19 серпня 2017, субота

Саміт G-20: Чого домігся Путін

коментувати
Російський президент вже давно оголосив війну Європі і не погодиться на менше, ніж легітимація усіх його завоювань

Нещодавній саміт G-20 у Ханчжоу надав нам прекрасну можливість для оцінки статусу РФ у Європі. Хоча Володимир Путін показав, що Росія не так ізольована, як хотіли б багато хто на Заході, він все ж не зміг переконати Францію та Німеччину натиснути на Україну для виконання других Мінських угод.

Росія не може бути ізольована, якщо є можливість ненасильницького розв'язання війни в Україні. Абсолютно очевидно, що ні Європа, ні Сполучені Штати не знають, як досягти своєї стратегічної мети – відсторонення Башара Асада від влади в Сирії, не маючи справи з Путіним, який, як відомо, є рушійною силою сирійської порядку денного. Однак, зрозуміло й те, що санкції збережуться до тих пір, поки Москва не виконає своїх зобов'язань за Мінськом-ІІ, і що ні Франція, ні Німеччина не допоможуть Путіну вирішити долю України без участі України у цих переговорах. Таким чином, саміт у Ханчжоу не став повторенням Мюнхенської конференції. В найближчому майбутньому такого повторення не буде.

Політики та аналітики занадто часто або неправильно застосовують аналогію Мюнхена у світовій політиці. Але основна ідея чотирьох великих держав, які визначають долю і межі відсутньої на переговорах п'ятої держави, зберігає свою актуальність: у той час як безпосередня мета Путіна – Україна, в кінцевому рахунку він хоче реорганізувати Європу, як зробив Гітлер у Мюнхені. Дійсно, з точки зору Путіна, найкраще, чого він міг би досягти, – це зробити Німеччину і Францію своїми в злочині знищення фактичної незалежності України і її територіальної цілісності. Мабуть, масштабні навчання Кавказ-2016 будуть використовуватися як джерело постійного тиску для досягнення цієї мети. Але в той час як Захід не дасть військової відповіді на дії Росії в Україні, він, очевидно, і не кине Україну під колеса автобуса, як того хоче Путін.

У найближчі місяці ми можемо очікувати не просто посилення військового та невійськового тиску в Україні, зокрема тривалої відмови від реалізації Мінських угод, але й активізації інформаційної війни, прийомів економічного тиску, а також зусиль для впливу на уряди Франції та Німеччини. І Франція, і Німеччина проведуть вибори в наступному році, і частина кандидатів, Ніколя Саркозі та Німецька соціалістична партія (СДПН), повідомили про наміри укладати угоди з Путіним за рахунок України. Враховуючи ці факти, само собою зрозуміло, що Путін використовує всі свої козирі, щоб зашкодити позиції президента Франції Франсуа Олланда і канцлера Німеччини Ангели Меркель. Крім того, буде не дивно, якщо Путін продовжить бомбити Сирію, щоб спровокувати активізацію потоку біженців в Європу, зробивши міграцію інструментом своєї кампанії.

Перемога буде неповною, поки Путін не змусить Захід скасувати санкції

Оскільки Захід вже не може ізолювати Росію, західні лідери, безсумнівно, воліли б знайти компроміс з Росією, заснований на Мінському процесі. Але, як сказав президент Барак Обама в Ханчжоу, Росії не можна довіряти. Американські чиновники побоюються, що будь-яку угоду з Москвою щодо Сирії буде порушено, як тільки Москва вважатиме за доцільне зробити це. Зрештою, Росія порушила кожен свій договір в рамках СНД: Будапештський меморандум, Договір про звичайні збройні сили в Європі, Віденську ноту і Договір про ліквідацію ракет середньої і малої дальності.

Оскільки в Росії вірять, що Україна не може бути самостійним суб'єктом, незалежним від РФ, російський істеблішмент і навіть багато лібералів вважають, що віддати Крим або визнати відповідальність за війну в Україні буде означати втрату влади. І це може бути правдою. У них є два варіанти: утримати українську територію силою або ж переконати Європу прийняти російські умови і продати Україну. Оскільки затяжна війна з Україною і НАТО невигідна Росії, ми можемо очікувати тривалої європейської кампанії. Росія буде використовувати всі доступні політичні інструменти, поряд з постійною загрозою відновлення бойових дій, щоб підірвати стабільність в Україні, Німеччині, Франції та інших країнах Європи.

Хоча західні лідери, як і раніше, прагнуть до діалогу з Росією, важливо пам'ятати, що Путін вже давно оголосив війну Європі і не погодиться на менше, ніж легітимація усіх його завоювань. У Ханчжоу він насолодився тим, що більше не ізольований. Але перемога буде неповною, поки він не змусить Захід скасувати санкції і закрити очі на російську агресію на сході України. Хоча в найближчому майбутньому війни з Україною чи Європою не буде, через постійніх порушення режиму припинення вогню не буде йі миру.

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Стівена Бланка. Републікування повної версії тексту заборонене.

Вперше опубліковано на Atlantic Council

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.