8 грудня 2016, четвер

Росія втратила свій шанс

коментувати
Росія втратила свій шанс
Віра росіян у патерналістську державу - головна перешкода, що заважає країні стати успішною

Оригінал тексту опублікований на Bloomberg View. Інші колонки Bloomberg View за посиланням: http://www.bloombergview.com

Багатьом росіянам здається, що у РФ і США чимало спільного. Обидві країни великі, люблять авантюри, обидві відрізняються прихованою любов'ю до беззаконня і жорстокості, в обох із запізненням замислюються про інфраструктуру. Так що ж заважає Росії перетворитися на другу Америку – демократичну державу і економічного гіганта?

На початку 90-х у Росії був шанс, але вона ним практично не скористалася. Перше пострадянське десятиліття принесло майже необмежені свободи, але також повсюдну корупцію і економічний спад. Протягом другого десятиліття свободи поступово скорочувалися, а економіка зміцнювалася за рахунок зростання цін на енергоносії – до середини третього десятиліття стало зрозуміло, що це укріплення було лише міражем. Невже справа в тому, що росіяни просто не створені для будівництва суспільства, подібного до того, що забезпечило США процвітання?

У 1990-му, коли Радянський Союз уже був на останньому подиху, професор Єля Роберт Шиллер і російський економіст Максим Бойко, який згодом обіймав серйозні урядові посади і став багатим інвестором, опитали москвичів і ньюйоркців на предмет відношення до вільних ринків. Вони уникали озвучення абстрактних термінів на зразок «економічної свободи» і «капіталізму», натомість зосередивши увагу на конкретних ситуаціях. Дослідження показало значне розходження в поглядах росіян і американців. В кінці 2015 року Шиллер і Бойко повторили своє дослідження. Опубліковані нещодавно результати показують, що росіяни нітрохи не менше підтримують вільні ринки, ніж американці, але їх ставлення як і раніше різниться в декількох ключових питаннях, і це відхилення може пояснити, чому Росія не стала схожою на США.

Шиллер і Бойко запитали, чи справедливо фабриці, яка виготовляє кухонні столи ціною в $1 000, які користуються великим попитом, підняти ціни на $100, незважаючи на те, що витрати на виробництво не змінилися. У 1990 році 66% москвичів і 70% ньюйоркців сказали, що вважають це нечесним. У 2015 році такої позиції дотримувалися 68% москвичів і всього 57% ньюйоркців. Друге питання, присвячене тому, чи чесно піднімати ціни на квіти у свята, коли попит на них вище, також показав, що американці за останню чверть століття стали більш вільними, тоді як росіяни залишилися приблизно такими ж, як і в 1990 році.

Росіяни менш схильні бунтувати, ризикувати та обирати шлях найбільшого опору

Потім економісти запитали, чи повинна держава дозволити фабриці або продавцям квітів піднімати ціни відповідно до попиту. У 1990 році за те, щоб навпаки – заборонити піднімати ціни, виступило більше росіян, ніж ньюйоркців, тоді як щодо регулювання вартості кухонних столів позиції були майже однакові (43% «за» в Нью-Йорку і 41% - в Москві). У 2015 році приблизно половині москвичів все ще подобалася ідея цінового регулювання, але кількість схвалюючих її ньюйоркців впала до 35% (щодо кухонних столів).

В деяких питаннях росіяни демонструють більше прийняття ринкових механізмів, ніж у 1990-му. Дослідники запитали: чи розлютило б респондентів, якби людина, що стоїть перед ними в черзі, продала своє місце за $50? У 1990 році 69% опитаних в Москві (і 44% в Нью-Йорку) відповіли ствердно. У 2015 році всього 57% москвичів (і як і раніше 44% ньюйоркців) сказали, що їх обурила б така операція. Це, мабуть, природна реакція на 25 років капіталізму.

Шиллер і Бойко інтерпретують отримані дані наступним чином: хоча позиції росіян і американців в дечому різняться, ніколи не було причин – немає їх і зараз вважати, що росіяни відчутно менш орієнтовані на ринок: «В 1990 році, до розпаду Радянського Союзу і запуску ринкових реформ президента Єльцина, в РФ вважалося, що прості росіяни не готові до переходу до ринкової економіки, тому що не розуміють ринок, а їх цінності відрізняються від американських. Результати дослідження Шиллера і Бойко показали: незважаючи на виявлені розбіжності в поглядах між росіянами та американцями, ця точка зору є необґрунтованою. Сьогодні, після 25 років розвитку ринків у Росії, ця стара позиція здається майже безглуздою».

Тим не менш, мені здається, що економісти у своєму дослідженні недооцінили деякі важливі дані. У 2015 році вони додали питання про демократичні цінності, надихнувшись проведеним у 1992 році дослідженням іншої групи вчених, які також оформили свої питання на прикладі життєвих ситуацій. Ці питання продемонстрували набагато більше розбіжностей, ніж економічні.

У 1992 році лише 22% москвичів (порівняно з 29% сучасних ньюйоркців) погодились з твердженням «суспільство не повинно терпіти людей, чиї політичні погляди істотно відрізняються від поглядів більшості». У 2015 році 37% москвичів вважали, що з дисидентами потрібно розбиратися, 76% також вірили, що «краще жити у суспільстві з жорстким порядком, ніж дати людям стільки свободи, що у них з'явиться можливість чинити руйнівний вплив на суспільство». У Нью-Йорку такої думки дотримувалися 69% в 1992-му і 36% в 2015-му.

Шиллер і Бойко, схоже, частково приписують цей зсув зростаючій ролі державної пропаганди в російському суспільстві: «Західну демократію найчастіше показують неефективною, аморальною, лицемірною і так далі, що, швидше за все, зашкодило громадському сприйняттю поняття демократії і вплинуло на ставлення до неї». Я не впевнений, що проблема полягає саме в цьому, оскільки очевидна тяга до сильної держави поєднується з переконанням, яке не змінилось з радянських часів, що державі слід втручатися в роботу вільного ринку.

У своєму недавньому пості у Facebook Гаррі Каспаров, чемпіон світу з шахів і російська знаменитість 1990-х, написав: «Сподобалася іронія в тому, як американські прихильники Берні Сандерс розповідають мені, колишньому громадянину СРСР, про блага соціалізму і його істинне значення». «Мати можливість говорити про соціалізм – велика розкіш, розкіш, за яку було заплачено успіхами капіталізму, - продовжив лібертаріанець. Нерівність доходів, зрозуміло, велика проблема. Але ідея, ніби виходом є більше державного втручання, більше регулювання, більше боргів і менше ризику, абсурдна».

Не дивно, що Каспаров став небажаною особою в Росії і тепер живе на Заході.

Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров нещодавно написав велику статтю, намагаючись довести, що російська цивілізація докорінно відрізняється від західної, а СРСР був побудований на вроджених російських цінностях, зокрема, колективізмі. Цей цивілізаційний вплив, за словами Лаврова, відіграв значну роль у створенні західних держав загального добробуту: «Влада європейських держав запровадила безпрецедентні заходи соціалістичної підтримки під впливом прикладу СРСР і в спробі позбавити опору свої ліві сили».

Незалежно від того, чи має Лавров рацію, у США цей вплив ніколи не був настільки значним, незважаючи на палку кампанію Сандерса. Робота Шиллера і Бойко показує, що американці – причому і в політично ліберальному Нью-Йорку теж, стали виступати за вільний ринок відносно недавно.

Триваюча віра в патерналістську державу, що називає себе вартовим традиційного колективізму - жорно на шиї росіян, головна перешкода, яка не дозволяє Росії стати такою ж успішною й могутньою, як Америка. Тим не менш, є ще одне невелике розходження, виявлене Шиллером і Бойко – і воно може бути майже настільки ж важливим.

Економісти запитали людей, що б вони обрали: заробити багато грошей без слави або ж отримати яке-небудь не пов'язане з грошима досягнення: олімпійську медаль чи повагу колег. Росіяни як у 1990-му, так і в 2015-му не були зацікавлені у славі без грошей: всього 35% та 33% відповідно обрали цей варіант – порівняно з майже половиною ньюйоркців.

На перший погляд, це означає, що росіяни материалистичні і орієнтовані на бізнес. Тим не менш, ймовірно і те, що вони просто вважають за краще обрати грошініж повагу та захоплення. Як наслідок, вони менш схильні бунтувати, ризикувати, обирати шлях найбільшого опору. Ця риса характеру куди небезпечніше і куди сумніше, ніж схильність до етатизму.

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Леоніда Бершидського на Bloomberg View. Републікування повної версії тексту заборонене.

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.