6 грудня 2016, вівторок

Україна може перемогти у війні на сході

коментувати
Україна здатна не тільки розбити ворогів на сході країни, але й піти далі. Ключ до цього — добровольчі батальйони

Україна сильніше, ніж здається. Так, з одного боку, у світі впевнені, що вона не в змозі протистояти Росії, і поки їй просто щастить з утриманням позицій. Але з іншого — зростає група людей, які бачили те, що відбувається в Донбасі своїми очима і вірять, що Україна може здолати РФ. Ключ до такої можливості — добровольчі батальйони. І ось чому.

Під час навчання піхотних офіцерів американської армії зіштовхуєшся з двома паралельними реальностями. Перша — майбутнім командирам піхоти вселяється необхідність підпорядкування наказам. Так зване лідерство зверху вниз: командир віддає наказ, підлеглий його виконує. Друга частина тренування будується на абсолютно протилежній ідеї, коли в кожному загоні є лідери і солдати, кожен з яких володіє власними ідеями і унікальним досвідом.

У радянській воєнній доктрині розробка всіх планів загону перекладається на офіцера. В американській ж, незважаючи на суворі покарання за порушення наказів, у всіх є можливість проявити ініціативу. Солдати, сержанти і офіцери вчать тому, що завжди краще зробити хоч щось, ніж нічого. Якщо у вас стріляють, стріляйте у відповідь, не чекайте наказу. Це доктрина знизу вгору.

Якщо у вас стріляють, стріляйте у відповідь, не чекайте наказу

Вищі офіцери в Україні і Росії навчалися радянській доктрині, що виключає маневри, ініціативи. Цілком зрозуміло, чому радянська доктрина проіснувала так довго: вона допомогла СРСР уникнути поразки у Другій світовій. Вміння вчепитися намертво і триматися навіть перед лицем неминучої смерті було ефективним механізмом протистояння німецької армії.

Радянська доктрина продовжує жити, хоча, судячи з того, що я бачив і чув від українських бійців у Києві, Яворові і на передовій, вона мало допомагає їм у війні з проросійськими сепаратистами. Я раз за разом чую повторення історії: росіяни та бойовики-сепаратисти стріляють по українських позиціях, а часом доводиться чекати дозволу відкрити вогонь у відповідь. Генерали розробляли плани, чекали їх виконання, але не перевіряли, наскільки ці плани реальні. У підсумку генерали виявилися нездатні корегувати їх у відповідності до обставин, що призвело, зокрема, до катастрофи під Іловайськом. Це класична проблема радянської доктрини.

Загони, що вчилися воювати з радянською доктриною, вміють утримувати позиції або стратегічно важливі точки, але стають вкрай вразливими, переходячи в наступ, оскільки надто залежать від керівництва.

Дуайт Ейзенхауер, головнокомандувач військами антигітлерівської коаліції в Європі під час Другої світової, одного разу вимовив фразу, яка якнайкраще описує цю проблему: “План — ніщо. Планування — все". "Боріться так, як того вимагає ситуація",— вчать американців. У США вже давно зрозуміли, як важливо мотивувати молодших офіцерів і сержантів до прояву ініціативи. Ейзенхауер (та і кожен ветеран) розумів, що вже з першим пострілом всі плани летять до чорта, і врятувати становище можуть тільки добре треновані лейтенанти, сержанти і солдати.

Це і є наймогутніша зброя України: всі добровольчі батальйони, більшість яких тепер увійшли в Національну гвардію, самостійно розвинули "низову" доктрину. Вони вивчили чимало важких уроків, борючись з сепаратистами, а потім і з російською армією, але не підкорються тим формальним процедурам, до яких звик супротивник. Їх сержанти — це солдати з реальним бойовим досвідом, їх офіцери — це сержанти, які заслужили повагу своїх бійців. Вони, не вагаючись, будуть стріляти у відповідь.

У більшості випадків добровольчі батальйони знаходяться на передовій і тримають позиції пліч-о-пліч з нацгвардійцями. В окопах. Але армія повинна використовувати їх за прямим призначенням — як компактні дисципліновані групи бійців, готові прорватися через позиції противника. Іншими словами, діяти, як американські рейнджери. Регулярна українська армія навчалася у відповідності до радянської доктрини, і більшість старших офіцерів не вміють мислити інакше. Саме тому в окопах повинна сидіти регулярна армія, а добровольчим батальйонам необхідно доручати завдання на окупованій території.

Україна в змозі розбити ворогів в Криму, зайнятих сепаратистськими регіонами, та й навіть піти далі. Людський та інституціональний потенціал дозволяє їй стати однією з наймогутніших країн в Європі, якщо вона скористається досвідом, набутим у війні. Інша справа, чи зацікавлена влада України в перемозі і вірить взагалі в те, що перемога можлива. А вона можлива.

Колонка опублікована в журналі Новое Время від 21 серпня 2015 року

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.