30 квiтня 2017, неділя

Британія у вільному плаванні

коментувати
Британія могла стати лідером Європи, але після референдуму остаточно втратила цей шанс. Що тепер?

На початку 1960‑х колишній держсекретар США Дін Ачесон саркастично зауважив: "Британія втратила імперії, але так і не знайшла собі нову роль у світі". Майбутні лідери країни намагалися змінити ситуацію, відстоюючи для Сполученого Королівства місце під сонцем. Але референдум, на якому британці проголосували за вихід країни з Європейського союзу, говорить про те, що їхні спроби не увінчалися успіхом. Це кінець епохи.

Подорож Великобританії в Європу почалася в 1970‑ті, коли прем'єр Едвард Хіт рішуче приєднав державу до Європейського економічного співтовариства, попередника ЄС. Потім його наступник Гарольд Вільсон, вже після вступу країни в ЄС, закріпив членство в союзі, провівши референдум в 1975 році.

Далі Маргарет Тетчер підписала Єдиний європейський акт, створивши спільний ринок. Саме він і приваблював британців в європейському проекті. Наступник Тетчер Джон Мейджор (який напередодні нинішнього референдуму активно агітував за те, щоб Британія залишилася в ЄС) зі свого боку зіграв важливу роль у формуванні Маастрихтського договору. Навіть Тоні Блер, перебуваючи при владі, красномовно говорив про європейську місію Сполученого Королівства.

Але потім прийшов Девід Кемерон. І в спробі зберегти єдність Консервативної партії втратив і Європу, і партію.

Вірус політичного розлучення виявився заразним

Звісно, він порушив питання про Європу далеко не перед найпозитівніше налаштованою публікою. Багато британців відчувають якусь ностальгію, минуле їм здається безпечнішим. До того ж це почуття постійно підкріплювалося антиєвропейською, навіть антинімецькою кампанією, очолюваною провідними місцевими ЗМІ. Протягом кількох років у публікаціях Daily Mail і Sun чітко простежувався атавістичний націоналізм з елементами відвертої брехні.

До того ж британські політики, які щиро підтримують європейську інтеграцію, побоювалися занадто сміливо відстоювати членство в ЄС. У той час як ті, хто виступають проти ЄС, активно використовували випробуваний і ефективний метод: розпалювати націоналізм, заснований на страхах. Наприклад, колишній мер Лондона Борис Джонсон, який очолив кампанію за вихід з блоку.

Хоча правда полягає в тому, що Євросоюз багато в чому був збудований саме Британією. На посаді міністра закордонних справ Швеції я відвідав понад 130 засідань різних рад міністрів ЄС і можу чесно сказати, що на кожному з них голос Туманного Альбіону був одним з найбільш значущих.
Прогрес у питанні єдиного ринку допоміг підвищити конкурентоспроможність. Нові договори про вільну торгівлю відкривають європейським країнам доступ до ключових ринків по всьому світу. Досягнення глобальної угоди щодо зміни клімату обіцяє не тільки захистити навколишнє середовище, але і закріпити роль Європи як лідера в області сталого розвитку.

Все перелічене є видатними досягненнями, шлях до яких очолювала Британія. Але вдома про це ніхто не знає. Успіхи Лондона зберігалися під сімома замками. Саме в цьому — корінь лиха під назвою Brexit.

По суті, Британія втратила шанс раз і назавжди забезпечити собі провідну роль у Європі, до чого все йшло. Більш того, політичний ландшафт країни зруйнований. У Консервативній партії стався глибокий розкол. Лейбористи інертні, а їхнє лівацьке керівництво страждає ностальгією. Ліберальні демократи практично покинули політичну сцену.

Цілком ймовірно, що на Туманний Альбіон очікують нові потрясіння. Нікола Старджен, перший міністр Шотландії, громадяни якої проголосували за збереження членства в ЄС, заявила про високу вірогідність проведення ще одного референдуму щодо незалежності Шотландії. За її словами, вихід Шотландії з ЄС "демократично неприйнятний".

Результат цих суперечностей важко передбачити, проте вірус політичного розлучення виявився заразним. При цьому більш фрагментована Європа, безсумнівно, буде менш безпечною.

Відповідаючи лише на одне запитання, літні англійці — ядро електорату за вихід з ЄС — порушили цілу низку нових. Чи погодиться Британія на такі відносини з ЄС, в яких вона буде, скоріше, сателітом? Чи стане вона чимось більшим, ніж переважно сільські регіони з офшорним фінансовим центром на Темзі? Чи віднайдуть її лідери нову роль у світі для своєї країни або ж вона поступово втратить свою значущість?

Тільки час покаже, що буде далі. А поки Британія готується зіткнутися з серйозним політичним і економічним ударом. 

Колонку опубліковано в журналі Новое Время від 8 липня 2016 року. Републікування повної версії тексту заборонене

Copyright: Project Syndicate, 2016

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.