3 грудня 2016, субота

Саміт G-20: Чого домігся Путін

коментувати
Російський президент вже давно оголосив війну Європі і не погодиться на менше, ніж легітимація усіх його завоювань

Нещодавній саміт G-20 у Ханчжоу надав нам прекрасну можливість для оцінки статусу РФ у Європі. Хоча Володимир Путін показав, що Росія не так ізольована, як хотіли б багато хто на Заході, він все ж не зміг переконати Францію та Німеччину натиснути на Україну для виконання других Мінських угод.

Росія не може бути ізольована, якщо є можливість ненасильницького розв'язання війни в Україні. Абсолютно очевидно, що ні Європа, ні Сполучені Штати не знають, як досягти своєї стратегічної мети – відсторонення Башара Асада від влади в Сирії, не маючи справи з Путіним, який, як відомо, є рушійною силою сирійської порядку денного. Однак, зрозуміло й те, що санкції збережуться до тих пір, поки Москва не виконає своїх зобов'язань за Мінськом-ІІ, і що ні Франція, ні Німеччина не допоможуть Путіну вирішити долю України без участі України у цих переговорах. Таким чином, саміт у Ханчжоу не став повторенням Мюнхенської конференції. В найближчому майбутньому такого повторення не буде.

Політики та аналітики занадто часто або неправильно застосовують аналогію Мюнхена у світовій політиці. Але основна ідея чотирьох великих держав, які визначають долю і межі відсутньої на переговорах п'ятої держави, зберігає свою актуальність: у той час як безпосередня мета Путіна – Україна, в кінцевому рахунку він хоче реорганізувати Європу, як зробив Гітлер у Мюнхені. Дійсно, з точки зору Путіна, найкраще, чого він міг би досягти, – це зробити Німеччину і Францію своїми в злочині знищення фактичної незалежності України і її територіальної цілісності. Мабуть, масштабні навчання Кавказ-2016 будуть використовуватися як джерело постійного тиску для досягнення цієї мети. Але в той час як Захід не дасть військової відповіді на дії Росії в Україні, він, очевидно, і не кине Україну під колеса автобуса, як того хоче Путін.

У найближчі місяці ми можемо очікувати не просто посилення військового та невійськового тиску в Україні, зокрема тривалої відмови від реалізації Мінських угод, але й активізації інформаційної війни, прийомів економічного тиску, а також зусиль для впливу на уряди Франції та Німеччини. І Франція, і Німеччина проведуть вибори в наступному році, і частина кандидатів, Ніколя Саркозі та Німецька соціалістична партія (СДПН), повідомили про наміри укладати угоди з Путіним за рахунок України. Враховуючи ці факти, само собою зрозуміло, що Путін використовує всі свої козирі, щоб зашкодити позиції президента Франції Франсуа Олланда і канцлера Німеччини Ангели Меркель. Крім того, буде не дивно, якщо Путін продовжить бомбити Сирію, щоб спровокувати активізацію потоку біженців в Європу, зробивши міграцію інструментом своєї кампанії.

Перемога буде неповною, поки Путін не змусить Захід скасувати санкції

Оскільки Захід вже не може ізолювати Росію, західні лідери, безсумнівно, воліли б знайти компроміс з Росією, заснований на Мінському процесі. Але, як сказав президент Барак Обама в Ханчжоу, Росії не можна довіряти. Американські чиновники побоюються, що будь-яку угоду з Москвою щодо Сирії буде порушено, як тільки Москва вважатиме за доцільне зробити це. Зрештою, Росія порушила кожен свій договір в рамках СНД: Будапештський меморандум, Договір про звичайні збройні сили в Європі, Віденську ноту і Договір про ліквідацію ракет середньої і малої дальності.

Оскільки в Росії вірять, що Україна не може бути самостійним суб'єктом, незалежним від РФ, російський істеблішмент і навіть багато лібералів вважають, що віддати Крим або визнати відповідальність за війну в Україні буде означати втрату влади. І це може бути правдою. У них є два варіанти: утримати українську територію силою або ж переконати Європу прийняти російські умови і продати Україну. Оскільки затяжна війна з Україною і НАТО невигідна Росії, ми можемо очікувати тривалої європейської кампанії. Росія буде використовувати всі доступні політичні інструменти, поряд з постійною загрозою відновлення бойових дій, щоб підірвати стабільність в Україні, Німеччині, Франції та інших країнах Європи.

Хоча західні лідери, як і раніше, прагнуть до діалогу з Росією, важливо пам'ятати, що Путін вже давно оголосив війну Європі і не погодиться на менше, ніж легітимація усіх його завоювань. У Ханчжоу він насолодився тим, що більше не ізольований. Але перемога буде неповною, поки він не змусить Захід скасувати санкції і закрити очі на російську агресію на сході України. Хоча в найближчому майбутньому війни з Україною чи Європою не буде, через постійніх порушення режиму припинення вогню не буде йі миру.

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Стівена Бланка. Републікування повної версії тексту заборонене.

Вперше опубліковано на Atlantic Council

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.