28 червня 2017, середа

Чого нам варто повчитися у Стіва Джобса

коментувати
Українська система освіти продовжує працювати так само, як і до винаходу інтернету

Всю історію людства (в даному випадку нас цікавить, насамперед, західна історія) інновації визначали спосіб навчання підростаючого покоління. До винаходу книгодрукування Йоганном Гуттенбергом у XV столітті тексти завчалися напам'ять. Після цього досить було прочитати книгу. Книгодрукування стало проривом в освіті. Сотні тисяч людей у європейських країнах, для яких раніше освіта була недоступною, отримали її. Це були тоді дуже бідні держави, якщо порівнювати їх з країнами півдня Європи (Венеція, Генуя, Іспанія, Португалія) і Близького Сходу, Індії та Китаю (це здається неймовірним, але в ті часів Швейцарія була бідною країною). Якби не було революції Гуттенберга, вони б так і залишилися бідними, адже тоді б не сталася британська Перша промислова революція.

І справа навіть не у вчених, а в тому, що для виробництва промислових виробів знадобилися спочатку тисячі, а потім і десятки тисяч майстрів, які отримали найсучаснішу технічну освіту, готові втілювати в життя ідеї геніальних винахідників. Багато новацій створювалися тоді не в тиші кабінетів, а під час розробки і впровадження промислових зразків у виробництво. Як стверджує нобелівський лауреат Едмунд Фелпс, саме незліченні "низові інновації" дозволили досягти настільки вражаючих успіхів в створенні передових машин того часу.

Особливо для цього процесу важливим був винахід чеським гуманістом-просвітителем Яном Коменським перших підручників, а також систематизація і популяризація ним класно-урочної системи. Саме за допомогою систематизованих і агрегованих знань, які містили підручники, і вдалося значно підвищити якість процесу освіти. Підручники спростили і скоротили процес отримання знань.

Винахід підручників Яном Коменським у XVII столітті можна було прирівняти до винаходу інтернету в XX столітті, якщо ми говоримо про його ролі в сучасній для нас освіті. Тобто одна революційна інновація - винахід друкарства Гуттенбергом, дозволила іншому винахіднику Яну Коменскому, реалізувати на її підставі іншу інновацію - підручник. Сталося те, що нам зараз знайоме під назвою «колесо інновацій»: одна інновація підштовхує іншу, генеруючи нескінченний процес наукової і технологічної творчості.

Для початку реформи освіти порівняно невеликих коштів вистачило б з головою

Чому я про це згадав? Тому, що ось вже майже 25 років існує інтернет, але наша українська система освіти фактично відображає рівень технологічного розвитку індустріальної доінтернетівської епохи. Це як якщо б після винаходу книгодрукування в XV столітті, європейці продовжували ігнорувати цей винахід. Я думаю, що, якби в минулому саме це сталося, ми б досі їздили на кінних упряжках, а не в сучасних автомобілях. У корупції ми попереду планети всієї, а в інноваціях пасемо задніх.

Хтось повинен зрушити цю справу з мертвої точки. Весь світ говорить про дистанційну освіту: існують курси видатного винахідника безпілотних автомобілів та «розумних окулярів» Google Себастьяна Труна, Khan Academy, Coursera. Але нас це мало цікавить. До появи результатів виборів ми тиждень обговорювали текст Андрія Кулікова про те, чому він запросив у свою телепрограму Олену Бондаренко. Не обговорюючи ні особистість цієї дами, ні позицію пана Кулікова, можу сказати, що навряд чи увага до цієї теми хоч якось поліпшить нашу освіту. А, отже, якість наших промислових виробів буде низькою. Тому, крім сировини, нам буде нічим торгувати, і розраховувати на гарне життя, отже, ми не маємо. Тоді яким чином ми збираємося розвиватися? Хто може це сказати? Або ми сподіваємося пересидіти біля телевізорів третю промислову революцію, розглядаючи захоплюючі дебати з Оленою Бондаренко в прямому ефірі? Мені гірко усвідомлювати, що мене, напевно, чи не одного в Україні цікавить тема національної промислової революції. Але я все ж постійно публікую про це колонки на «НВ», вчиню так і цього разу.

Клейтон Крістенсен, гуру управлінського консалтингу, пише, що дуже і дуже важко реформувати фірми і установи для того, щоб вони змінили свою манеру ведення справ. Тому, як правило, нове завжди починається в «гаражах», у знову заснованих фірмах та інститутах, які, розвиваючись і конкуруючи, завойовують своє місце під сонцем. Самий класичний приклад – це, звичайно, успіх Стіва Джобса, який з нуля побудував саму інноваційну і дорогу компанію світу. Так і нам потрібно паралельно старій освіті побудувати нову інноваційну освіту XXI століття. І тут роль українського суспільства важко переоцінити. Покоління, яке нині при владі, має зрозуміти, що потрібно вже зараз закладати основи нової освіти, інакше нікому потім буде передавати владу у державних інститутах і в бізнесі. Та й що це за бізнес? Як він зможе відповідати високим вимогам світових технологічних ринків?

«Підривні» інновації повинні радикально змінити обличчя нашої освіти. Спочатку стара і нова освіта будуть співіснувати, але нове завжди в результаті перемагає. Починаючи оновлення, ми не все повинні винаходити самі. Є таке поняття, як географічний арбітраж інновацій. Під цим я розумію перенесення на наш грунт кращих досягнень в освітньому процесі в усьому світі. Нам необхідно переймати досвід кращих освітніх стартапів. Державні інститути повинні надавати постійну підтримку таким починанням українських підприємців. Що потрібно починати і самим в рамках міністерства освіти. Загалом, це має стати державною програмою.

Якщо порахувати, скільки грошей було выкинуто на безглузді, з точки зору національного розвитку, жовтневі вибори поточного року, то зрозуміло, що гроші в країні є. А враховуючи досить низьку початкову вартість розробки таких ресурсів в інтернеті, для початку реформування нашої освіти порівняно невеликих коштів вистачило б з головою. Потім підтяглися б і інвестори, як вітчизняні, так і зарубіжні, адже це величезний і ємний ринок, на якому розплачуються реальними грошима. Я розумію, що наші політики думають тільки про себе, а діти їх переважно отримують освіту за кордоном. Але сидіти, чекати, нічого не робити і дивитися, як у наступних поколінь українців забирають майбутнє, теж не можна.

Ми повинні всіма силами перешкодити нашим політикам-цинікам «віджати» і зруйнувати країну, і всупереч всьому створити нову систему освіти України з використанням найсучасніших інновацій XXI століття, так, як колись це зробив великий реформатор освіти Ян Коменський, і вписатися, нарешті, у третю промислову революцію, яка вирує у всьому в світі, окрім як у нас, бо вона мало цікавить українців, які більше думають про візи в ЄС. Але не всі поїдуть, тому давайте розробляти філософію і плани реалізації нашої нової освітньої системи на рівні стандартів освіти XXI століття, а не за часів царя Гороха.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.