3 грудня 2016, субота

Нотатки економіста. Уроки ОПЗ

коментувати
Затягування приватизації насправді завдає державі набагато більшої шкоди, ніж продаж за зниженою ціною

Провал із конкурсом з продажу Одеського припортового заводу (ОПЗ) не є проблемою приватизації окремого підприємства. Він показує, що процес приватизації в Україні в цілому потребує змін. Завдання уряду – використати цей досвід для того, щоби змінити правила приватизації, оскільки це має наслідки для всіх інших держпідприємств.

Урок 1: Швидка приватизація важливіша за ціну

Головні фактори, які відбили зацікавленість потенційних покупців до ОПЗ, – зависока ціна та токсичний борг. В залежності від того, як рахувати суму боргу ($200-270 млн), ціна підприємства становитиме $720-790 млн, при максимальній ринковій оцінці міжнародних експертів у $300-400 млн.

Раніше ОПЗ коштував значно дорожче. Це видно хоча б на прикладі скасованого у 2009 р. конкурсу, на якому пов’язана з Ігорем Коломойським «Нортіма» запропонувала $624 млн. Тобто держава могла отримати за підприємство не просто більшу суму, а отримати її ще сім років тому.

І дорожчати у найближчій перспективі ОПЗ не збирається – світові ціни на аміак та карбамід падають, через що підприємство зменшило обсяги виробництва і на сьогодні є збитковим. Але ОПЗ не просто генерує збитки для держави, а надалі дешевшає як актив. Тому важливо усвідомити, що затягування приватизації насправді завдає державі набагато більшої шкоди, ніж продаж за зниженою ціною – і це стосується всіх державних підприємств, а не лише ОПЗ.

Прозорий процес приватизації важливіший за ціну окремого ОПЗ

Урок 2: Конкуренція покупців важливіша за стартову ціну

Зараз, коли державі необхідно знизити ціну на ОПЗ, виникає питання: до якого рівня? Раніше у законодавстві на випадок відсутності заявок на аукціон була записана можливість знизити ціну на суму до 30% від оціночної вартості, але нещодавно цю норму було скасовано. Можливо, це й добре – як бачимо, навіть зниження ціни на 30% не вирішить проблеми.

Якщо уряд хоче продати підприємство найближчим часом, йому доведеться піти на дуже непопулярний крок з іще суттєвішим зниженням стартової ціни. І тут важливо розуміти одну просту річ – уряд у будь-якому разі будуть звинувачувати у тому, що підприємство продали занадто дешево, навіть якби його було продано й за мільярд. Це очевидна і надзвичайно зручна тема для популістів – адже ніхто із простих громадян не може власноруч перевірити, скільки коштує підприємство.

Звісно, уряд будуть звинувачувати не лише у випадку ОПЗ, а у кожному окремому випадку приватизації – так було і в інших країнах. Тому надзвичайно важливо, щоби рішення про продаж приймалося у якомога прозоріший спосіб. Головне – залучити до конкурсу максимальну кількість учасників, а змагання між ними на аукціоні й виявить реальну ціну підприємства.

Ми можемо довго розбиратися у тому, за якою методологією зроблено оцінку ОПЗ, чи правильні припущення зробив оцінювач тощо. Але є простий факт – ця оцінка не викликала ані довіри, ані інтересу з боку покупців. Це черговий український приклад того, як важливіше змінити правила, ніж розбирати їх неефективність в окремій ситуації. Як незалежність регулятора важливіша за окремі тарифи, так само й прозорий процес приватизації важливіший за ціну окремого ОПЗ.

Тому важливо переглянути сам принцип, за яким встановлюватиметься стартова ціна. Так само як і приватний власник, Уряд повинен мати змогу встановлювати достатньо низьку ціну, щоби в першу чергу привернути увагу інвесторів до активу.

Урок 3: Підготовка активу до приватизації

Для прозорого продажу ОПЗ (і залучення до конкурсу максимальної кількості учасників) необхідно усунути питання боргу. Не тому, що він є великим (тоді би це було просто питанням ціни), а тому, що він є «токсичним» – це борг перед компанією «Остхем», яка належить Дмитрові Фірташу. Оскільки Фірташ знаходиться під слідством у США, виплата боргу йому несе для багатьох покупців юридичні та/або репутаційні ризики (а для компаній із США взагалі є банально неможливою за їхнім законодавством).

Але вже зараз аналогічна проблема може виникнути із підприємствами, які стоять наступними у чергу на приватизацію – ті самі обленерго та Центренерго. У кожного свої «токсичні» ознаки – десь борг, десь конфлікт між акціонерами, десь супротив місцевої влади.

Для проведення нормального конкурсу ці питання необхідно усунути їх наперед – і для цього необхідно залучати кваліфікованих радників від самого початку процесу підготовки до приватизації. І це повинні бути найкращі міжнародні інвестиційні та юридичні радники, яких би залучив у такій ситуації будь-який приватний власник – адже з боку покупців при покупці серйозних активів теж будуть найкращі радники. А для цього знову треба змінити процедури, які дозволять Фондові держмайна та урядові це робити.

Урок 4: Приватизація стоїть

Ми можемо скільки завгодно обговорювати «вузькі місця» у процесі приватизації. Вести дебати на тему того, скільки коштує кожне окреме підприємство. Розмірковувати, коли наступить найкращий момент для приватизації тих чи інших держпідприємств. Сперечатися про те, що треба зробити для того, щоби їх не розкрадали, поки ми сидимо й чекаємо на цей самий найкращий момент.

Але пора давно усвідомити простий факт: в плані приватизації після Майдану не зроблено майже нічогісінько. Остання серйозна приватизація (продаж «Криворіжсталі») взагалі відбулася 11 років тому. Держава залишається гігантським власником активів в українській економіці, а це продовжує плодити корупцію у політиці через контроль держпідприємств, увіковічує неефективність на них, зменшує їхню вартість та перешкоджає розвиткові конкуренції. Тому будь-які кроки, які знову відкладуть прозору приватизацію, є шкідливими.

Нотатки економіста – щотижнева колонка Центру економічної стратегії

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.