5 грудня 2016, понеділок

Святі негідники

коментувати
Як Ізраїль спромігся кинути за ґрати президента, прем'єра, майже всіх міністрів і залишитися скелею закону та процвітання в хаосі Близького Сходу

Я повірив в ізраїльську демократію 9 січня 2003 року о 20.15. Днем раніше вибухає медіабомба: голова уряду Аріель Шарон отримав позику на $1,5 млн від старого друга з ПАР. Вибори до Кнесету за 18 днів, та корупційний скандал може переламати хід голосування. Пристрасті вирують, народ вимагає пояснень. Шарон йде на прямий ефір.

Країна завмирає біля екранів. Але Шарон починає здалеку. Говорить про свої заслуги в боротьбі з терором, про успіхи партії. За 15 хвилин обличчя Шарона зникає з екрана. Що сталося? Голова центрвиборчкому, суддя Мішаель Хешін, одним дзвінком вирубує прем'єр-міністра з ефіру за порушення закону про ліміт передвиборної агітації.

Справа про позику потрапила до слідчих. Я впевнений: тільки інсульт, що трапився у прем'єра, а потім кома "врятували" Аріеля Шарона від суду і ганьби.

Ця нульова толерантність до будь-яких зловживань вищих чиновників — характерна риса ізраїльтян. Перше в історії Ізраїлю ув'язнення голови уряду виявило схему: занесення конвертів з готівкою через секретарку. Вона ж і здала боса — Ехуда Ольмерта. Він вимагав від підлеглої відмовитися від свідчень, і тоді вона злила аудіозаписи, де голова уряду намагається її перевербувати.

Суд встановив, що прем'єр-міністр Ольмерт брав хабарі на забудові Єрусалима, коли був мером цього міста. За всі "витівки" Ольмерт отримав рік і сім місяців в'язниці плюс ганебний кінець кар'єри.

Ізраїльтяни навчилися тримати свою бюрократію в чорному тілі

У світі немає країн, де б правили ангели. За всіма — від градоначальника до президента — потрібно пильнувати. Як же Ізраїль зумів виробити жорстку систему присікання кримінальних інстинктів у вищих держслужбовців?

1. Маленька країна. Ми менші, ніж Київська область. Всі всіх знають. Тож неможливо вберегтися від витоку то від племінника водія міністра, то від хитрого заступника або від вразливого секретаря боса.

2. Сторожовий пес ЗМІ. Репутація журналіста заробляється кількістю збитих високочолих корупціонерів. Кількість наритого дає розслідувачам конкурентну перевагу на медіаринку. Компромат, який потрапив на сторінки преси, вбиває кар'єру політика або чиновника будь-якого калібру.

Наприклад, генерал Галант не став у 2011‑му начальником генштабу після статті про незаконне приєднання земельної ділянки до своєї вілли. В грудні 2015‑го від повідомлення в пресі про скарги жінок на настирливі домагання до них з боку віце-прем'єра Сільвана Шалома до його відставки минуло лише три дні.

3. Швидкий перехід від повідомлення в ЗМІ до поліцейсько-прокурорської перевірки та навпаки. Витоки з поліцейських файлів досить швидко потрапляють на газетні шпальти та телеекрани. Мінус цього "файлообмінника" в тому, що нерідко такі витоки використовують політичні конкуренти для зведення рахунків. Доходить до сумного і смішного. Давно і безуспішно преса "копає" під голову уряду Біньяміна Нетаньяху. Нещодавно луснула "справа" його дружини Сари, яка нібито привласнила $6 тис., здавши порожні пляшки від вина, випитого в резиденції.

4. Спецпідрозділ Лахав 433 — наш аналог американського ФБР, яке бореться з економічними злочинами. Але і ці "чистильники" перебувають під суспільним контролем. 2014 року через підозру в отриманні від підслідного певної винагороди у відставку пішов шеф Лахав 433 Менаше Арвів. А 2015‑го генерал поліції Ефраїм Браха, голова відділу боротьби з шахрайствами, не став чекати громадського осуду і під вагою звинувачень застрелився.

5. Повага і довіра до суддів. Неможливо, щоб прем'єр диктував судді потрібний вирок. Якщо поліції та прокуратурі іноді дорікають політзамовленнями, то судді мають у країні непорушний авторитет. Екс-голові МЗС Авігдору Ліберману його опоненти 15 років "шили справу", але вона урвалася в суді. І навіть вороги Лібермана не наважилися звинуватити суддів у продажності.

Ізраїльтяни навчилися тримати свою бюрократію в чорному тілі. За фінансові махінації та хабарі садять у камери прем'єр-міністра, шефів МВС, Мінфіну, МОЗ, Мінзв'язку і соцзабезпечення. Партія східних євреїв ШАС ставить похмурий рекорд — вісім засуджених міністрів і депутатів. За сексуальне насильство і введення суду в оману 2010-го за ґрати на сім років відправлений навіть президент Ізраїлю Моше Кацав.

Поки я готував цю статтю, прокуратура звинуватила у корупції колишнього головного рабина Ізраїлю Йона Мецгера. Сотні тисяч доларів вилучили із сейфа колишнього міністра оборони, промисловості і торгівлі Біньяміна Бен Еліезера: і незважаючи на раптові провали в пам'яті, 80‑річного політика віддали до суду.

Суть ставлення ізраїльтян до їхніх лідерів — в рекламному девізі популярної у нас мережі аргентинських м'ясних ресторанів: "Немає священних корів".

Колонку опубліковано в журналі Новое Время від 13 травня 2016 року. Републікування повної версії тексту заборонене.

Більше точок зору тут

ПІДПИШІТЬСЯ НА РОЗСИЛКУ ПОГЛЯДIВ   Шимон Бриман   ТА ЧИТАЙТЕ ТЕКСТИ ОБРАНИХ АВТОРІВ КОЖНОГО ВЕЧОРА О 21:00
     
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її курсором та натисніть Ctrl+Enter

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.