10 грудня 2016, субота

Нотатки економіста. Як зміниться керування держкомпаніями

коментувати
Що дозволить покращити прозорість та підзвітність у державних підприємствах

Минулий четвер видався у Верховній Раді надзвичайно результативним – парламент прийняв величезну кількість важливих законів. На цьому тлі дещо «загубився» революційний закон про корпоративне управління у державних підприємствах. Він вартий того, щоби відзначити його окремо.

Що стало краще

Закон закладає основу для фундаментальних змін в управлінні держпідприємствами – акціонерними (такими, як «Укрзалізниця»), унітарними (такими, як «Укрпошта») та комунальними (такими, як «Київський метрополітен»).

Найпростіша з них – нові вимоги до розкриття інформації. Держпідприємства повинні оприлюднювати цілі своєї діяльності, фінансову звітність (включаючи видатки на виконання некомерційних цілей), річні звіти, статут, інформацію про членів наглядової ради та керівників (у т. ч. про їхню винагороду), інформацію про операції з державними/місцевими бюджетами та організаціями.

По-друге, закон вимагає від держпідприємств проводити незалежний аудит своєї фінансової звітності та оприлюднювати його результати. Вже за рахунок цих двох змін ми як громадяни зможемо краще здійснювати контроль за держпідприємствами, які на сьогодні у своїй масі є збитковими. Прозорість та підзвітність – перші кроки у подоланні корупції або, як мінімум, неефективності.

Підприємств, які є дійсно стратегічними і повинні залишитися у державній власності, у держави насправді сотня-дві

І третя, найважливіша зміна – закон дозволяє створення наглядових рад у держпідприємствах. Створення таких рад в акціонерних товариствах було можливим і раніше, але відтепер уряд зможе їх створювати й в унітарних, тобто некорпоратизованих підприємствах – як державних, так і комунальних. І хоча корпоратизація все одно залишається найкращим комплексним рішенням, вона займає тривалий час. Закон дозволяє зекономити цей час, запроваджуючи основні елементи корпоративного управління вже зараз.

Може виникнути питання: навіщо приймати цілий закон, якщо можна просто призначити «правильного» керівника, як це нещодавно було зроблено у тих самих «Укрзалізниці» чи «Укрпошті»? Насправді, повноцінна наглядова рада є великим кроком у порівнянні із сьогоднішньою практикою призначення керівників підприємств номінаційним комітетом.

На сьогодні комітет діє лише завдяки політичній волі уряду. Окрім того, на відміну від комітету наглядова рада нестиме відповідальність не лише за призначення, а й за результати діяльності призначеного нею керівника. При цьому більшість членів наглядової ради повинні становити незалежні директори, що повинно суттєво ізолювати їхню діяльність від політичного втручання, а відтак і зменшити корупцію та неефективність на держпідприємствах.

Що може бути краще

Основною метою прийняття законопроекту є впровадження корпоративного управління відповідно до стандартів ОЕСР. Закон у значній мірі наближає нас до цих стандартів, але для повної відповідності їм необхідно зробити наступні кроки, прийнявши подальші законодавчі зміни.

По-перше, українське законодавство поки залишає двері відкритими до політичного втручання – через порядок створення наглядових рад Кабміном. За наявності політичної волі у Кабміну проблеми у цьому немає, але кожна зміна Кабміну потенційно несе із собою ризик перегляду критеріїв до наглядових рад, а відтак і втручання у діяльність держпідприємства.

По-друге, законодавство в цілому не дає чіткої відповіді на запитання, хто здійснює права власника у «дочках» державних компаній – держава чи материнська компанія. Це створює можливість для політичного втручання у роботу «дочок» – знову-таки, через формування наглядових рад. Окрім того, для відповідності світовій практиці необхідно врегулювати питання зі сплатою дивідендів у групах. За нормальною корпоративною практикою дивідендну політику «дочок» визначає материнська компанія, яка вже сплачує дивіденди державі.

По-третє, із-під дії закону виведено підприємства оборонно-промислового комплексу. Хоча метою цього і є захистити державну таємницю в обставинах військової агресії, це також створює умови для зловживань та корупції у цьому секторі.

Нарешті, закон вводить дискримінацію на користь держави – він встановлює, що у кожному підприємстві, у якому держава є мажоритарним акціонером (володіє більше, ніж 50% капіталу), саме держава (через Кабмін) вирішуватиме, як формується наглядова рада, як підприємство проходить аудит, як воно подає звітність. У нормальних умовах ці питання вирішують загальні збори акціонерів, які враховують інтереси міноритаріїв.

На практиці

Як показує приклад «Нафтогазу», першопроходця серед українських держпідприємств, запровадження світової практики корпоративного управління є дуже тривалим процесом. Він включає як розробку та затвердження організаційних змін, так і їх запровадження на практиці. Лише пошук членів наглядової ради та погодження їх контрактів триває кілька місяців. Тому роботи із втілення вимог закону на рівні самих підприємств у держави буде немало.

Але слід також пам’ятати, що підприємств, які є дійсно стратегічними (а тому повинні залишитися у державній власності), у держави насправді сотня-дві. Для основної ж маси держпідприємств найкращим рішенням є приватизація. Проте навіть у процесі підготовки таких підприємств до приватизації закон відіграватиме позитивну роль, оскільки покращити прозорість та підзвітність у них можна буде вже зараз, без корпоратизації.

«Записки економіста – щотижнева колонка експертів Центру економічної стратегії (ЦЕС)»

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.