10 грудня 2016, субота

Геній Майдану: феномен українського характеру

коментувати
Кожному місцю притаманна неповторна атмосфера, яка породжує навколо нього або певний застій, або ж надзвичайні культурні феномени

Київський Майдан звинувачували в багатьох гріхах, включно з поганою кармою. Можна багато говорити і сперечатися з цього приводу, але одне в Майдану не забрати точно – цілу низку геніальних національних культурних явищ, які стали невід'ємною рисою Революції Гідності 2013-2014 років. Геній Майдану найбільш яскраво проявився у відродженні самосвідомості української нації, бажання повної самоідентифікації і повернення до своїх історичних коренів.

Вже в перший день Майдану на площі з'явилася сцена, і почали виступати артисти. До такого повороту подій люди поставилися по-різному. Пісні і танці для багатьох не в'язалися з революційністю моменту і бажанням швидко навести лад у країні. Але за великим рахунком у бажанні українців акумулювати енергію в одному місці, під "дикі танці" Руслани та думи Тараса Компаніченка, не було нічого дивного. Швидше, це була виявлена здатність нашого народу перетворювати будь-яку подію в театрально-пісенне-віршоване дійство. Так нам ближче і зрозуміліше. Так проявляється душа українця, об'єднуючи однодумців, і моментально виявляючи чужого в натовпі. Саме любов до творчості відрізняє нашу націю від багатьох інших у світі, і змушує ставитися творчо навіть до революційної діяльності.

Зі зростанням напруження революційних пристрастей, росла й міра напруження революційних виступів. Гімн став головною піснею Майдану, головним закликом до перемоги. Його співали чотирирічні діти і сивочолі старці, дівчата, яким можна співати пісні про кохання і дорослі чоловіки, в чиїх вустах він ставав грізною зброєю. За сприйняттям український гімн можна було порівняти лише з Марсельєзою французів. Гімн кликав на бій. Його співали, коли перемагали. Він підтримував, коли виникала загроза ураження і смерті. І звучав, коли втрачали друзів... Чи є в світі аналогічний художній твір, який може діяти на мільйони людей з такою силою, несучи в собі міць життя і смерті одночасно? Не думаю. Недарма українці з відвертим презирством ставляться до тих, хто не здатний ставиться до гімну з повагою.

Саме так відбуваються мирні культурні революції і тільки вбивці виводять на вулиці танки і гради і окупують міста

Пісня. Її вплив у дуеті слів і музики незрівнянний. Щоб не відбувалося на Майдані, українці не припиняли співати. В найстрашніші лютневі розстрільні ночі, охоплені пожежами і поривчастий вибухами, на Майдані звучала "Лента за лентою". Поруч, на Грушевського, під складеними до неба  автомобільними покришками, від яких ішов купчастий чорний дим, народжувалося нове - народне: "Горіла шина, палала". А коли по Майдану попливли труни "Небесної сотні", разом з Героями попливла через всю площу, над усім Києвом – "Пливе кача". Пісня-стогін, пісня-туга, що силою свого горя і силі свого незламного духу, звучить сильніше за найтрагічніші реквієми найвидатніших композиторів світу. Слухаючи її і зараз серце стискається, і пам'ять миттєво забирає у ті трагічні дні.

Самоідентифікація українців через пісню йшла і за кордоном. Пробудження почуття нації з новою силою, народження почуття єдності в діаспорах, збір грошей і допомоги революційному Києву і  революційних міст України, які приєдналися до нього, йшло на концертах, які часто супроводжуються продажем національних речей і картин українських художників в Австралії, Франції та Польщі. І хто знає, може саме українська пісня спонукала молодих українців, які проживають з народження у Штатах, Швейцарії та Німеччини, кинути все і приїхати воювати за свободу своєї Батьківщини – за свободу України.

Вишиванка також стрімко повернулася у життя українців, як і гімн. Ніби все миттєво згадали про нитки, якими колись вишили їм бабусі і прабабусі на життя і на долю. Люди масово виходили на демонстрації та мітинги протесту в національних костюмах. Стало майже правилом гарного тону бути одягненим у національний одяг, що ввібрав історію, родову пам'ять, всі радощі й лиха предків. Вишиванка була ще і відмітним знаком. Так свій впізнавав свого серед чужих - тихушники і беркути не носили національне. Вишиванка стала і оберегом для безлічі людей, які вірили в те, що родовий одяг в змозі захистити від найтрагічніших подій, відвернути смертельний удар і зберегти життя. На жаль, не завжди вдавалося врятуватися таким чином. І тоді в останній шлях герої йшли одягнені так, як їхні пращури. На небі їх зустрічали козаки з вусами і в вишиванках і брат впізнавав брата. Щось містичне невідступно присутнє в наших традиціях.

Українське пронизувало і весь побут майданівців - тих, хто постійно жив на площі. Самі наваристі українські борщі, найсмачнішу кашу, бутерброди з салом, львівську каву - готували саме тут. Духом козацтва були просякнуті всі велетенські котли з їжею, ароматний запах від якої розлягався далеко за межі площі. Милі дівчата пригощали всіх гарячим чаєм і намагалися мало не насильно змусити взяти канапку. Бабусі відкривали свої засіки і несли нескінченним потоком закрутки з огірками, помідорами та капустою, щоб нагодувати дітей, які захищають Україну. Та й самі намети скоріше нагадували затишні хати, ніж тимчасове місце проживання революціонерів. У них були ікони, рушники, горшики та лавки - все те, без чого неможливо собі уявити справжній український дім. Скрізь зустрічали щедро, хлібом-сіллю, з братніми обіймами. Дружбу всієї великої української Батьківщини (сім'ї) символізувала майданівська дровниця, де любовно було складено поліно до поліна та підписане кожне по імені наших міст - величезний український осередок, який ніколи не згасне.

Ну і звичайно, Майдан був би неможливий без Мистецького Барбакану, без барикади творчої інтелігенції з феноменальними роботами Андрія Єрмоленка та інших художників. Цікаво звучало творче кредо Барбакана: Письменники, поети, художники, дизайнери та представники всіх творчих професій заявляють про те, що вони поза політикою, але проти режиму. З цієї причини у Мистецького Барбакана не було лідера або керівництва. Зате була повна самоорганізація і порядок. Це дуже в дусі українських традицій, чи не так? Майданівські автори збирали та ще зберуть дуже багато яскравих виставок. Творці Барбакана – це творці народної культури, якою заражаються найбільші з професіоналів, коли енергія народу б'є через край. Ці творіння революції в майбутньому цінуються як джерело справжньої чистої енергетики і коштують цілі стани, підживлюючи життєві сили власників.

Жовто-блакитний. Основний колір Майдану. Колір національного Прапора. Він увійшов у життя українців у всіх проявах. Починаючи з тоненьких стрічок на грудях і закінчуючи прапорами на барикадах, за які люди були готові віддати життя. Зберегти прапор –означало зберегти честь. За силою з жовто-блакитним прапором міг посперечатися хіба чорно-червоний - повстанський прапор, символ одвічної боротьби української нації. Але прапори і кольори не сперечалися, а мирно уживалися і навіть доповнювали один одного.

Всі символи старого світу - символи влади, яка крала, вбивала, морила голодом, кидала в тюрми і знущалася над українцями - стали відразу ненависні мільйонам людей. Революційні маси людей були готові зносити пам'ятники Леніну та іншим ідолам, ніби розраховуючись з ними за всі ті лиха, що принесли їх господарі українського народу. Відсутність культури, - кричали деякі персонажі.

Заміщення фізичної розправи – розправою над"кумирами" ворога, - дозволю собі зауважити я. Саме так відбуваються мирні культурні революції і тільки вбивці виводять на вулиці танки і гради і окупують міста, борючись проти цілих народів.

Саме Майдан 2013-2014 років підкреслив закономірність, яку багато хто вперто не хотів помічати раніше і намагається не бачити і сьогодні: український народ, в черговий раз, виявився духовнішим і культурнішим за своїх правителів. Мабуть, жодній революції в світі такою мірою як українській не вдалося з такою тонкістю і очевидністю довести і продемонструвати феномен 21 століття, характерний для багатьох держав. У влади знаходяться бандити, злодії та вбивці. Справжньою культурною та політичною елітою України є народ і його основна революційна рушійна сила, готова безстрашно боротися заради перемоги Справедливості. Ціною власного життя. До перемоги.

Цікаво, що Майдан проявив і вроджену інтелігентність українців у всіх поколіннях. Наше шанування старших – прислухатися, перейняти досвід, допомогти, поступитися місцем, пригостити кавою, віддати останній шматок хліба - в центрі Києва це стало нормою існування. Виходячи на Майдан, неможливо було собі уявити, що ще вчора ось той юнак не міг поступитися місцем в метро он тій дамі бальзаківського віку. Майдан пробудив найкращі риси в людях. Тисячі і тисячі несли сюди їжу, речі, бензин і шини, розкладали багаття і прикривали один одного від куль, тому що знову стали тієї великої і єдиної сім'ї з гордим іменем – Україна.

Українець став на Майдані глобальним і значущим поняттям. З графи національність слово повільно перекочувало в кров, вирувало, прокидалося, розправляло плечі і ставало... громадянином України буквально на очах.

І вже неважливо, якою мовою ти говориш в побуті, звідки приїхав, хто ти – татарин, росіянин чи єврей. Важливо, ким ти себе відчуваєш тут, на цій землі, на цій площі, на цьому Майдані. Перші смерті Майдану – вірменин і білорус – були сприйняті як смерті українських національних героїв. А інакше і не могло бути, бо вони билися за Україну і її волю.

Маленькі діти, які приходили сюди з жовто-блакитними прапорцями і кульками, співаючи гімн з помилками, вбирали революцію і спрагу свободи разом з молоком матері в самому серці Києва, і ставали українцями на сотнях Майданів України.

Бо слово українець в той час - це синонім слова Свобода. Геній Місця, Геній Майдану через століття торкався невидимим поцілунком до кожного, хто пройшов через його площу. В його диханні були сила Рюриків і дзвони київських соборів, міць Володимира і мудрість Ярослава, воля Ігоря і хода Ольги, запах Дніпра і вітер з Дніпровських круч. Цей вітер свободи буде літати над Україною, над Києвом і над Майданом вічно, з кожним століттям лише збільшуючи силу нескорених українців.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.