8 грудня 2016, четвер

Наступив на граблі. Сирійська помилка Путіна

коментувати
Чому Трампу не варто поспішати домовлятися з Кремлем про співпрацю щодо Сирії

У жовтні 2016 року Росія зробила серйозну заяву щодо Сирії, але західні джерела втратили її з уваги. Москва оголосила, що підтримує відновлення влади президента Сирії Башара Асада по всій країні, на чому раніше наполягала. Це твердження заслуговує серйозної критики з боку Заходу, оскільки його наслідки можуть бути вкрай негативними.

По-перше, воно не тільки сповіщає про готовність РФ і її військ до безстрокової війни від імені Асада по всій Сирії. Воно також показує, що цілі Москви збігаються з інтересами Асада і його іранських покровителів. Іншими словами, цементує російсько-іранський альянс на Близькому Сході; незалежно від того, наскільки незначним вважає його Москва, ця заява загрожує негативними наслідками і для Сполучених Штатів з їхніми близькосхідними союзниками. Воно підбурить Тегеран до нових зловмисних дій у майбутньому, оскільки Іран буде впевнений у надійності підтримки з боку Путіна. Чого тільки варта активізація торгівлі зброєю і економічних угод між Москвою і Тегераном.

По-друге, ця заява та угода з Іраном означають, що будь-яка потенційна домовленість між США і Росією щодо Сирії спричинить за собою обов'язкове прийняття Асада, незважаючи на його військові злочини і застосування хімічної зброї, як законного президента Сирії. Це також означає принизливу поразку і визнання «спільного лідерства» Росії в регіоні, в тому числі у передбачуваній війні з ІД. А попередній досвід показує, що Москва не стане боротися з ІД, що б вона не говорила і на що б не погоджувалася.

Путін не тільки впевнений, що в Сирії він виграв, а Вашингтон програв; він ще й має намір принизити США будь-яким доступним способом

По-третє, заява показує: Путін не тільки впевнений, що в Сирії він виграв, а Вашингтон програв; він ще й має намір принизити США будь-яким доступним способом. Незважаючи на всі розмови про угоду з Трампом, як тільки той вступить на посаду, Путін може погодитися на переговори, вимагаючи якихось поступок з боку президента США, а потім використає їх для подальшого розширення свого впливу в Європі та за її межами.

По-четверте, Москва планує використовувати Сирію в ролі свого сателіта на Близькому Сході, підтримки груп аналогічних Хезболлі, а також постійних баз для військово-морських сил, авіації і протиповітряної оборони. Ці плани реалізуються паралельно з наявними спробами Росії зі створення баз на Кіпрі, в Єгипті та її бажанням встановити військову присутність у Східному Середземномор'ї для стримування НАТО. Якщо все пройде успішно для Москви, Туреччина буде оточена російськими силами, що зробить її марною для НАТО і вплине на її незалежність, що б не говорив турецький президент Ердоган.

З іншого боку, і по-п'яте, Путін, можливо, наступив на власні граблі, не усвідомивши цього. Москва досягла майже всього, на що могла сподіватися в Сирії. Але тепер, коли Путін піддався бажанням Асада і Тегерана, не факт, що він бореться за інтереси Росії або навіть свої власні. Незрозуміло, чи в змозі РФ забезпечувати Асаду підтримку протягом усього часу, необхідного йому для встановлення повного контролю над Сирією, і чи зможе вона ліквідувати будь-який опір і ризики для диктатора. Відправити повстанцям засоби ППО, а також звести нанівець повітряну перевагу Росії і залишити безталанну сирійську армію віч-на-віч з її ворогами було б відносно дешево. Москва ризикує потрапити у створену нею ж трясовину, як свого часу СРСР в Афганістані.

І ця трясовина розкриється, як тільки стане зрозуміло, що РФ намагається нав'язати Сирії уряд, який навряд чи утримається в зруйнованій війною країні. Москві, що вже й так добряче витратилася, доведеться вливати в Асада ще більше коштів, поки вони не закінчаться. У цьому разі, як і в Афганістані в 1992 році, влада диктатора впаде – з негативними наслідками як для Сирії, так і для Росії.

Після того, як Трамп займе крісло президента США, про це варто задуматися. Ідея угоди з Росією щодо ІД безглузда, оскільки ІД вже близька до розвалу і без допомоги РФ, а в Сирії ми мало що можемо зробити, поки не знайдемо союзника, здатного стати альтернативою Асаду. Оскільки Трамп і його прихильники не продемонстрували ані найменшого інтересу до гуманітарної сторони питання, їм час згадати про realpolitik і зрозуміти, що зобов'язання Росії перед Асадом дають нам важіль впливу на неї. А саме – Вашингтону слід зволікати з укладанням угоди доти, доки сирійська авантюра Путіна не стане настільки витратною, що він матиме потребу в цій угоді набагато більше, ніж ми.

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Стівена Бланка. Републікування повної версії тексту заборонене

Оригінал

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.