19 серпня 2017, субота

Україна може перемогти у війні на сході

коментувати
Україна здатна не тільки розбити ворогів на сході країни, але й піти далі. Ключ до цього — добровольчі батальйони

Україна сильніше, ніж здається. Так, з одного боку, у світі впевнені, що вона не в змозі протистояти Росії, і поки їй просто щастить з утриманням позицій. Але з іншого — зростає група людей, які бачили те, що відбувається в Донбасі своїми очима і вірять, що Україна може здолати РФ. Ключ до такої можливості — добровольчі батальйони. І ось чому.

Під час навчання піхотних офіцерів американської армії зіштовхуєшся з двома паралельними реальностями. Перша — майбутнім командирам піхоти вселяється необхідність підпорядкування наказам. Так зване лідерство зверху вниз: командир віддає наказ, підлеглий його виконує. Друга частина тренування будується на абсолютно протилежній ідеї, коли в кожному загоні є лідери і солдати, кожен з яких володіє власними ідеями і унікальним досвідом.

У радянській воєнній доктрині розробка всіх планів загону перекладається на офіцера. В американській ж, незважаючи на суворі покарання за порушення наказів, у всіх є можливість проявити ініціативу. Солдати, сержанти і офіцери вчать тому, що завжди краще зробити хоч щось, ніж нічого. Якщо у вас стріляють, стріляйте у відповідь, не чекайте наказу. Це доктрина знизу вгору.

Якщо у вас стріляють, стріляйте у відповідь, не чекайте наказу

Вищі офіцери в Україні і Росії навчалися радянській доктрині, що виключає маневри, ініціативи. Цілком зрозуміло, чому радянська доктрина проіснувала так довго: вона допомогла СРСР уникнути поразки у Другій світовій. Вміння вчепитися намертво і триматися навіть перед лицем неминучої смерті було ефективним механізмом протистояння німецької армії.

Радянська доктрина продовжує жити, хоча, судячи з того, що я бачив і чув від українських бійців у Києві, Яворові і на передовій, вона мало допомагає їм у війні з проросійськими сепаратистами. Я раз за разом чую повторення історії: росіяни та бойовики-сепаратисти стріляють по українських позиціях, а часом доводиться чекати дозволу відкрити вогонь у відповідь. Генерали розробляли плани, чекали їх виконання, але не перевіряли, наскільки ці плани реальні. У підсумку генерали виявилися нездатні корегувати їх у відповідності до обставин, що призвело, зокрема, до катастрофи під Іловайськом. Це класична проблема радянської доктрини.

Загони, що вчилися воювати з радянською доктриною, вміють утримувати позиції або стратегічно важливі точки, але стають вкрай вразливими, переходячи в наступ, оскільки надто залежать від керівництва.

Дуайт Ейзенхауер, головнокомандувач військами антигітлерівської коаліції в Європі під час Другої світової, одного разу вимовив фразу, яка якнайкраще описує цю проблему: “План — ніщо. Планування — все". "Боріться так, як того вимагає ситуація",— вчать американців. У США вже давно зрозуміли, як важливо мотивувати молодших офіцерів і сержантів до прояву ініціативи. Ейзенхауер (та і кожен ветеран) розумів, що вже з першим пострілом всі плани летять до чорта, і врятувати становище можуть тільки добре треновані лейтенанти, сержанти і солдати.

Це і є наймогутніша зброя України: всі добровольчі батальйони, більшість яких тепер увійшли в Національну гвардію, самостійно розвинули "низову" доктрину. Вони вивчили чимало важких уроків, борючись з сепаратистами, а потім і з російською армією, але не підкорються тим формальним процедурам, до яких звик супротивник. Їх сержанти — це солдати з реальним бойовим досвідом, їх офіцери — це сержанти, які заслужили повагу своїх бійців. Вони, не вагаючись, будуть стріляти у відповідь.

У більшості випадків добровольчі батальйони знаходяться на передовій і тримають позиції пліч-о-пліч з нацгвардійцями. В окопах. Але армія повинна використовувати їх за прямим призначенням — як компактні дисципліновані групи бійців, готові прорватися через позиції противника. Іншими словами, діяти, як американські рейнджери. Регулярна українська армія навчалася у відповідності до радянської доктрини, і більшість старших офіцерів не вміють мислити інакше. Саме тому в окопах повинна сидіти регулярна армія, а добровольчим батальйонам необхідно доручати завдання на окупованій території.

Україна в змозі розбити ворогів в Криму, зайнятих сепаратистськими регіонами, та й навіть піти далі. Людський та інституціональний потенціал дозволяє їй стати однією з наймогутніших країн в Європі, якщо вона скористається досвідом, набутим у війні. Інша справа, чи зацікавлена влада України в перемозі і вірить взагалі в те, що перемога можлива. А вона можлива.

Колонка опублікована в журналі Новое Время від 21 серпня 2015 року

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.