24 квiтня 2017, понеділок

У Обами не знають, що робити з Росією

коментувати
Слабка зовнішня політика США утворила вакуум у світі, який одразу заповнили дві сили: ісламський екстремізм та відроджений російський націоналізм

Коли в 1991 році розпався Радянський Союз, світ, здавалося, нарешті розквітне. Західні колоніальні імперії розпадалися, військові диктатури випускали зі своїх пазурів цілі народи, Китай ставав більш відкритим для торгівлі і діалогу. Ось-ось повинна була здійснитися мрія про загальну рівність та добробут. Але цього так і не відбулося через корумповану радянську владу.

Американська гегемонія тоді була останнім центром впливу: група країн зі схожими цінностями прагнула зробити інструментами свого зростання лібералізм, діалог, демократію та капіталізм, а не радикальну релігію або тотальний державний контроль. Але США, на жаль, не змогли мудро розпорядитися отриманою силою та можливостями.

Президент Клінтон, якого всередині держави прославляли за досягнуте при ньому економічне процвітання, в питаннях зовнішньої політики був, м'яко кажучи, наївний. Він дозволив Росії підім'яти під себе Східну Європу (те, як адміністрація Клінтона тиснула на Україну, вимагаючи віддати її ядерний арсенал Росії, зараз здається особливо дурним), дозволив Китаю влізти в Африку і поширити свій вплив на Південно-Східну Азію, а також значною мірою проігнорував загрозу ісламського екстремізму.

Путінська Росія використовує вседозволеність, відправляючи свої війська у Сирію

Адміністрація Буша запам'яталася катастрофою в Іраку, а також, до певної міри, і на всьому Близькому Сході. Віра в те, що в Іраку, звільненому від влади Саддама Хусейна, негайно розквітне демократія, тепер здається настільки ж абсурдною, як і впевненість Клінтона в тому, що Росія звільнилася від поганої спадщини десятиліть радянського правління.

Президент Обама обіцяв США і світу, що при ньому все буде зовсім не так, як при Буші, що він буде керуватися принципами рівності та справедливості. Виступаючи за демократію і діалог у тих питаннях, які Буш вважав за краще вирішувати силою, Обама розповідав про те, як світ стане більш безпечним.

Цього так і не сталося.

Я вірю і в діалог, і в дипломатію. Людина з мінімальними моральними цінностями повинна спробувати вирішити справу мирно, перш ніж розпочати війну — найнебезпечніше заняття з усіх, придуманих людьми, після якого навіть солдати і офіцери, які вижили, залишаються назавжди травмованими побаченим. Війна дорого обходиться всім залученим до неї сторонам, як зараз стало ясно Америці, яка продовжує платити за рішення вторгнутися в Ірак і повалити жорстокого, але (в ретроспективі) необхідного регіону диктатора.

Через низку складних причин, від політичної волі до незацікавленості в питаннях зовнішньої політики, адміністрація Обами стійко відмовлялася від розробки розумної зовнішньополітичної стратегії, яка допомогла б визначити відносини з різними регіонами світу. І цей вакуум одразу заповнили дві нові сили: регіональний та етнічний ісламський екстремізм на Близькому Сході і відроджений російський націоналізм в Євразії, сумним наслідком якого став конфлікт в Україні. Схоже, адміністрація Обами не знає, що робити з Росією, або не готова що‑небудь робити, крім символічних кроків. І путінська Росія використовує цю вседозволеність, відправляючи свої війська в Сирію, щоб відкрито підтримати режим Башара Асада, а також продовжує окупацію Криму і територій у Східній Україні.

Що це означає для України? Країні варто приготуватися протистояти Росії самостійно, розраховуючи виключно на власні сили, оскільки рішучість США та ЄС у цьому питанні вкрай слабка. Україні вже доводилося ставати щитом на шляху варварства, за що вона не отримала жодної подяки.

Це була погана новина. Гарна новина полягає в тому, що українці — сильний народ, який створює свою потужну та стійку національну ідею. Росія хотіла захопити всю Україну, але не змогла: її здолали погано озброєні добровольці.

Україна може обернути свої нинішні слабкості в силу, якщо скористається природним людським потенціалом для співпраці і опору. Якщо вона збереже оптимізм і буде працювати над створенням прозорих державних і правоохоронних органів, а також продовжить інтеграцію армії і добровольчих батальйонів. Так вона не тільки впорається без допомоги США і Європи, але і стане регіональною силою, рівною Росії, якщо не перевершить її. Америка не освітлює Україні дорогу, але, відверто кажучи, Україні це і не потрібно. Вона в змозі побачити власний шлях.

Колонку опубліковано в журналі Новое время за 16 жовтня 2015 року

Републікування повної версії тексту заборонене

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.