18 грудня 2017, понеділок

Всупереч Оруеллу. Як насправді живуть у Північній Кореї

коментувати
У романі Оруелла 1984 персонажі завжди намагаються уникнути погляду Великого Брата заради приватності. У Північній Кореї все навпаки. Люди народжуються з мрією потрапити в поле зору Великого Брата, щоб їх помітили

Оригінал тексту опублікований на Bloomberg View. Інші колонки Bloomberg View за посиланням

Як альтернатива військового втручання нерідко згадуються переговори з Північною Кореєю про майбутнє її ядерної програми. «Але жоден з цих варіантів нежиттєздатний», – говорить Віталій Манський, один з тих, хто не з чуток знає як це – вести переговори з північнокорейцями і досягти певного успіху.

У травні 2013 року документальний продакшн Манського підписав договір з корейською державною корпорацією з експорту та імпорту кіно, щоб створити фільм "В променях сонця". Корейці, можливо, не помітили того факту, що компанія Манського називається на честь Дзиги Вертова, кінорежисера початку ХХ століття, який першим використав приховану камеру.

Сценарій фільму про дівчинку, яка готується приєднатися до Союзу дітей Кореї (частина Робочої партії) писали північнокорейці. Перед Манським стояло завдання зняти ретельно продуману версію життя дівчинки із сім'єю. Вірний методам Вертова, Манський знімав інструкції куратора, зберігав забраковані ним кадри і намагався зафіксувати на камеру те, що помітив сам у реальному житті у Північній Кореї. Офіційні цензори отримали карту пам'яті із затвердженими кадрами. Решту матеріалу Манський приховав. Зараз – це частина фільму, що привернув увагу всього світу. Його варто подивитися: він дає більш глибоке розуміння життя Північної Кореї, ніж тисячі сторінок новинних повідомлень, мемуарів і наукової літератури.

Навіть уявити страшно, що вони робитимуть у стані війни

Підхід, показаний "У променях сонця" міг би стати серйозною підтримкою в переговорах з Пхеньяном. Але, повторюся, сам Манський не вірить у переговори з Північною Кореєю:

"Я був наївним. Я вважав себе переговорником, вважав, що можу знайти правильні аргументи і досягти компромісу – але це було безглуздо. Годинами ви обговорюєте, переконуєте, можливо, навіть виховуєте іншу людину, створюєте іншу картину світу, в якій починає виникати гармонія, і щось навіть спалахує в очах людини – але марно намагатися переконати ліхтарний стовп. Всі абсурдні ситуації виникають, тому що в якийсь момент хтось встановив правило і тепер його не можна змінити. Не просто тому, що ініціатива карається, а тому що в голові у жителів Північної Кореї просто немає функції під назвою "ініціатива".

Замість того, щоб порушувати правила, корейці знаходять в них несподівані рішення. У якийсь момент Манський спробував знімати своїх героїв у метро в Пхеньяні. Однак іноземцям можна було проїхати тільки три зупинки, а Манському потрібен був довший запис. Коли спостерігачі наказали йому вийти і сісти у потяг в іншому напрямку, якщо йому потрібно зняти більше, режисер став сперечатися: йому були потрібні ті ж люди у вагоні. Ок, сказали йому – і наказали всім проїхати три зупинки назад із режисером. Люди виконали наказ без нарікань.

Манський вів переговори зі старшими чиновниками північнокорейської пропагандистської машини, але можливо питання вирішуються легше, якщо залучений сам верховний лідер? Манський так не думає. "Парадоксально, – каже режисер, – людина нагорі не приймає рішень: вона залежить від диктатури, яку створила". Як говорить Манський, диктатура Кіма повинна підтримувати культ, створений для підтримки її самої та її абсурдних правил. Комунізм, за якого росли ми з Манським, теж так працював. Але Північна Корея створила "бездоганну" версію гри, як каже Манський:

"Головна помилка – сприймати їх як нашу версію. Ми йшли в тих же колонах, несли ті ж портрети лідерів, але поверталися додому і жартували про них. Такого немає у Північній Кореї. У романі Оруелла 1984 персонажі завжди намагаються уникнути погляду Великого Брата заради певної приватності. У Північній Кореї все навпаки. Люди народжуються із мрією потрапити в поле зору Великого Брата, щоб їх помітили.

Манський шукав ознаки іронії пізнього СРСР, інакомислення, яке дозволяло нашим батькам і певний час нам самим вижити в абсурдній системі. І не знайшов. Він прийшов до висновку, що ідеологічна обробка у Північній Кореї абсолютна. Незважаючи на те, що вони розуміють, що пропаганда режиму бреше, їхня віра у необхідність цієї брехні – абсолютна.

Тому Манський вважає, що війна з Північною Кореєю настільки ж безглузда, як і переговори.

Навіть страшно уявити, що вони робитимуть у стані війни. Кожен житель країни стане терористом-смертником із поясом шахіда. Там немає того, хто не захоче вмирати за систему, яка всіх поневолила. У них немає нічого, крім цього, це єдиний сенс їхнього існування.

Це може здатися надто драматичним, якщо ви не знайомі зі звичайним стилем роботи Манського і якщо ви не читали інших інтерв'ю про життя у Північній Кореї. У недавньому інтерв'ю Сукі Кім, колишньої вчительки англійської мови в елітній школі Пхеньяна і авторки книги "Без тебе немає нас" говорить про те саме: вона описує країну як культ, який просто стер існування мільйонів людей до своєї появи. Так само як Манський, вона не зустріла винятків із нелюдських абсурдних правил, на яких побудована система.

Санкції проти Північної Кореї неефективні з тих же причин. Президент Росії Володимир Путін, який зазначив, що північнокорейці "їстимуть траву", але не відмовляться від ядерної програми, слухав правильних людей. Хоча при цьому він закликає вести переговори із Північною Кореєю і гарантувати безпеку для країни.

Манський пропонує залишити Північну Корею в спокої в її самоізоляції – якщо цивілізований світ зможе змиритися з думкою, як режим Кіма продовжує нескінченний ряд злочинів проти народу Північної Кореї, і витримувати постійні погрози запуску ракет. Режисер не вірить, що режим агресивний за своєю природою. Він описав пропагандистське відео в КНДР: у ролику зображена Південна Корея в ролі блудного сина, який кинувся за колючий дріт, який відділяє його від матері – втілення Північної Кореї. Як вважає Манський, Кім робить усе, що може, щоб розбудити в людях ненависть до США, але при цьому стримати ескалацію, тому що вона загрожує режиму.

Манський не вірить, що в умовах режиму Кіма північнокорейцям можливо дати хоч якісь знання. Він нагадує злого царя з російської народної казки, який досяг безсмертя, помістивши свою смерть на кінчик голки, яку поклав у яйце, замкнене в скрині. "Розвідслужби повинні дістати це яйце", – говорить Манський. На питання, чи мається на увазі фізичне знищення диктатора, він заперечує – це було б занадто. І в будь-якому випадку, навіть якщо режим зникне, жителям країни знадобиться більше одного покоління, щоб стати схожими на нас: Манський відзначає високий рівень самогубств серед північнокорейців, які втекли на південь.

Манський – кінорежисер, а Сукі Кім – письменник; політики не зобов'язані їх слухати, адже вони зазвичай голосно шукають рішення унікальної проблеми. Але те, що вони не слухають – це ганьба. Якщо рішення взагалі існує – воно у площині тихих операцій розвідслужб і палацових інтриг. І навіть у цьому випадку будуть потрібні десятиліття тонкої роботи, щоб повернути Північну Корею у великий світ.

Новое Время запрошує на лекції наших відомих колумністів Діалоги про майбутнє. Детальна програма тут

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.