажів товару потрібно знизити його ціну. При профіциті пропозиції робочої сили, що спостерігається в Україні, для зниження собівартості і ціни продукції, що виробляється, менеджменту підприємств може здатися вдалим ходом зниження заробітної плати (до речі, у деяких істориків економіки існує думка, що Велика депресія закінчилася б раніше, якби президент США Рузвельт дозволив профспілкам протистояти зниженню зарплати).

Але часом буває все набагато складніше. Дійсно, працівники можуть зберегти свої робочі місця, погодившись на зниження зарплати. Це можна пояснити до певної міри раціональними причинами – в разі зменшення зарплати працівників конкретно взятого підприємства, вироблена ним продукція стає дешевше, ніж у конкурентів, отже, зростають обсяги реалізації продукції цього підприємства, воно завойовує велику частку ринку, і його працівники мають перспективи зберегти свої робочі місця. Однак, таке зниження зарплат може придбати змагальний характер і від цього вже ніхто не отримає порівняльних переваг. Позитивний вплив на рівень зайнятості здійснюється через процентні ставки, причому це працює саме за допомогою політики Центробанку – зменшення зарплат веде до зниження інфляції, що, в свою чергу, спонукає ЦБ знижувати процентну ставку, а це вже призводить до певного моменту до зростання попиту, отже, і до збільшення зайнятості. Однак, в наших поточних умовах подальше зниження ставки НБУ матиме наслідком те, що інфляція почне рости раніше, ніж збільшиться попит, тобто знижувати ставку було б ризиковано. Ось тому в Україні і немає того зв'язку дій, завдяки якому зменшення зарплат могло б підвищити рівень зайнятості.

Більше того, зниження зарплат, ймовірно, може привести до підвищення безробіття. Ви запитаєте – чому? Це свого часу пояснив видатний економіст Ірвінг Фішер. Справа в тому, що багато громадян в період стабільного стану економіки мають різні борги (в нашому випадку, наприклад, за іпотечними, автомобільним або споживчими кредитами). Але, якщо економіка стикається з кризою, люди змушені знижувати витрати, щоб акумулювати кошти на погашення боргів, що і відбувалося у нас. Кредитори, борги перед якими будуть погашатися, враховуючи непевність у стійкому зростанні економіки, навряд чи матимуть стимули знову пускати отримані гроші в оборот. У підсумку, сукупний попит скорочується. Що не сприяє впевненому переходу економіки до фази зростання, отже, підприємства можуть почати скорочення персоналу. Виходить, що гнучкий ринок праці, при якому через загрозу безробіття зарплати не зростають, а то навіть і знижуються, в наших умовах ні імпульсу економічному зростанню не дасть, ні підвищенню зайнятості населення не сприятиме. До речі, це ще один аргумент на користь встановлення з ініціативи уряду підвищення мінімальної заробітної плати, за який Кабмін піддавався безпідставній критиці.

Заходи, які можуть дати ефект при звичайних циклічних кризах, можуть не принести результату при виході економіки України з тієї глибокої рецесії, в якій вона опинилася в 2014-2015 роках. Виходить, що економічний гравець, який вирішує менше витрачати, далеко не завжди сприяє виходу економіки з рецесії. А учасник економічних процесів, який нарощує свої витрати, може допомогти економіці як в короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі. Але, найголовніше, є як мінімум один гравець, який повинен все це брати до уваги – держава. Аналіз прикладів виходу країн з глибоких рецесій вказує на обґрунтованість фіскальних стимулів – підвищення держвидатків або трансферів, або, як варіант, таке зниження податків, яке сприятиме зростанню витрат приватного сектора економіки. До речі, і держборг в такій ситуації не витісняє приватні інвестиції, так як він може привести до нарощування обсягів приватного інвестування – адже сильніша економіка дає підприємствами більше мотивів для розширення виробництва.

Наймолодший професор в історії Гарвардського університету, колишній директор Національної економічної ради США Лоуренс Саммерс в 2012 році писав, що під час рецесій фіскальна експансія, проведена в розумних межах, корисна для фіскального здоров'я в довгостроковій перспективі, тоді як надмірно жорстка економія шкідлива.

У період, коли економіка нещодавно була в серйозній рецесії, а тепер необхідно забезпечити перехід до стабільного і швидкого її зростання, правила змінюються - випробуваний для звичайного кризового часу набір дій швидше сприяє консервації рецесії, ніж виходу з неї. Тому нам, в якості одного з методів, потрібно звернути увагу на точкове і селективне стимулювання попиту – споживчого та інвестиційного. Причому з максимальним акцентом саме на стимулюванні попиту на продукцію, вироблену в Україні.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу  Мнения Нового Времени

 

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.