11 грудня 2016, неділя

Нотатки економіста. Компромісна незалежність енергорегулятора

коментувати
Головна боротьба ще попереду, і відбуватиметься під час відбору нових членів НКРЕКП

22 вересня ВРУ прийняла новий закон «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (НКРЕКП або «енергорегулятор»). Ця комісія визначає, за якими тарифами населення та бізнес сплачують, а постачальники отримують оплату за надані електроенергію та комунальні послуги. НКРЕКП має виконувати роль арбітра, знаходячи при визначенні ціноутворення баланс між інтересами споживачів та постачальників.

Саме конкретні члени цієї комісії із важковимовною абревіатурою, а не абстрактна «антинародна» влада, вирішуватимуть, які рахунки за комунальні послуги отримуватимуть українці. В 2015 році частка витрат на оплату житла та комунальних витрат відповідно до даних Держкомстату склала більше 10% від доходів українців.

Від розмірів тарифів, які встановлює енергорегулятор, залежить, чи залишиться в електроенергетиці перехресне субсидіювання (тобто чи буде бізнес і надалі частково платити за населення).

Також саме НКРЕКП визначатиме, яку плату за комунальні послуги та електроенергію отримають їх постачальники, яким чином стимулювати цих постачальників інвестувати в підвищення ефективності виробництва та покращення якості послуг. Вже кілька місяців експерти сперечаються стосовно ціноутворення у тепловій електрогенерації, відомій також як формула «Ротердам+», розпочалося жваве обговорення переходу на новий (європейський) клас напруги електромереж, на підході запуск стимулюючого тарифоутворення для розподільчих мереж — “RAB”. Все це може призвести до подальшого зростання тарифів на електроенергію. Але наскільки обґрунтоване це підвищення? Вирішуватиме НКРЕКП.

Інвестиційна привабливість запланованих для приватизації енергетичних активів також майже цілком залежить від рішень НКРЕКП.

Саме НКРЕКП визначатиме, яку плату за комунальні послуги та електроенергію отримають їх постачальники

Обов’язковою умовою бажання знайти баланс між інтересами споживачів та постачальників на ринках електроенергії та комунальних послуг є незалежність НКРЕКП. На мою думку, проголосована редакція закону про НКРЕКП є компромісом, що дозволяє подолати «статус кво», але не дає регулятору тієї незалежності, заради якої цей закон приймався.

Фінальна версія закону містить як мінімум три компроміси, які створюють серйозні ризики для незалежності НКРЕКП:

1. Поступова ротація протягом наступних вісімнадцяти місяців замість повного перезапуску.

У цьому контексті варто згадати приклад, який наводив Каха Бендукізде: «Якщо до банки із солоними огірками покласти свіжий, то через певний час він також стане солоним». Продовжуючи аналогію, можна стверджувати, що поступова ротація членів НКРЕКП суттєво збільшує ризик збереження поганої інституційної пам’яті регулятора — непрозорості, корупційності, залежності від окремих політиків. Натомість, повне перезавантаження дало би шанс на створення органу з чистого аркушу, базуючись на нових цінностях – як це відбулося, зокрема, при створенні патрульної служби.

2. Визначальний вплив президента на призначення членів НКРЕКП замість збалансованого впливу різних гілок влад

Для того, щоб стати членом НКРЕКП, потенційний кандидат має вийти до «фіналу» за рейтингом, отриманим від членів конкурсної комісії. З п’ятьох членів конкурсної комісії двох призначає президент, двох — ВРУ, одного — КМУ за поданням міністра енергетики.

Фракція БПП складає майже третину від чисельності парламентарів та дві третини від складу коаліції, що сформувала уряд. За цих умов БПП, вірогідно, зможе призначити одного із п’яти членів конкурсної комісії. Міністр енергетики до призначення на цю посаду був депутатом фракції БПП – можна припустити, що номінований ним член конкурсної комісії буде відповідати інтересам БПП.

Отже, станом на сьогодні відповідно до своєї «політичної ваги» президент може претендувати на умовних чотири голоси (2 + 1 + 1) у конкурсній комісії при мінімальному складі комісії саме у чотири члени. Але навіть якщо в комісії один незалежний від голови держави член зможе провести до «фіналу» кількох із 14 кандидатів, президент легко зможе обрати 7 найбільш лояльних.

В передостанній версії законопроекту склад конкурсної комісії мав визначатись парламентом.

3. Конституційність закону

За твердженням конституційних юристів, кожен орган влади має або входити в одну із трьох гілок влади, визначених Конституцією, або бути прописаний в Конституції окремо (як, наприклад, Фонд державного майна чи ЦВК). Вони зазначають, що ВРУ не може розширити свої повноваження чи повноваження президента (наприклад, з призначення членів НКРЕКП), прийнявши закон – для цього необхідні зміни до Конституції, а це вимагає голосів 300 депутатів, які зібрати дуже важко.

Отже, не можна виключити ризик того, що у майбутньому з’явиться подання до Конституційного суду про визнання закону неконституційним.

На нашу думку, при прийнятті таких компромісів слід враховувати не лише, як вони працюватимуть за каденції сьогоднішнього парламенту та президента, а й за наступних. Адже навіть у випадку обрання дійсно незалежних та компетентних членів регулятора, їхній шестирічний термін може обірватися достроково після чергових виборів у 2019 році – наприклад, через визнання їх неконституційними.

Окрім того, досвід реформування НКРЕКП має наслідки для створення нових регуляторів. Наприклад, Міністерство інфраструктури зараз створює транспортного регулятора, незалежність якого за логікою повинна була би ґрунтуватися на тих самих принципах, що й незалежність НКРЕКП чи інших регуляторів.

Ключовий висновок — головна боротьба за незалежність енергорегулятора ще попереду, і відбуватиметься під час відбору його нових членів. Громадські активісти та експерти повинні протиставити їм моніторинг та публічний тиск при прийнятті рішень.

У цій боротьбі, хоча б і ситуативними, але союзниками споживачів послуг можуть бути парламентська опозиція та приватні постачальники, що працюють на регульованих ринках. Останні мають бути зацікавлені в незалежності регулятора від політиків. Сьогодні завдяки підвищенню тарифів вони його підтримують. Але із наближенням виборів політики можуть почати тиснути на регулятора з метою зміни тарифів на користь споживачів за рахунок постачальників.

Споживачам же для захисту своїх прав слід інституціоналізуватись, наприклад, через створення громадської організації. Робота через громадську організацію дозволить споживачам стати учасником переговорного процесу під час наступних змін тарифів на комунальні послуги.

Нотатки економіста – щотижнева колонка Центру економічної стратегії.

Думка експерта не обов’язково відображує офіційну позицію Стратегічної групи радників з підтримки реформ в Україні.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.