28 липня 2017, п'ятниця

Наступив на граблі. Сирійська помилка Путіна

коментувати
Чому Трампу не варто поспішати домовлятися з Кремлем про співпрацю щодо Сирії

У жовтні 2016 року Росія зробила серйозну заяву щодо Сирії, але західні джерела втратили її з уваги. Москва оголосила, що підтримує відновлення влади президента Сирії Башара Асада по всій країні, на чому раніше наполягала. Це твердження заслуговує серйозної критики з боку Заходу, оскільки його наслідки можуть бути вкрай негативними.

По-перше, воно не тільки сповіщає про готовність РФ і її військ до безстрокової війни від імені Асада по всій Сирії. Воно також показує, що цілі Москви збігаються з інтересами Асада і його іранських покровителів. Іншими словами, цементує російсько-іранський альянс на Близькому Сході; незалежно від того, наскільки незначним вважає його Москва, ця заява загрожує негативними наслідками і для Сполучених Штатів з їхніми близькосхідними союзниками. Воно підбурить Тегеран до нових зловмисних дій у майбутньому, оскільки Іран буде впевнений у надійності підтримки з боку Путіна. Чого тільки варта активізація торгівлі зброєю і економічних угод між Москвою і Тегераном.

По-друге, ця заява та угода з Іраном означають, що будь-яка потенційна домовленість між США і Росією щодо Сирії спричинить за собою обов'язкове прийняття Асада, незважаючи на його військові злочини і застосування хімічної зброї, як законного президента Сирії. Це також означає принизливу поразку і визнання «спільного лідерства» Росії в регіоні, в тому числі у передбачуваній війні з ІД. А попередній досвід показує, що Москва не стане боротися з ІД, що б вона не говорила і на що б не погоджувалася.

Путін не тільки впевнений, що в Сирії він виграв, а Вашингтон програв; він ще й має намір принизити США будь-яким доступним способом

По-третє, заява показує: Путін не тільки впевнений, що в Сирії він виграв, а Вашингтон програв; він ще й має намір принизити США будь-яким доступним способом. Незважаючи на всі розмови про угоду з Трампом, як тільки той вступить на посаду, Путін може погодитися на переговори, вимагаючи якихось поступок з боку президента США, а потім використає їх для подальшого розширення свого впливу в Європі та за її межами.

По-четверте, Москва планує використовувати Сирію в ролі свого сателіта на Близькому Сході, підтримки груп аналогічних Хезболлі, а також постійних баз для військово-морських сил, авіації і протиповітряної оборони. Ці плани реалізуються паралельно з наявними спробами Росії зі створення баз на Кіпрі, в Єгипті та її бажанням встановити військову присутність у Східному Середземномор'ї для стримування НАТО. Якщо все пройде успішно для Москви, Туреччина буде оточена російськими силами, що зробить її марною для НАТО і вплине на її незалежність, що б не говорив турецький президент Ердоган.

З іншого боку, і по-п'яте, Путін, можливо, наступив на власні граблі, не усвідомивши цього. Москва досягла майже всього, на що могла сподіватися в Сирії. Але тепер, коли Путін піддався бажанням Асада і Тегерана, не факт, що він бореться за інтереси Росії або навіть свої власні. Незрозуміло, чи в змозі РФ забезпечувати Асаду підтримку протягом усього часу, необхідного йому для встановлення повного контролю над Сирією, і чи зможе вона ліквідувати будь-який опір і ризики для диктатора. Відправити повстанцям засоби ППО, а також звести нанівець повітряну перевагу Росії і залишити безталанну сирійську армію віч-на-віч з її ворогами було б відносно дешево. Москва ризикує потрапити у створену нею ж трясовину, як свого часу СРСР в Афганістані.

І ця трясовина розкриється, як тільки стане зрозуміло, що РФ намагається нав'язати Сирії уряд, який навряд чи утримається в зруйнованій війною країні. Москві, що вже й так добряче витратилася, доведеться вливати в Асада ще більше коштів, поки вони не закінчаться. У цьому разі, як і в Афганістані в 1992 році, влада диктатора впаде – з негативними наслідками як для Сирії, так і для Росії.

Після того, як Трамп займе крісло президента США, про це варто задуматися. Ідея угоди з Росією щодо ІД безглузда, оскільки ІД вже близька до розвалу і без допомоги РФ, а в Сирії ми мало що можемо зробити, поки не знайдемо союзника, здатного стати альтернативою Асаду. Оскільки Трамп і його прихильники не продемонстрували ані найменшого інтересу до гуманітарної сторони питання, їм час згадати про realpolitik і зрозуміти, що зобов'язання Росії перед Асадом дають нам важіль впливу на неї. А саме – Вашингтону слід зволікати з укладанням угоди доти, доки сирійська авантюра Путіна не стане настільки витратною, що він матиме потребу в цій угоді набагато більше, ніж ми.

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Стівена Бланка. Републікування повної версії тексту заборонене

Оригінал

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.