3 грудня 2016, субота

Православна церква продовжує жити в Середньовіччі

коментувати
Крайній консерватизм і негнучкість віри – недооцінений фактор, який заважає модернізації багатьох країн, в тому числі і Росії

Оригінал тексту опублікований на Bloomberg View. Інші колонки Bloomberg View за посиланням: http://www.bloombergview.com

Неймовірна популярність Папи Франциска – у його акаунтів в Twitter на різних мовах близько 30 млн фоловерів, приблизно стільки ж, як у Білла Гейтса і більше, ніж у Адель, є результатом його відкритості до різноманітності і більш м'якого підходу до догм. Він представляє модернізовану Католицьку церкву. Навпаки, друга у світі за величиною християнська конфесія так противиться модернізації, що зараз планує прийняти деякі зміни вперше з 787 року.

Вселенський Собор, який повинен початися на Криті на цих вихідних, готувався більше 50 років. Передбачалося, що він встановить загальний сучасний порядок денний для 14 православних церков східного обряду з їх 225-300 млн послідовників. В останні роки завдяки Вселенському патріарху Варфоломію I, який традиційно вважається «першим серед рівних» в числі православних лідерів, приготування просувалися успішно: чернетки документів були схвалені, проводилися зустрічі глав 14 церков, готувалися плани з більш широким зустрічам прелатів. Але Російська православна церква, найбільший з можливих учасників, передумала в останній момент, наслідуючи приклад трьох більш дрібних церков, і Собор став безглуздим або навіть шкідливим для майбутніх спроб привести православне християнство в ХХІ століття.

Папа Франциск робив дивовижні ліберальні заяви з таких питань, як повторний шлюб, аборти і гомосексуальність; православні лідери ніколи не планували заходити так далеко. Їх чорнові документи про місію церкви в сучасному світі обходять спірні питання. У розділі про дискримінацію, наприклад, тема сексуальної орієнтації не зачіпається. Документи підтверджують, що ідеалами церкви є любов і мир, критикують расизм, нерівність, моральну деградацію і «ліберальний глобалізм» - список в рівній мірі консервативний і відволікаючий.

Але Собор міг би змінити задерев'яніле ставлення православних церков до інших християнських конфесій, яке не змінювалося з Темних століть. Для православних християн всі інші конфесії – єретики, а не церкви. Деякі кроки в бік більшої відкритості вже стали серйозним прогресом для найконсервативнішої з християнських конфесій. Патріарх Варфоломій, друг Франциска, був сповнений рішучості провести ці зміни.

Патріарха Кирила турбувало те, що провідну роль в організації Собору грав Варфоломій

Патріарх РПЦ Кирило, схоже, перебував у таборі модернізаторів. У лютому він провів позачергову зустріч з Папою Франциском. Вони підписали спільну декларацію, яка показала готовність папи римського поступитися по політичних пунктах, важливих для Москви, задля продовження діалогу. Цей крок налаштував проти Кирила більш консервативних російських віруючих: деякі священики навіть перестали згадувати патріарха у своїх молитвах та були оперативно зняті зі своїх постів; складніше було зупинити від такого ж бунту священиків в Україні, до цього більш лояльних до Московського патріархату.

Серед російських консервативних віруючих поширювалися чутки, що запланований Вселенський православний собор планує дозволити єпископам одружуватися, священикам - вступати в повторний шлюб, скасувати чернецтво і перевести всі церкви на єдиний календар, який використовує інший світ. Патріархату довелося зробити спеціальну заяву, щоб розвіяти ці побоювання.

Консервативні сили в інших православних церквах проти чернетки документа, який стосується відносин з іншим християнським світом: вони заявили, що його заклик до «відновлення християнської єдності» суперечить догмі. Грузинській церкві, як і іншим консервативим елементам, особливо не сподобалась пропозиція, якою дозволялися б шлюби між православними і прихильниками інших християнських конфесій за умови, що діти будуть виховуватися православними.

Можливо, Собор провалився не через опір консерваторів. Але, схоже, Кирила турбувало те, що провідну роль в організації грав Варфоломій. У Стамбулі, де знаходиться Вселенський патріарх, його паства складає всього близько 3 000 чоловік; але якщо б йому вдалося зблизити християнські конфесії та відкрити їх для світу, його вплив став би дуже значним. Російський патріарх не міг озвучити ці страхи на публіку, так що болгарська церква, тісно пов'язана з російською, стала першою, хто закликав відкласти проведення Собору, виступивши, крім іншого, проти плану розсадки, в якому Варфоломій отримував дуже помітне місце. Коли їх заклики проігнорували, болгари відмовилися від участі.

Грузини швидко почали наслідувати їх приклад. Антіохійська Церква з парафіями в Сирії і Лівані пішла через власні причини – через суперечки з Єрусалимською патріархією щодо того, хто з них візьме на себе православних віруючих в Катарі, а також через проблеми недостатньої уваги до її тяжкого становища в результаті сирійської війни. Ці дезертирства дозволили Москві також вийти з переговорів, заявивши, що Собор не буде істинно «вселенським» без участі всіх церков.

Навіть якби всі церкви брали участь у Соборі, православній церкві все одно залишилося б чимало роботи. Тепер же розбіжності і внутрішня боротьба роблять ціль відповідності сучасності майже недосяжною.

Крайній консерватизм і негнучкість віри – недооцінений фактор, який заважає модернізації таких країн, як Росія і Греція. До того часу, поки православне християнство не піде назустріч решті християнського світу і не послабить свою тверду прихильність догмам, ці країни продовжать відчувати тяжіння свого далекого минулого.

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Леоніда Бершидського на Bloomberg View. Републікування повної версії тексту заборонено.

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.