5 грудня 2016, понеділок

Вбивати легко. Що я відчув після терактів у Парижі

коментувати
Бойовики ІДІЛ – паразити, що харчуються кров'ю і насильством. Але зараз нам важливо продемонструвати силу волі і незаперечну перевагу нашої цивілізації, опустивши зброю

Вбивство – найлегша річ у світі. Легше, ніж секс. Простіше, ніж створення сім'ї, народження дитини або спорудження будинку. Вбивати навіть простіше, ніж спати.

До 13 листопада цього року я не міг пояснити почуття, що виникло після терактів 9/11. Але дивлячись на паризькі атаки, я знову відчув безпорадність і фізичне бажання помсти, як і 14 років тому. Будучи в розпачі після жахливих новин, я писав повідомлення та електронні листи друзям у зоні ураження. З кожною годиною мої емоції змінювалися від глибокого жалю до вбивчої люті. Зараз так само, як і тоді, очевидно, хто відповідальний за цю несправедливість. І я жадаю помсти.

Для тих, хто не відчував у собі завзяття вбити в ім'я людяності і справедливості, це здасться благочестивим прагненням. Читаючи перші повідомлення про паризькі теракти, і давлячись сльозами, я вирушив (куди ж ще?) до тренажерного залу, сподіваючись передати цю раптову благородну спрагу крові куди-небудь ще. Виконуючи вправи на велотренажері, а потім на силових установках, і спостерігаючи, як американський президент висловлює свою солідарність з народом Франції, я мріяв, що зараз мені зателефонує друг з армії, і покличе повернутися на службу. Якщо вже бути до кінця чесним, то я мріяв, що він скаже що-небудь у дусі: час настав, потрібно очистити Близький Схід раз і назавжди. Від Індійського океану і до Середземномор'я, а потім уздовж Атлантичного океану, який омиває Північну Африку, фантазував я, ми б нав'язали своє остаточне й радикальне правосуддя, як цього і вимагає ситуація. Саме це я відчував у той момент.

Завжди може бути ще більше крові. Липкою крові, яка просочується всюди

Напевно, це відчували і терористи Ісламської держави в Парижі, читаючи повідомлення про ураження їхнього руху в Синджарі, Сирії або Іраку: ми повинні щось зробити, настав час пожертвувати собою. Напевно, вони вважали, що діють правильно, і насолоджувалися вчинком, який зробили. Вбивство - найпростіше, що можна зробити.

Здається, подібні почуття відчував і французький президент Франсуа Олланд, коли він без вагань заявив, що Франція залишається відданою ідеї боротьби проти ІДІЛ. «Це акт війни був здійснений терористичною армією, армією джихадистів, ІДІЛ, проти Франції. Ми будемо боротися нещадно», - сказав він.

І це кінець цивілізації. Про Францію та Європу часто жартують, що вони, мовляв, слабкі і після Другої світової неспроможні у військовому плані. Однак цей континент стабільний і в цілому безпечний завдяки прогресу, а також жаху, що пережили наші діди, побачивши багряні наслідки своїх вчинків, які заплямували їхні руки й уніформу. До 1945 року Європа та Євразія були найбільш насильницьким регіоном у світі. Механізми для знищення в промисловому масштабі вперше винайшли в Сполучених Штатах, і тільки потім удосконалили в Європі. Коли справа доходить до насильства, європейці не просто майстри – історично вони підвищували свою майстерність, спочатку в області мистецтва, а потім і в інших сферах. Знадобилося 70 років, щоб придушити природну європейську схильність до насильства до такої міри, щоб навіть у найзагартованішого бійця ІД скрутило в шлунку і паморочилася голова. Однак 70 років абсолютно недостатньо.

Кінець цивілізації – це коли хтось діє виключно на емоціях, особливо на тваринних і варварських бажаннях завдати шкоди або вбити. Я знаю, тому що відчув це почуття в ніч паризьких терактів. Часом воно накочує на мене знову і знову. Протягом 26 місяців два піхотних підрозділи, в яких я служив, знищили в Афганістані сотні талібів, бійців угруповання Хаккані й Аль-Каїди (можливо, більше 1 тис.), і втратили 15 своїх – вбивати легко.

Але що дає мені й таким, як я, причини залишатися і жити в західному ліберальному світі – в умовах еволюції гуманітарної освіти, новаторства, поваги до прав громадянина і всіх тих складових, які роблять нас кращими за терористів ІДІЛ, собак, павуків і ящірок – так це наше прагнення бути розумними. Ми здатні робити висновки з наших дій, і діяти з урахуванням різних спонукань, діяти щедро і безкорисливо, попри те, що наше тіло диктує нам вбити або нашкодити, щоб отримати більше задоволення. Це той урок, який Захід опанував у результаті Другої світової, на мільйонах загиблих німців, росіян, українців, японців, поляків, французів – стільки, що вистачить на три сирійські війни.

Той же урок я вивчив, коли був на війні. Вбивати легко, але це веде лише до подальших убивств. Завжди може бути ще більше крові. Липкої крові, яка просочується всюди.

Люди думають, що Франція і Європа слабкі, тому що вони не діють досить агресивно (а) не знають надзвичайно кривавої історії цього регіону, і (б) не вірять у біологію. Цивілізація і сучасне західне суспільство – культурні конструкти, що заохочували кооперацію і альтруїзм, крихкі речі, які потрібно виховувати і захищати будь-якою ціною. Це продукт світу – у часи війни люди стають черствими, перестають піклуватися про інших, вдаються до безглуздого короткочасного задоволення від помсти. Невеликі прояви людяності і милосердя стають актами героїзму.

Навіть якщо зараз здається, що завдавання шкоди іншим людям принесе нам задоволення і вгамує біль, логіка, а також блискучий і суперечливий моральний імператив, якому вчить нас християнство, говорить про те, що в цій ситуації ми повинні ще більше розкрити обійми, «підставити іншу щоку», і не відповідати несправедливістю на несправедливість. Бойовики ІДІЛ - паразити, що харчуються кров'ю і насильством. Давайте ж своїми вчинками демонструвати наше моральну та інтелектуальну перевагу. Ми можемо піти різними шляхами і якщо захочемо, можемо знищити їх, але чи не опустимося ми при цьому до примітивного, тваринного стану?

Деякі реакціоністи спонукатимуть нас діяти саме так. Будуть закликати Європу стати такою ж брутальною, як 70 років тому. Будуть підштовхувати Америку до чергового «шоку і тремтіння». Ця популярна антиінтелектуальная ідея ґрунтується на впевненості в тому, що ми повинні робити те, що робити приємно, і до біса вся ця цивілізація. Щоб перемогти головорізів, треба самим стати головорізами. Але якщо хтось виступає за насильство, він нецивілізований, не підтримує такі гуманні цінності, як благодійність, великодушність та інші дорогоцінні речі, які відрізняють людей від мавп і нижчих форм тваринного світу. Вони - вороги.

З іншого боку, деякі завзято виступають проти будь-яких дій – особливо представники крайніх лівих сил, які кажуть, що в Парижі люди відчували те ж, що і ті, хто пережив бомбардування Багдада. Для 95% жителів західного світу, на яких вплинула паризька трагедія, і які не дотримуються крайніх правих або лівих поглядів, нормально щось відчувати з цього приводу, але не брати на себе відповідальність за всі проблеми світу. Якщо у людини є безпосередні зв'язки з Парижем, він відчуває гнів чи горе, і це цілком природно. Якщо ж таких зв'язків немає, то, незалежно від того, наскільки природні й доречні емоції переповнюють його в такі хвилини, далі він відключиться від них і буде діяти відповідності до нашої культурної і гуманістичної спадщини, тобто, буде діяти розумно.

Це означає як спільно, так і поодинці допомагати іншим людям (біженцям, мігрантам). З тієї простої причини, що це в наших силах. Ми не заражені ідеологічною хворобою, яка настільки часто володіє умами незадоволених, божевільних, як психопати з ІДІЛ – цим культурним імперативом вбивати. Ні, давайте продемонструємо нашу силу волі, незаперечну перевагу нашої цивілізації, опустивши зброю, давайте покажемо свою силу не робити те, що легко, і що дається американцям і європейцям легше, ніж що-небудь інше (ми кращі в такому простому занятті, як вбивство) – давайте проявимо милосердя. Інакше ми ризикуємо втратити те, що було куплено ціною океану нашої власної крові.

Переклад НВ

Текст публікується з дозволу автора

Оригінал

Більше думок тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.