23 серпня 2017, середа

Бюджет-2016. Діагноз: безвідповідальність

коментувати
Прагнення уряду будь-якою ціною виконувати приписи МВФ не кращим чином позначилося на бюджеті

Мабуть, символічно, що саме на зламі осені й зими Кабмін презентував проект держбюджету на 2016 рік. Як і багато іншого, що з'явилося на світ в міжчасся, документ недосконалий.

Не буду втомлювати аналізом цифр, наведених у проекті держбюджету України на наступний рік. Немає сенсу, оскільки документ може бути підданий кардинальній корекції. В тому числі в силу того, що 6 грудня (через п'ять днів після появи проекту держбюджету на сайті Мінфіну), президент Петро Порошенко висловив надію на те, що найближчим часом буде знайдено компромісне рішення, і новий бюджет на 2016 рік буде сформований на новій податковій базі. При цьому новий Податковий Кодекс ще не внесений у Верховну Раду. Тому поки подивимося на запропонований урядом документ.

Звичайно, можна до хрипоти сперечатися про реалістичність закладеного в держбюджет наступного року курсу 24,1-24,4 грн за $1, про реалістичність запропонованого дефіциту бюджету в 3,7% ВВП, так само як і можливість виконання плану збільшення доходів бюджету-2016 на 17% в порівнянні з аналогічним показником бюджету-2015. Але це зробили сотні експертів і аналітиків, тому пропоную обговорити філософію державного бюджету. Вона базується на трьох китах. Перший - небажання уряду займатися активною економічною політикою. Другий – прагнення будь-якою ціною відповідати вимогам Міжнародного валютного фонду. Третій – безвідповідальність.

Практикою доведено, що МВФ погоджується кредитувати тільки ті країни, які зобов'язуються проводити жорстку фінансово-бюджетну політику (що не дивно, так за макроціль діяльності Фонду є забезпечення країні-позичальнику можливості погасити позики в іноземній валюті приватним кредиторам).

Подібні рецепти неприйнятні в якості методів виходу з тієї найжорстокішої кризи, в якій перебуває Україна

При цьому типові рецепти МВФ в більшості випадків характеризуються надмірною стандартизацією, тобто не враховують індивідуальну специфіку як кожної конкретної країни-позичальника, так і економічну ситуацію в ній, а також причини, що призвели до необхідності залучати кредити Фонду. Найгірше в тому, що програми дій урядів і прийняті держбюджети, які доводиться погоджувати з МВФ, як правило, взагалі заперечують промислову політику, не узгоджуються з соціальною сферою, з особливостями структурної та організаційної побудови економіки кредитованої Фондом держави. Але саме факт орієнтації на рекомендації МВФ дозволять уряду піти від відповідальності, коли з нього будуть питати про потенційно ще більш сумний стан економіки країни в кінці наступного року.

Подібні рецепти неприйнятні в якості методів виходу з тієї найжорстокішої кризи, в якій перебуває Україна. Але уряд вважає за краще нарощувати надходження в держбюджет і акумулювати чергові рекордні суми на єдиному рахунку уряду в Держказначействі (глава Кабміну не без гордості повідомив про перевиконання плану надходжень до бюджету поточного року на 30%, скромно не повідомивши про те, що зростання цін складе 45%) в першу чергу за рахунок інфляції. У другу чергу, такі «успіхи» забезпечуються збільшенням податків, акцизів і зборів. Що ще сильніше пригнічує економічну активність.

Політика нинішнього Кабміну не кореспондується з економічною теорією, не враховує перевірені рецепти, розроблені вченими-макроекономістами, і успішно впроваджені в кризових ситуаціях багатьма країнами. Тактика дій базується на чому завгодно, але не на стимулюванні підприємницької активності

Звернемося до незаперечних авторитетів. Великий економіст Джон Мейнард Кейнс стверджував: під час глибокої рецесії будь-який крок, який уряд зробить заради збільшення економічної активності, все одно краще, ніж сидіти, склавши руки. Думаю, не варто говорити, наскільки дії Кабміну контрастують з думкою одного з найбільш видатних економічних мислителів, рецепти якого з успіхом застосовували і продовжують застосовувати десятки країн. В результаті промислове виробництво в Україні продовжує падати. Доходи населення зменшуються, відповідно, знижується купівельна спроможність. Тому, якщо коригувати показники держбюджету-2016 на інфляцію, то немає підстав очікувати покращення ситуації з наповненням державного бюджету. Звичайно ж, я маю на увазі очищені від інфляції показники.

Починаючи з 2014 року, стан української економіки погіршується колосальними темпами. В кращому разі ми можемо розраховувати на зниження темпів падіння, пов'язаних з низькою порівняльною базою. Та й цілком може виявитися, що наведені в проекті цифри доходів держбюджету в 598,2 млрд грн і зростання цього показника в порівнянні з 2015 роком на 17%, занадто оптимістичні. Особливо якщо враховувати заплановане на наступний рік зменшення перерахування в держбюджет прибутку Нацбанку на 26,4 млрд. грн. Тому-то в уряду не буде іншого виходу для виконання плану надходжень до бюджету, ніж підтримувати високий рівень інфляції. У силу цього не хочеться навіть обговорювати ймовірність виконання запланованого у держбюджеті-2016 показника інфляції на рівні 12,5%.

Про що не можу мовчати, так це про фактичне «заморожування» базових соціальних показників і скорочення реальних соціальних виплат. Заплановане збільшення прожиткового мінімуму становить на наступний рік 10,45%, що навіть нижче очікуваного урядом рівня інфляції. Я ніколи не був схильний до популістських пропозицій, але цього разу зроблю виняток: чи не бажають наші міністри спробувати на своїй шкурі, як це – прожити в місяць на 1496 грн. (такий запланований прожитковий мінімум на кінець наступного року)?

В умовах зростаючої інфляції подібна «економія» цілком передбачувано приведе до подальшого зменшення доходів населення і, як наслідок, до падіння його купівельної спроможності. У свою чергу падіння купівельної спроможності нанесе серйозний удар по економіці, посиливши спад. Економія на зарплатах – не найкраща ідея (навіть якщо це рекомендує МВФ). В цілому, доводиться констатувати, що уряд знову обрав легкий і цинічний шлях. Набагато простіше підняти податки, урізати пільги і практично не збільшувати прожитковий мінімум, ніж проводити комплексну реформу вітчизняної економіки. А свої провали потім пояснювати війною, хоча вона йде на відносно невеликій частині території країни.

На завершення потрібно сказати, що держбюджет 2016 року пригнічує своєю інтелектуальною злиденністю. У ньому не зроблено навіть спроби якось вписати реформи до порядку денного наступного року. Державний бюджет на наступний рік - це фінансовий план консервації існуючого стану речей, бюджет відмови від амбіцій, бюджет остаточного визнання українським урядом того, що Україна є країною третього світу, і вся її економічна активність повинна складатися з дій косметичного характеру. Так чи варто було чекати іншого підходу до складання держбюджету?

Без термінового хірургічного втручання та кардинального коригування економічної філософії виконавчої влади країна ризикує скотитися в «африканську бідність». Чи не час уряду об'єктивно і критично проаналізувати свої дії і професійну відповідність викликам часу? І зробити чесні висновки.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.