29 квiтня 2017, субота

Четверта хвиля джихадизму

коментувати
Джихадисти хочуть ескалації, щоб втягнути Захід у повномасштабну війну

Жорсткі формулювання стають дедалі популярнішими в дискусіях про те, як протистояти загрозі джихадизму. У телевізійних ток-шоу розмірковують про те, коли з рук ІД будуть вирвані Ракка в Сирії або Мосул в Іраку, маючи на увазі, що звільнення цих міст стане початком кінця проблеми. А в грудні Тед Круз, республіканець-кандидат у президенти США, дійшов до того, що заговорив про можливість ядерних ударів: «Я не знаю, чи може пісок світитися в темряві, але ми збираємося це з'ясувати», - сказав він.

Такі недалекі заяви недооцінюють серйозність загрози. Як підкреслює в нещодавній доповіді Міжнародна кризова група, джихадистська загроза, з якою ми стикаємося, є четвертою у списку найбільш руйнівних хвиль. Якщо ми хочемо уникнути створення руйнівної п'ятої хвилі, ми зобов'язані вчитися на помилках, яких припустилися під час спроб зупинити попередні три.

Перша хвиля джихадизму почалася, коли бойовики-добровольці, які воювали проти радянської окупації Афганістану, повернулися додому і почали боротися з режимами, які вважали неісламським. Це призвело до другої, набагато більш небезпечної і смертоносної хвилі джихадизму, в рамках якої Аль-Каїда почала видовищні атаки проти «далекого ворога», прагнучи залучити західні держави в насильницьку конфронтацію і повноцінну війну. Атака на Сполучені Штати 11 вересня 2001 року стала гребенем цієї хвилі.

Після цього послідував глобальний контртерористичний наступ, завдяки якому значною мірою вдалося позбавити Аль-Каїду здатності до великомасштабних атак. Але в 2003 році вторгнення в Ірак створило умови для третьої хвилі, викликавши сектантську війну між сунітами і шиїтами, що дозволило Аль-Каїді використовувати хаос, що запанував у все більш роздроблених державах.

Повернення Ракки або Мосула – одне з найменш складних завдань

З часом так зване «Сунітське пробудження» перебило хребет зусиллям Аль-Каїди в Іраку, а Арабська весна 2011 року змінила вектор політичного розвитку регіону. Але нездатність створити ефективний уряд в Іраку в комплекті з жорстоким придушенням протестів у Сирії дало лідерам джихадистів можливість запустити четверту.

Ця хвиля (принаймні, на цей момент) є найбільш небезпечною. Десятки тисяч добровольців спробували приєднатися до зусиль з будівництва халіфату. Тим часом ІД поширила свою діяльність й на інші численні кризові зони і почала вербувати або надихати терористів всередині західного суспільства, що демонструють теракти в Парижі, Брюсселі і Сан-Бернардіно.

Щоб протистояти цій загрозі, знадобиться відчайдушна ідеологічна боротьба з силами нетерпимості та ненависті, побудована на історії відкритості і толерантності ісламу. Але однієї лише ідеологічної боротьби буде недостатньо.

Ми повинні також визнати істинну природу джихадстської загрози: конфлікти і крахи держав на території від Західної Африки, через Близький Схід і до Південної Азії. Причиною нинішньої кризи є зовсім не джихадизм. Радше, навпаки: погане керування і розвал держав дали джихадизму ґрунт для зростання.

Щоб упоратися з цими причинами, знадобляться десятиліття, і завдання це буде непростим. Більша частина регіону увійшла в ХХІ століття у жахливому стані; і для більшості країн з часом ситуація лише погіршилася. Спроби впоратися з джихадизмом через посилення репресій, як робить Єгипет, ризикують лише посилити проблему. А спроба блокади ісламістів часто означає, що вони отримують ідеальне оточення для вербування, індоктринації та тренувань. Натомість потрібно створювати відкритість, завдяки якій зможуть працювати демократичні ісламські політичні сили.

Незважаючи на масштаб виклику, у Заходу досі немає чіткої позиції щодо того, чого і як необхідно домагатися. Очевидно, необхідно використання військової сили. Але повернення Ракки або Мосула – одне з найменш складних завдань. Скільки разів західні сили відбивали провінцію Гільменд в Афганістані або іракську провінцію Анбар – і що це дало?

Набагато складнішим і важливішим завданням буде гарантувати, що в тих місцях, звідки буде вибито ІД, з'являться легітимні структури інклюзивного уряду. Це має допомогти сунітам впоратися з відчуттям переслідування, а також подолати віктимізацию значних сегментів населення, що призводить до наростання гніву в регіоні.

Без такої стратегії звільнення Ракки або Мосула буде лише прелюдією до навіть більш жорстокої п'ятої хвилі джихадизму, яку її прихильники подаватимуть як останній бій з «хрестоносцями» з Заходу. Те, що ІД назвала свій пропагандисткий журнал Дабік – на честь місця, де, згідно з цією версією ісламу, має відбутися Армагеддон – не збіг.

Ми не повинні підносити нашим ворогам бажане на блюдечку з блакитною облямівкою. Натомість ми повинні вступити з ними в ідеологічну боротьбу, ставитися до них, як до терористів, якими вони і є, та бути в змозі впоратися з умовами, які дозволяють їм нарощувати сили. Джихадисти хочуть ескалації, щоб втягнути нас у повномасштабну війну. Якщо ми чогось і навчилися після 11 вересня, так це того, що піддаватися на їхні виверти не можна.

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Project Syndicate. Републікування повної версії тексту заборонене.

Copyright: Project Syndicate, 2016.
www.project-syndicate.org

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.