29 березня 2017, середа

Кремль відкриває новий фронт інформаційної війни

коментувати
Щоб виграти, Києву потрібно перейти в наступ, повідомляючи про все чесно та відверто

Військовий конфлікт на сході України зайшов у глухий кут. Сепаратистам бракує людських ресурсів та мотивації, щоб захоплювати нові території. Росія сподівається отримати вплив на українську владу без відправлення в країну нових солдатів. Для цього Кремль робить ставку на дипломатію, намагаючись переконати США та Європу в тому, що Україна неправа і її силою потрібно посадити за стіл переговорів. Протистояння ведеться як на політичному фронті, так і в ЗМІ. І тут варто визнати: Росія перемагає.

Коли я служив в американській армії, більшу частину часу США займалися відновленням інфраструктури в Афганістані. Ми будували дороги, лікарні, школи. Ми віддавали мечетям ковдри, килимки та Корани. Ми з повагою ставилися до культури Афганістану і намагалися дати афганцям доступ до того, що на Заході сприймалося як щось само собою зрозуміле.

Але армія не вміла спілкуватися з медіа, тому історія Афганістану стала історією війни та корупції. Професійних оглядачів в Афганістані тоді було небагато. На кожного хорошого репортера, якого я зустрів там, доводилися два або три готових вчепитися за першу-ліпшу історію. Саме ці журналісти писали про те, що Америка не справляється. Хоча вони не витрачали час на те, щоб ходити з нами в патрулі, не зустрічалися з місцевими старійшинами, не чули слова подяки та не бачили маленьких хлопчиків і дівчаток, що махали нашим патрулям, коли ті входили в село.

Гірше того, виявилося, що Талібан якраз відмінно вмів спілкуватися з пресою. Як тільки відбувалася сутичка, представники руху тут же повідомляли про напад на американський конвой та вбивства солдат. На ділі ж їм вдавалося це рідко, але дивно, що люди, котрі читали газети, наприклад, в Китаї, про це не знали: з правди (що насправді нічого не сталося), не вийшло б зробити гарні заголовки, а ось брехня Талібану прослизала без проблем. Так з часом і склався образ американців, що полювали за афганцями. Більш далекої від істини речі не можна було уявити, але ми самі винні в тому, що дозволили Талібану поширювати свою версію подій.

Образ України у світі закриває личина, створена Росією

В Україні робота з інформацією теж далека від ідеалу. Наприклад, кожен українець обізнаний про жахливі події, що відбувалися в країні у ХХ столітті, але на Заході про це майже ніхто не знає. Українські політики та громадяни розуміють, що СРСР провів перший свідомий геноцид власного народу — голодомор. Але більшість українців і уявити собі не можуть, що багато американців про голодомор ніколи не чули. По суті, якщо американці і згадують про зв'язок українців з подіями Другої світової, то в контексті колабораціонізму деяких українців з нацистами та участі їх у голокості.

До того, як я приїхав в Україну, щоб писати про війну, я ніколи не чув про голодомор. Коли говорю про нього з друзями, для них це найчастіше виявляється новиною. Здавалося б, суспільство має знати про п'ять мільйонів смертей, але не знає. Чому Україна не оприлюднює катастрофу, за якої її громадянам доводилося займатися канібалізмом?

Як я розумію, причини дві. З одного боку — активно пропагована російська інтерпретація історії, яка вже 80 років подає Україну в найгіршому світлі. З іншого — неготовність частини українських політиків та військових підпустити західних журналістів ближче.

Україна не в змозі контролювати фальшивки, що запускаються Росією. Але українські військові та політики можуть відкритися західним журналістам, які дотримуються в своїй роботі наукових методів, принципів гуманізму та спираються на факти. Україна повинна вірити, що факти на її стороні і що чесна публікація цих фактів створить на Заході необхідне співчуття для довгострокового політичного успіху України (не тільки для виживання — вижити вона в змозі і самостійно).

Нещодавно моєму колезі Нолану Петерсону на вісім днів надали доступ до загону Нацгвардії — першому із західних журналістів. Репортажі Петерсона привернули життєво важливу увагу до передової, страждань та героїзму пересічних українських солдатів і задокументували, як росіяни та сепаратисти неодноразово порушують режим припинення вогню. Гарний початок, але цього недостатньо: струмочок правди повинен перетворитися в вируючий потік.

В України проблеми з піаром, її образ закриває личина, створена Росією. Тому Києву час переконати весь світ у тому, що країна гідна допомоги та співчуття. А заради перемоги в інформаційній війні з РФ, Україні краще перейти в наступ. Такий крок реальний, не потребує зайвих витрат, і це те, що потрібно було зробити ще вчора.

Колонку опубліковано в журналі "Новое Время" від 18 вересня 2015 року

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.