6 грудня 2016, вівторок

Чому Гілларі переможе

коментувати
Клінтон отримає беззастережну перемогу

Клінтон отримає беззастережну перемогу

Давно в Сполучених Штатах не було настільки прогнозованих виборів

Президентські перегони – це завжди високі ставки (добрий приклад для цього – вибори 1860 року, після яких почалася Громадянська війна), але передбачити, хто стане переможцем, часто не так вже просто, особливо в останні роки.

Якщо не брати до уваги політичну риторику, такі політики як Боб Доул і Білл Клінтон, насправді, дуже схожі. Барак Обама і Гілларі Клінтон, Джон Маккейн і Мітт Ромні – відмінності між цими людьми дуже поверхневі, а подібність - очевидна. Вибори завжди зводяться до обговорення політики щодо інших держав, соціальних питань та прогнозів на тему того, що може статися, якщо виберуть цього центристського політика або того, що якщо шальки терезів хитнуться трохи праворуч, трохи ліворуч. Наприклад, жодна з двох основних партій не закликала до відмови від двопартійної системи (і, відповідно, до знищення цієї самої партії).

Але нинішнє президентське протистояння - між Гілларі Клінтон і Дональдом Трампом - достатньо передбачуване. Клінтон отримає беззастережну перемогу - ще з травня я кажу, що Трамп зазнає історичної поразки. У травні мені здавалося, що він набере не більше 35-40%. До липня я знизив його шанси до 30-35%, грунтуючись на зроблених ним заявах і на тому, як реагували на його слова помірковані та консервативні республіканці. До серпня я вже не був упевнений, чи набере він хоча б 30%.

Ромні отримав 48% голосів, використовуючи традиційну платформу республіканців: за НАТО і проти Російської імперії

По-перше, його консервативна риторика підірвана його ж обурливими показушними обіцянками відмовитися або зруйнувати традиційні механізми західних сил (ЄС, ООН, НАТО), маніакальними і нічим не підтвердженими твердженнями про власну звитягу, а також несвоєчасними публічними істериками. По-друге, Трамп орієнтується на біле консервативне населення, яке відкинуте глобалізацією і ненавидить Клінтон. Ці люди становлять не більше 30% голосуючого електорату (якщо, звісно, всі з них підуть на виборчі дільниці). Нарешті, наратив Трампа по суті своїй непослідовний і заплутаний. Це якесь поєднання ненависті та образи, що кидає виклик таким основним американським істинам, як «диктатори – це погано». Більшість освічених американців просто не в змозі раціонально пояснити, за що його можна підтримувати. Ромні отримав 48% голосів, використовуючи традиційну платформу республіканців: за НАТО і проти Російської імперії. Трамп, тим часом, віддав цю платформу Клінтон.

Клінтон – дуже складний і суперечливий персонаж, який, найімовірніше, програв би вибори будь-якому звичному опоненту від правих. Але на тлі Трампа вона процвітає. Клінтон не запропонувала рішення щодо жодної з ключових проблем, з якими стикається Америка або світ. Замість цього вона багатослівно обіцяє не змінювати нічого, крім якихось поверхневих і незначних речей. У неї є довгий список друзів, яких вона підняла, і ворогів, яких вона покарала. Цілком ймовірно, що консервативний зовнішньополітичний істеблішмент (з яким вона завжди була в дружніх стосунках, і який майже в повному складі засудив Трампа) згуртується навколо неї в надії на отримання посад в її адміністрації. Клінтон – не найкращий вибір, але, на відміну від Трампа, вона не встигла налаштувати проти себе і лівих, і центристів, і правоцентристів.

Трамп – це божевільні, расистські ідеї для внутрішньої політики, які ніколи не спрацюють, а також невластива Америці зовнішня політика, яка послабить країну і посилить Росію за рахунок Європи. Клінтон – це жодних змін у внутрішній політиці, однак більш войовнича і конфронтаційна (щоб заручитися підтримкою консервативних союзників) зовнішня політика (але менш настирлива, ніж тріумфальна доктрина Джорджа Буша).

Трампа поб'ють, і це добре для України. На щастя, все, що пов'язує з республіканця з Путіним, показує Росію в невигідному світлі. Наприклад, колишній глава передвиборчого штабу Трампа Пол Манафорт був радником Віктора Януковича. Американці відомі тим, що погано розуміються в географії та політиці за межами Америки – вони прокидаються тільки тоді, коли це стосується їх безпосередньо. Сьогодні багато хто з них вперше почули про Євромайдан, Януковича і Путіна.

Багато років Росія користувалася американським невіглаством і небажанням стояти на своєму. Грузія, Крим, Молдова? Американці були готові віддати ці регіони кому завгодно, адже це не є частиною історії США. Раз Росію хвилюють ці регіони, чому б не змиритися з цим? Однак сьогодні Росія і Україна несподівано стали частиною американських виборів, і це явно працює не на користь Трампа.

Адже все могло бути інакше. Фонд Клінтонів отримав мільйони доларів від тіньового російського бізнесу. І у Білла і Гілларі є довга історія співпраці з сумнівними російськими магнатами. Білл Клінтон просував Будапештський меморандум, одну з найбільш проросійських угод в історії. Гілларі Клінтон була великим прихильником так званого «перезавантаження» відносин з Росією, оголошеного після російсько-грузинської війни. Якби Путін підтримав на цих виборах Гілларі, а не Трампа, хто знає...

Але все вийшло навпаки. Путін вирішив цілком підтримати республіканця, що може стати однією з найбільш недалекоглядних політичних помилок в історії. Це вже призвело до того, що Демократична партія, лівоцентристи і навіть частина правоцентристів усі разом відмовилися від Росії та її радянської історії – одна з найбільш дивних ситуацій в американській політиці на моїй пам'яті. Історія звірячої боротьби Росії з правами людини, етнічні чистки – все це стало мейнстрімом в Америці. Журналісти, які завжди раді написати про щось нове, мають роздолля.

У довгостроковій перспективі майбутнє Америки, з огляду на демографію і тенденції в освіті, центристське і лівоцентристське. Гілларі Клінтон, можливо, не найкращий оратор, однак вона апелює до більшої частини американського населення. Зв'язок Трампа з Путіним і Януковичем, які підтримують войовничість, антисемітизм і антигуманність Росії означає, що обидві партії підтримають рішення Клінтон піти в політичний наступ проти російського експансіонізму. Це дуже-дуже добре для України і дуже-дуже погано для Росії.

Коли рейтинги Трампа пішли вниз, Путін почав дистанціюватися від нього (правда, зараз вже пізно), робити примирливі заяви в бік Клінтон, заговорив про компроміс на Близькому Сході на американських умовах, пом'якшив свою риторику щодо НАТО та України, виявляючи загальне смирення на світовій арені.

Клінтон, безумовно, виграє вибори. Причому, найімовірніше, вона виграє з великим запасом, незважаючи на всі її недоліки і на те, що вона, насправді, дуже слабкий кандидат. На щастя для України і нещастя для Путіна, який поставив не на того коня, Клінтон добре вміє відрізняти друзів від ворогів. Після виборів Путін буде тим самим хлопцем у дешевій шапці і куртці, який повільно рве свій програний квиток після невдалої ставки, намагаючись зрозуміти, як він пояснить Китаю, що орендна плата знову буде пізно.

Не дуже приємно.

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.